РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ ТА УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Визначення особливостей організаційного управління природоохоронної діяльності в структурі екологічного менеджменту
У програмній доповіді голови уряду "Ключові елементи нової якості управління", в якій Прем'єр-міністр репрезентував основні положення національної програми стратегічного розвитку України на період до 2010р. місця хоча би окресленню головних екологічних проблем не знайшлося. Складається враження, що уряд, як і попередні його склади, свідомо замовчує гостроту питання і певним чином намагається приховати їх справжній "вибуховий" характер для економіки України.
Тільки цим, на наш погляд, можна пояснити той факт, що в Україні так і не спромоглися розробити власну програму мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, як і загальну екологічну програму, обмежившись лише Основними напрямами Державної політики України в сфері охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Ці напрями не мають під собою матеріальної основи і подекуди нагадують "Контрольні цифри" або "Директиви" поточних з'їздів партії на ту чи іншу п'ятирічку, які ніколи не виконувались [113].
Не стали виключенням і плани по охороні природи, які багато в чому мали політичне забарвлення і почали складатися в країні під тиском міжнародної спільноти в 1971 р. Показовим з цього приводу є план по охороні Азово-Чорноморського басейну, прийнятий ще в 1976 р., який так і залишився лише на папері. Лише в січні 2002 р. Рада директорів Світового банку затвердила впровадження в Україні проекту, що фінансується в рамках гранта Всесвітнього екологічного фонду, для збереження прибережного біорозмаїття в межах Азовсько-Чорноморського екологічного коридору в обсязі 6,9 млн. доларів США. І таких прикладів можна навести безліч.
Єдиною програмою на державному рівні стосовно охорони навколишнього середовища залишається національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, яка затверджена постановою Верховної Ради України в 1997 р. До цієї програми ми ще будемо неодноразово повертатися. У даному випадку лише зазначимо, що за відсутністю стабільних, надійних, довготривалих та ефективних організаційно-економічних технологій її реалізації, виконання програми фактично законсервоване, Програму по збереженню ресурсів Азово-Чорноморського басейну було прийнято лише у 2001 році [79].
Подібний стан справ зайвий раз свідчить про недостатню гнучкість сучасної екологічної політики і те місце, яке вона займає в регулюванні соціальної безпеки.
У сучасному розумінні останньої - це впровадження в життя соціальної політики, спрямованої на соціальний захист громадян, регулювання зайнятості і доходів, розвиток соціальної інфраструктури. Завдання і мета регулювання соціальної безпеки полягає в універсальному реформуванні соціальної сфери , її перетворенні в ефективно діючий сектор ринкової економіки, стимул прискорення економічного прогресу.
Стан соціальної безпеки значною мірою залежить від загального стану економіки. В свою чергу, соціальний фактор є визначальним у забезпечення стабілізації та економічного зростання.
Україна як молода суверенна і незалежна країна на перших етапах становлення своєї державності зіткнулась з багатьма труднощами економічного характеру, які не могли не вплинути на стан соціальної безпеки громадян. В 1994 р. була прийнята економічна програма Президента України "Шляхом радикальних економічних реформ". Але стартові умови ринкової трансформації економіки були надто складними.
В 1994 році спостерігалось:
* скорочення валового внутрішнього продукту (ВВП) за рік - 23%;
* скорочення сільськогосподарського виробництва - 16,5%;
* середня заробітна плата - 22,4 дол.;
* дефіцит державного бюджету (жовтень1994р.) - 18,9%, який повністю покривався прямою емісією Національного банку України;
* інфляція (1993р.) - 102 рази;
* зниження валютного курсу українського карбованця, в дол. - у 6,6 раз.
За таких умов була проведена низка радикальних реформістських заходів, серед них:
* цінова лібералізація;
* лібералізація валютного курсу національної грошової одиниці, який раніше був фіксованим;
* введення національної валюти - гривні, її конвертованості і валютного коридору;
* лібералізація механізму зовнішньої торгівлі;
* грошова стабілізація, зменшення бюджетного дефіциту;
* здійснення приватизації;
* сповільнення темпів падіння промислового виробництва;
* початок земельної реформи, роздержавлення земель;
* зростання іноземних інвестицій.
У 1997 р. та за 8 місяців 1998 р. в країні спостерігався достатньо низький рівень інфляції, що позитивно вплинуло на реальні доходи населення.
Світова фінансова криза і криза в Росії наприкінці 1998 р. змінили ситуацію на гірше. Через падіння курсу гривні почали зростати ціни і це знову позначилось на соціальній безпеці громадян, особливо людей з низькими доходами, пенсіонерів, молоді, студентів.
І незважаючи на те, що в 1999 р. з'явились перші ознаки макроекономічного зростання, ще не було забезпечено надійної стабільності курсу гривні. За таких умов посилення соціальної безпеки передбачає проведення суттєвих соціальних реформ в сфері доходів і заробітної плати, безробіття і використання робочої сили, зайнятості населення, захисту конституційних прав громадян на володіння, користування та розпорядження приватною власністю. Аналогічні конституційні права людини як найвищої соціальної цінності існують і в галузі екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. Комплекс конституційних норм ресурсно-екологічного спрямування виглядає таким чином:
ст.13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського н
- Київ+380960830922