РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження
Для клінічного дослідження були відібрані люди молодого віку, котрі до аварії, за даними медичної документації, були клінічно здоровими.
Основними критеріями відбору було наступне:
1. Молодий вік досліджуваних - це були особи молодші 45 років на момент проведення основного етапу дослідження.
2. Наявність чітких симптомів ураження головного мозку, що нозологічно обумовлювались розвитком раннього, передчасного атеросклерозу церебральних артерій, чи артеріальною гіпертензією.
3. Хронічно-прогресуючий, безінсультний характер перебігу захворювання, що, тим не менше, призвів до порушення неврологічних функцій.
Виходячи з цих критеріїв відбору, об'єктом подальшого обстеження та спостереження стали 118 ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
Всі обстежені працювали на ЧАЕС у 1986 році, або в перші місяці 1987 року (протягом перших трьох періодів радіаційної аварії). Їх офіційно зазначені у маршрутних листах дозові навантаження не перевищували 25 бер. Ніхто з досліджуваних у ході виконання робіт у зоні радіаційної аварії та у найближчий після цього час не мав гематологічних, чи будь-яких інших ознак гострого променевого ураження.
Первинні відомості про хворих на ЦВЗ УЛНА, що відповідали критеріям відбору, було одержано в архіві Київської регіональної міжвідомчої комісії по встановленню зв'язку захворювань та смерті з впливом аварії на ЧАЕС. У ході дослідження було опрацьовано 2869 справ осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання (учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) та мали клінічні ознаки ураження нервової системи.
Всі досліджувані УЛНА увійшли до першої, основної групи дослідження.
В залежності від наявності артеріальної гіпертензії група була розподілена на нозологічні підгрупи: підгрупу пацієнтів з атеросклеротичним ураженням церебральних судин без гіпертензії (підгрупа АДЕ), та підгрупу хворих з гіпертонією (підгрупа ГДЕ). Подібний розподіл на підгрупи був обумовлений тим, що за даними більшості дослідників патогенез та структурні зміни головного мозку (зокрема, ті, що виявлялись при КТ та МРТ) у випадках атеросклеротичної ішемії речовини головного мозку та у випадках перебудови церебрального кровообігу внаслідок артеріальної гіпертензії, досить суттєво різняться. Очікуючи, що томографічна феноменологія дисциркуляторних змін може бути різною, ми і застосували наведений розподіл.
Другу групу дослідження - групу порівняння, сформували 60 осіб, що мали ознаки церебральної дисциркуляції та відповідні неврологічні прояви енцефалопатії. На відміну від досліджуваних першої групи, ніхто з хворих групи порівняння не брав участі у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та не проживав на радіаційно забруднених територіях (на територіях відселення внаслідок радіаційного забруднення грунту та джерел водопостачання).
Певних вікових обмежень при відборі пацієнтів групи не було - ми включали до дослідження радіаційно інтактних осіб із звичайними віковими характеристиками енцефалопатії.
В межах групи порівняння також мав місце розподіл на нозологічні підгрупи: нозологічну підгрупу АДЕ та підгрупу ГДЕ. В кожну нозологічну підгрупу групи порівняння було відібрано по 30 хворих.
Таким чином, дослідження всього включало 178 осіб, хворих на дисциркуляторну енцефалопатію.
Загальний розподіл всіх пацієнтів за групами та нозологічними підгрупами подано у таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1.
Розподіл хворих за групами дослідження
Групи
дослідженняНозологічні підгрупи
РазомГДЕАДЕ1-а58601182-а303060ВСЬОГО8890178
2.2.Методи дослідження
У ході дослідження були використані методи клініко-неврологічного спостереження, інструментальні та лабораторні дослідження. Прижиттєва нейровізуалізація проводилась за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) та комп?ютерної томографії (КТ) головного мозку.
Окремо зупинимось на обгрунтуванні доцільності використання застосованих діагностичних методів. За призначенням та за метою, з якою вони обрані, вони можуть бути розділені наступним чином.
І. Методи оцінки стану загальної та регіональної (церебральної) гемодинаміки:
1.Електрокардіографія (ЕКГ).
2.Реоенцефалографія (РЕГ).
Зазначені методи, разом з такими звичайними клінічними дослідженнями, як реєстрація значень артеріального тиску на плечовій артерії, а також аускультація серця та магістральних артерій шиї, дозволили з достатньою достовірністю за класичними, загальновизнаними алгоритмами визначати судинне походження захворювання у пацієнтів. Використання РЕГ у ході динамічного спостереження дозволило не тільки відслідковувати послідовні зміни судинного тонусу, а й провести об?єктивізацію судинного походження окремих томографічних феноменів, які мали певну топічну локалізацію.
Реєстрація РЕГ виконувалась за допомогою 4-х канальної приставки 4 РГ- ІМ на 4-х канальному електрокардіографі ЕК 4Т-02 при швидкості руху стрічки 25 мм/сек.
Якісна та кількісна оцінка реографічних кривих проводилась з урахуванням їх форми, характеру підняття анакроти, розташування та вираженості додаткових хвиль, розрахунком показників величини пульсового кровонаповнення - РІ (Ом), модуля пружності - альфа/Т (%), який відбиває стан тонусу та еластичності судин великого й дрібного калібрів, дикротичного індексу (ДКІ,%), що характеризує периферичний судинний опір, стан тонусу артеріол, діастолічного індексу (ДСІ, %), який вказує на стан венозного кровообігу, коефіцієнта асиметрії (КА,%) за амплітудою пульсацій.
У ході РЕГ-дослідження застосовувались функціональні проби (приймання нітрогліцерину, гіпервентиляція та ін.), котрі дозволили уточнити характер ураження судин та уточнити окремі параметри у випадках атипових судинних реакцій.
ІІ. Лабораторні методи.
1.Загальний аналіз периферичної крові (ЗАК).
2.Біохімічний аналіз крові включав в себе дослідження: