РОЗДІЛ 2
ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ, НЕ
ПОВ’ЯЗАНИХ З ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
2.1. Правове регулювання та його удосконалення як засіб забезпечення законності
застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з
відповідальністю
Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не
пов’язаних з відповідальністю, здійснюється за допомогою різноманітних засобів,
які за характером можуть бути організаційними, виховними, ідеологічними,
економічними, правовими тощо. Особливе місце серед них належить правовим
засобам або юридичним гарантіям законності, на аналізі сутності та змісту яких
слід зупинитися детальніше.
В дослідженнях, що стосувалися питань юридичних гарантій законності, під ними
розуміються спеціально закріплені правом засоби, за допомогою яких
забезпечуються правомірні дії усіх учасників суспільних відносин, відбувається
попередження та припинення порушень законності, виявлення та усунення порушень,
що сталися [156, с.75-76]. Таке призначення юридичних гарантій законності з
певними застереженнями можна поширити і на сферу застосування заходів
адміністративного примусу.
На нашу думку, юридичні гарантії законності застосування заходів
адміністративного примусу становлять складне поняття, яке включає: правові
норми, юридичну діяльність щодо застосування цих норм і спеціально створені
державою та передбачені у відповідних нормативних актах способи забезпечення
законності (контроль, нагляд, право на звернення). Зазначені елементи складають
основний зміст юридичних гарантій законності у сфері, яка розглядається.
Але слід зауважити, що наведена точка зору з приводу змісту юридичних гарантій
законності не є загальновизнаною. Так, В.А. Патюлін виступає проти об’єднання в
понятті юридичних гарантій норм права і відповідної діяльності державних
органів та їх посадових осіб. Автор наголошує на тому, що правову діяльність
слід відносити до особливого різновиду гарантій законності – організаційних
[212, с.240-241]. Проте, при такому підході проблема юридичних гарантій
обмежується сферою існування певної сукупності норм, що, на нашу думку, не дає
повної уяви про правовий механізм забезпечення законності, куди підключається і
юридична діяльність, що відповідає певним правовим нормам.
На думку дисертанта, юридична (правова) діяльність щодо норм права є не
загальною категорією, що охоплює велику кількість норм, які виступають
“обслуговуючим елементом” самої діяльності (наприклад, правоохоронна діяльність
органів внутрішніх справ або здійснення правосуддя), а формою реалізації
правових норм, які забезпечують законність певної діяльності, зокрема, щодо
застосування заходів адміністративного примусу.
Аналізуючи проблему гарантій законності, В.М. Скобєлкін також прийшов до
висновку, що практична діяльність, яка має правове значення і спрямована на
забезпечення здійснення прав громадян, включається у перелік гарантій, і її
можна називати не організаційно-правовою гарантією, а юридичною (правовою)
[257, с.45]. Виходячи з цього, до гарантій законності ми відносимо не тільки
норми права, які мають безпосередньою метою забезпечення законності, але і
діяльність уповноважених суб’єктів щодо застосування цих норм.
Слід також зазначити, що юридична діяльність (крім зазначеного виду) знаходить
своє втілення ще й у деяких інших формах (способах). На нашу думку, спосіб є
видом діяльності. Звідси, до способів забезпечення законності у сфері
застосування заходів адміністративного примусу ми відносимо: контроль з боку
уповноважених органів законодавчої та виконавчої влади, судовий контроль,
прокурорський нагляд, звернення громадян [1 Зазначені способи забезпечення
законності детально будуть розглянуті у наступних підрозділах.].
Необхідно відзначити, що способам забезпечення законності свого часу був
присвячений ряд спеціальних, у тому числі і монографічних наукових праць
[194;_124;_112]. У працях деяких вчених можна зустріти позицію, хоча і нечітко
сформульовану, яка свідчить про неоднозначність розуміння гарантій законності і
способів її забезпечення. Так, наприклад, І.С. Самощенко стверджує, що саме в
забезпеченні правомірного застосування норм права і полягає призначення
гарантій законності і, одночасно, їх відмінність від способів забезпечення
законності, для яких більш властива функція виявлення і поновлення порушеного
стану. “У зв’язку з цим гарантії законності займають самостійне (щодо способів)
місце у механізмі забезпечення законності” [250,_с.76].
Є.А. Черенков вважає, що, на відміну від гарантій, способи забезпечення
законності не є частиною безпосереднього процесу застосування заходів впливу, і
тому їх дія не закінчується його завершенням. “Реалізація способів виходить за
межі процесу правозастосування і виявляється ефективною у випадку, коли “не
спрацювали” гарантії законності” [288, с.132].
На нашу думку, для вирішення цього питання необхідно, перш за все, виходити з
розуміння самих термінів “гарантія” та “спосіб”. Якщо “гарантувати” означає
певним чином забезпечувати у повному обсязі будь-що, охороняти, захищати,
зробити реальним [276, с.511], то “спосіб” означає знайдений або встановлений
вид діяльності щодо забезпечення будь-чого [277,_с.399]. Звідси, говорячи про
гарантії законності, мова має йти про ті способи, засоби, механізми, які
забезпечують реальність режиму законності. У зв’язку з цим буде логічно
включити до складу гарантій способи забезпечення законності, тому що останні
виконують функції гарантій забезпечення законності у всіх сферах юридичної
діяльності, у тому числі і в діяльнос
- Київ+380960830922