РОЗДІЛ 2
Методи досліджень. Загальна характеристика хворих, що були обстежені
2.1. Методи досліджень
Дослідження проводились в період епідемічного спалаху дифтерії на Україні і охоплюють період 1991-2000 рр. у інфекційному відділенні Центральної міської клінічної лікарні м. Києва, куди госпіталізувалися всі дорослі хворі на дифтерію або з підозрою на неї при звертанні за допомогою в медичні заклади міста. Всього було обстежено 660 хворих.
І, основну, групу склали 378 (57,3%) хворих, в яких у стаціонарних умовах були виділені дифтероїди. Ця група була розбита на такі підгрупи: Іа - 116 (17,6%) хворих, у яких одночасно виділені дифтероїди та (С.d.tox+), Ів - 57 (8,6%) хворих, у яких одночасно виділені дифтероїди та (С.d.tox-), Іс - 205 (31,1 %) хворих, у яких дифтероїди виділені окремо.
ІI контрольну групу склали 35 (5,3%) хворих на стафілококову та стрептококову ангіни з середньотяжким перебігом, що перебували на лікуванні в інфекційному стаціонарі. При бактеріологічному обстеженні у них не були виявлені коринебактерії дифтерії чи інші коринебактерії, при бактеріоскопії - збудники ангіни Сімановського-Плаута-Венсана.
Дані про ІІI та ІV контрольні групи взяті з матеріалів кандидатської дисертації Печінки А.М. - 152 (23,0%) і 95 (14,4%) хворих відповідно, госпіталізованих у гострому періоді хвороби.
Групи, що вивчалися, виявлялися методом суцільного відбору. За всіма хворими велося спостерігання та обстеження в динаміці з моменту госпіталізації до стаціонару.
Хворим у клініці проведені наступні дослідження:
1. Загальні аналізи крові та сечі.
2. Біохімічне дослідження крові, що включало показники функціонального стану клітин печінки, нирок, міокарду (АлАТ, АсАТ, сечовина, креатинін, КФК, ЛДГ). Дослідження проводились методом ферментного аналізу на біохімічному аналізаторі "Express-550" Ciba-Corning (Великобританія). Нормальні показники інградієнтів, що досліджувалися, наведені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Біохімічні показники, що досліджувалися, в нормі
Найменування
ІнградієнтуНормальні показники
на біох. аналізаторіУніфікований методАлАТ8-30 од.акт/л0,1-0,67 мкмоль/год.млАсАТ8-27 од.акт/л0,1-0,63 мкмоль/год.млКФК46-134 од.акт/л (ч)
20-93 од.акт/л (ж)100 нмоль/лЛДГ51-127 од.акт/л (ч)
47-140 од.акт/л (ж)0,8-4,0 мкмоль/год.млКреатинін0,044-0,1 ммоль/л (ч)
0,044-0,088 ммоль/л (ж)Сечовина2,5-6,4 ммоль/л2,5-8,3 ммоль/л
3. Бактеріоскопічне та трикратне бактеріологічне дослідження секрету слизової оболонки носа та ротоглотки на наявність збудника дифтерії (до антибактеріальної терапії), взятого на межі з нашаруванням. Контрольне бактеріологічне дослідження проводилося двічі (через 2, 3 доби після закінчення антибактеріальної терапії) з метою виявлення санації чи реконвалесцентного носійства. Мікробіологічні дослідження С.d. проводилися відповідно до методик, викладених у наказі МОЗ СРСР № 450 від 020486 р. "О мерах по предупреждению заболеваемости дифтерией" та МОЗ України № 192 від 030899 р. "Про заходи щодо покращення бактеріологічної діагностики дифтерії в Україні":
- пряма бактеріоскопія секрету слизової оболонки ротоглотки та носу з фарбуванням мазків 1% розчином метиленового синього;
- бактеріологічне дослідження того ж секрету з використанням кров`яного телуритового агару для виділення С.d. та визначення токсигенності виділеної культури реакцією дифузійної преципітації в агарі, а також чутливості до антибіотиків методом дифузії в агар з використанням паперових дисків.
Наші десятилітні спостереження за хворими в період епідемії дифтерії показали, що нерідко виявляються хворі з типовим для дифтерії ураженням верхніх дихальних шляхів, що дає на думку експертів ВООЗ право ставити діагноз дифтерії, але дифтерійна паличка при цьому не висівається. Тому і виникла думка про можливе з`ясування етіології цих захворювань, що спонукало нас повернутися до проблеми дифтероїдів, тим паче, що вони мають схожі фактори патогенності з дифтерійною паличкою, належать до одного роду мікроорганізмів. Питання стало особливо актуальним в період нинішньої епідемії дифтерії, тим більше, що, навіть, якщо і виявлялися в посівах з матеріалу від хворих дифтероїди, то про них не звітувалось як про патогенні мікроорганізми, бо останні не підлягають обов`язковій реєстрації. Тому дані про їх наявність у мазках з матеріалу від хворих з підозрою на дифтерію були вибрані в бактеріологічній лабораторії з реєстраційного журналу після вивчення морфологічних, біохімічних властивостей палички дифтерії, її здатності до токсиноутворення.
4. Одноразове бактеріологічне дослідження на наявність і характер супутньої мікрофлори у мазках з носу та ротоглотки. Мікробіологічні дослідження супутньої мікрофлори з посівом матеріалу, що вивчався, на 5% кров`яний агар проводились згідно методики, викладеної в наказі МОЗ СРСР № 535 від 220485 р. "Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследований, применяющихся в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений". Для оцінки кількісного росту мікроорганізмів дотримувались наступних критеріїв:
- 1 ступінь - дуже незначний ріст (поодинокі колонії - до 10),
- 2 ступінь - незначний ріст (11-25 колоній),
- 3 ступінь - помірний ріст (не менше 50 колоній),
- 4 ступінь - великий (суцільний ріст незліченних колоній).
Згідно рекомендацій цього наказу, 3-4 ступінь росту розцінюється як свідчення етіологічної ролі даного мікроорганізму.
5. Серологічні дослідження. Вивчення рівня антитоксичного протидифтерійного імунітету в РПГА проводилося до введення хворому протидифтерійної сироватки та повторно не раніше 10 днів після закінчення лікування сироваткою в міській бактеріологічній лабораторії. Кількість антитоксичних протидифтерійних антитіл (титри) в РПГА виявлялась мікрометодом з використанням еритроцитарного діагностикума антигенного дифтерійного рідкого, який виготовляється підприємством медичних препаратів