РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ ТА ПЕРЕДУМОВИ КОМПЛЕКСНОГО МОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ РОЗСЕЛЕНСЬКОЇ СИТУАЦІЇ
2.1. Зміст, основні задачі та методи комплексного моделювання структури регіональної розселенської ситуації
Комплексне моделювання структури РРС - це повний, достовірний комплексний опис структури сукупності властивостей РСР відповідно до прийнятого рівня деталізації функціонально-територіальної структури.
Комплексність моделювання структури РРС забезпечується, насамперед, багатогранністю її змістовно-теоретичного представлення. Виділяється дві його складові: повнота представлення сукупності явищ та процесів РРС та основних проявів структури РРС. Перша реалізується шляхом врахування доступних для вивчення ознак РРС, друга - розмежування задач комплексного моделювання структури РРС відповідно до її основних проявів на задачі: моделювання РТРР, якості РРС та ТП (рис. В.1).
Ще однією умовою комплексності моделювання є глибокий і достатній якісний рівень заглиблення в проблему, а також адекватність і повнота формалізації і відображення досліджуваних явищ та основних проявів структури РРС у кількісних характеристиках математичних моделей. Вона забезпечується шляхом реалізації багатьох задач, виділених відповідно до характеру й рівня пізнання структури РРС, та використання й поєднання різних економіко-математичних методів
Комплексне моделювання структури РРС полягає, насамперед, у багатогранній кількісній і якісній оцінці структури РРС та її динаміки (рис. В.1). Вона здійснюється за сукупністю ознак і ґрунтується на методах регіонального порівняльного аналізу, згідно якого кожен об'єкт системи розглядається в сукупності з іншими об'єктами, а його стан оцінюється у порівнянні зі станом інших.
Якісною характеристикою внутрішньорегіональних відмінностей ознак РРС є рівень їх різноманітності (варіації). Кожному явищу притаманна специфічна міра різноманітності, при якій його існування оптимальне. Різноманітність одних явищ об'єктивна. Наприклад, нормальним є співіснування різних за чисельністю населення та площею НП і СР. Рівень варіації таких явищ визначає їх специфіку. Проте існують явища, значна різноманітність яких перешкоджає розвитку системи і свідчить про нестабільність її стану (економічна або екологічна ситуації тощо). Їх диференціація може призвести до напруженості та виникнення різноманітних проблем. Це зумовлює актуальність моделювання внутрішньорегіональної різноманітності та диференціації. Воно полягає, насамперед, у статистичній оцінці рівня варіації й характеру розподілу досліджуваних явищ між регіональними об'єктами за допомогою методів одномірного статистичного аналізу та їх динаміки. Більш складними задачами є виявлення тенденцій динаміки різноманітності об'єктів, моделювання залежності динаміки від початкового рівня та територіальної диференціації й вирівнювання з урахуванням впливу факторів.
РРС характеризується великою кількістю різноякісних ознак та показників, які їх описують, що ускладнює використання багатьох методів моделювання. Прагнення до комплексності та лаконізму досліджень обумовлює необхідність спрощення розрахунків і прозорості якісної інтерпретації. Воно здійснюється шляхом зниження розмірності сукупності показників (редукції), і направлене на отримання максимуму інформації, яка міститься в первинних даних. Існує чотири основні об'єктивні передумови редукції показників.
1. Обмеженість традиційних методів статистичного аналізу.
Якщо система представлена декількома показниками, то розподіл об'єктів характеризується такими статистичними показниками як середні, моди, медіани, спільний і умовний розподіл, параметри стандартних розподілів тощо. Зв'язки між показниками в цьому випадку легко оцінюються на основі матриці кореляції. Якщо показників багато, вказані характеристики або не можуть бути побудовані, або їх кількість надзвичайно велика і вони не піддаються інтерпретації.
2. Апріорна надлишковість вхідного опису досліджуваної системи [85,с.36].
В реальних системах показників поряд із необхідними, містяться необов'язкові, супутні. Це не пов'язано з питанням про повноту опису досліджуваного явища з точки зору його сутності. Рівень повноти опису об'єктів, по відношенню до якого правомірно говорити про надлишковість набору показників, визначається при теоретичному аналізі об'єкта та формуванні інформаційної бази. Надлишковість виникає тому, що багато показників явно взаємопов'язані і відбувається дублювання інформації.
3. Мала інформативність показників, які мало змінюються при переході від одного об'єкта до іншого (мала "варіабельність").
Показники, які побудовані з первинної сукупності даних і найбільш компактно та інформативно відображають досліджувані явища, будемо називати діагностичними ознаками. Вони інтегрують, забезпечують методичну єдність часткових показників і одержання інтегральних оцінок.
Спрощений опис забезпечується невеликою кількістю ознак, тобто кількість діагностичних ознак повинна бути невелика, при цьому не повинно відбуватись значної втрати інформації. Вважається, що це можливо лише за умови взаємонезалежності діагностичних ознак, при залежності від них показників, які не увійшли в число діагностичних [93,с.84]. Проте взаємонезалежність не можна розглядати як вимогу для побудови усіх видів діагностичних ознак.
Виділяються два способи редукції показників.
1. Отримання індивідуальних діагностичних ознак, котрими є деякі з вихідних, шляхом вибору, виокремлення з системи часткових показників обмеженої їх кількості, або таких, які найкращим чином відображають інформацію про досліджуване явище, елементів, які не увійшли в групу діагностичних ознак.
У результаті вузького трактування даної задачі склався спрощений підхід щодо визначення індивідуальних діагностичних ознак - на підставі твердження, про суттєвість вибраних ознак відповідно до мети дослідження [94, 95] та інші. Він дуже суб'єктивний, залежить від володіння науковцем предметною област