Ви є тут

Державна інвестиційна політика в умовах стабілізації національної економіки

Автор: 
Москалюк Наталія Петрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
3402U003085
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ІНВЕСТИЦІЙНІ РЕСУРСИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Стан фінансового забезпечення інвестиційної діяльності

Зусилля держави щодо стимулювання інвестиційної активності та переходу до економічного пожвавлення мають важливе значення для позитивної зміни ситуації. Як було визначено в першому розділі, інвестиції виступають важливим фактором економічного зростання, а інвестиційна політика - елементом економічної політики держави, спрямованої на економічне зростання. Вихід з кризової ситуації, розвиток економічного потенціалу не можуть відбуватися стихійно, без спрямовуючих зусиль держави.
Важливою передумовою стійкого економічного зростання в Україні є наявність джерел фінансування інвестиційної діяльності. Як було вищезазначено в першому розділі, джерела інвестиційної діяльності поділяються на внутрішні та зовнішні. Одним із важливих потенційних фінансових ресурсів, що забезпечують інвестиційний процес виступають національні заощадження в країні.
Відправною точкою аналізу даного питання є просте припущення, що та частина сукупного доходу домашнього господарства, фірми чи держави в цілому, яка не споживається, приймає форму заощаджень. Вони, таким чином, дорівнюють доходу за мінусом видатків на споживання. Сукупний ефект заощаджень визначає темпи економічного зростання, обсяги випуску продукції, рівень технічного прогресу і, нарешті, економічну могутність країни, добробут її населення. Величезні досягнення деяких держав, особливо Японії та Німеччини, в значній мірі пояснюються високим рівнем заощаджень.
Хоча заощадження завжди виступають певним відрахуванням від поточного споживання, вони забезпечують стійке підвищення рівня капіталоозброєності та продуктивності праці, зайнятості населення, максимум споживання на одного працівника і, врешті-решт, оптимізують економічний добробут. Вплив заощаджень на параметри господарської системи здійснюється через інвестиції. Прийнято вважати, що приватні і державні заощадження, що формують національні заощадження, цілком конвертуються в інвестиції, але повної рівності між ними немає.
В країнах, де економіка функціонує в умовах відсутності макроекономічної рівноваги, заощадження гіпотетично повинні покривати дефіцит урядового бюджету та від'ємне сальдо торговельного балансу. При нестачі національних заощаджень ці країни змушені звертатися до іноземних інвесторів та кредиторів. Конвертовані заощадження утворюють фонд нагромадження, який поділяється на валове та чисте. Чисте нагромадження виникає за рахунок поточного доходу, перш за все, прибутку підприємств і організацій, а також деяких інших джерел, з яких помітна роль належить особистим заощадженням приватних осіб. Взагалі західна версія теорії заощаджень виходить з моделі життєвого циклу споживання та заощаджень саме в домашньому господарстві, надає виключної уваги складу населення за віком, вважаючи, що чим більшою є в тій чи іншій країні частка більш молодих поколінь, тим більший у ній рівень національних заощаджень. У цьому підході є багато слушних висновків, однак, на нашу думку в Україні головні потоки заощаджень та інвестицій утворюють саме виробничі структури (див. табл. 2.1).
Як свідчать дані табл. 2.1, в Україні зберігається досить висока частка валового прибутку. Валовий прибуток згідно з національними рахунками включає три основні елементи: амортизацію (споживання) основного капіталу, прибуток підприємства та організацій, а також змішаний дохід, що належить домашнім господарствам як власникам некорпорованих підприємств. Так, найбільша частка його формувалася в галузях сільського, лісового та рибного господарств, а також у складових ринкової інфраструктури - у транспорті та зв'язку, що відповідно складало - 64,4% та 51,2%. За попередніми даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України в 2000 році порівняно з 1999 роком валовий прибуток та змішаний доход найбільшими темпами зростав в сільському господарстві. Так, за цей період він зріс на 70% з 11058 млн.грн. в 1999 році до 18774 млн.грн. в 2000 році. Високі темпи росту спостерігаються і в торгівлі (50%).
Таблиця 2.1
Структура виробничих галузей економіки України в 1999 році
за доходами *
(у %)
Проми-словістьБудів-ництвоСільське, лісове та рибне госпо-дарствоТранспорт та зв'язокТоргівля, заготівля, матеріаль-но-технічне постачан-ня та збутОплата праці найманих працівників39,547,024,836,047,6Валовий прибуток змішаний доход31,125,064,451,237,5Інші податки за виключенням субсидій, пов'язані з виробництвом-0,80,41,00,96,9Валова додана вартість69,872,490,288,192,0Податки за виключенням субсидій на продукти30,227,69,811,98,0Всього:100,0100,0100,0100,0100,0 * Розраховано за Міжгалузевим балансом України 1999 року за даними Держкомстату України за 2000 рік, С. 44.

В галузях промисловості та будівництва валовий прибуток зріс в 2000 році порівняно з попереднім періодом відповідно на 27% та 29%. І хоча у промисловості частка валового прибутку в загальній структурі доходів в 1999 році є значно меншою - 31,1% (див. табл. 2.1), однак вона залишається досить високою, що підтверджує необхідність пошуку фінансових ресурсів забезпечення інвестиційної діяльності в країні саме у виробничих галузях.
Сукупним доходом, який використовується для кінцевого споживання та національного заощадження, є валовий національний наявний дохід. Він виступає джерелом всіх доходів, споживання та заощадження, необхідних для подальшого розвитку економіки. Заощадження виступають потенційним джерелом інвестицій та визначають темпи економічного зростання, розвиток науково-технічного прогресу, добробут населення.
Теоретично між часткою заощаджень в національному доході та темпом економічного зростання існує пряма залежність, оскільки, чим більшою є величина чистих заощаджень, тим більший розмір потенційних інвестицій, а чим значніший приріст інвестицій, тим вищий темп росту. Порівнюючи норму заощаджен