Ви є тут

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві.

Автор: 
Забара Ігор Миколайович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U003722
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
КОЛІЗІЙНІ ПИТАННЯ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ (НЕМАЙНОВОЇ) ШКОДИ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Регулювання відносин, ускладнених іноземним елементом, має свої особливості. При цьому інститут моральної (немайнової) шкоди посідає окреме місце в міжнародному приватному праві. Основними задачами цього розділу є дослідження колізійних питань застосування інституту моральної (немайнової) шкоди в деліктних правовідносинах; розгляд особливостей в національних підходах країн та міжнародних договорах, укладених Україною, при застосування комплексу колізійних прив'язок до деліктних відносин; визначення тенденції розвитку законодавства в галузі міжнародного приватного права та питань відшкодування моральної (немайнової) шкоди в деліктних і договірних відносинах, ускладнених іноземним елементом.

2.1. Застосування колізійних норм при відшкодуванні моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві
2.1.1. Національне право різних країн по-різному підходить до розв'язання питань кваліфікації дій в якості деліктного правопорушення, факту, об'єму відповідальності делінквента, тягаря доказування завданої шкоди. І саме з недоговірними правовідносинами пов'язується більшість справ, що передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Будучи елементом складної правової категорії, якою є шкода, моральна (немайнова) шкода підпорядковується тим же правилам і законам, що існують в міжнародному приватному праві щодо деліктів.
Відомо, що одним з найбільш поширених принципів при розв'язанні деліктних спорів за участю іноземного елемента є lex loci delicti commissi - "закон місця делікту" ("закон місця скоєння делікту"). Як одна із стародавніх начал міжнародного приватного права, ця прив'язка зберігається в тому чи іншому об'ємі в практиці переважної більшості країн. Вибір lex loci delicti commissi в якості основної колізійної норми знайшов місце в національному законодавстві країн (Австрія, Білорусія, В'єтнам, Вірменія, Греція, Єгипет, Іспанія, Італія, Казахстан, Канада (провінція Квебек), Китай, Куба, Ліхтенштейн, Мадагаскар, Монголія, Нідерланди, ОАЕ, Польща, Таїланд, Туніс, Туреччина, Україна, ФРН, Японія), судовій практиці (Франція, Бельгія), у міжнародних договорах (Кодекс Бустаманте), Конвенції Співдружності Незалежних Держав про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (1994). Відсутність застережень щодо форми шкоди в законодавстві та судовій практиці зарубіжних країн дозволяє стверджувати, що прив'язка носить загальний характер і поширюється на матеріальну та моральну (немайнову) шкоду.
Роль, яку відіграє lex loci delicti commissi в міжнародному приватному праві, досить значна - за її допомогою визначають статут деліктного зобов'язання - правопорядок, що вказує на умови і об'єм відповідальності, підстави обмеження або звільнення від неї, розподіл відповідальності між делінквентом і потерпілим, характер збитків, які можуть бути відшкодовані, способів і розміру відшкодування, припустимості уступки права на відшкодування, кола осіб, що мають право на відшкодування понесених збитків.
Історично склалося так, що прив'язка lex loci delicti commissi розглядалася як принципове посилання (вказівка) на законодавство, що діяло безпосередньо в місці делікту ("місці дії"). В силу цього принципу деліктні правовідносини повинні були підкорятися відповідним положенням законодавства країни або певної місцевості країни, де мало місце заподіяння шкоди. Такий підхід, запропонований судовою практикою починаючи з ХІІІ сторіччя і з часом підтриманий законодавством, був сприйнятий майже всіма країнами.
Прив'язка lex loci delicti commissi досить чітко відокремлювала деліктні правовідносини ускладнені іноземним елементом, від інших, і в той же час, вказуючи на законодавство, що належало застосуванню, надала можливість зацікавленим сторонам не тільки проаналізувати, але й певним чином спрогнозувати розвиток подій. При цьому, норми інституту моральної (немайнової) шкоди, що в цей час поширювалися в національних правових системах, було органічно вплетено в комплекс норм деліктних правовідносин, саме на які і була покликана вказувати прив'язка lex loci delicti commissi. В разі вибору, на вимогу потерпілого, належного закону до правовідносин, ускладнених іноземним елементом, відшкодуванню підлягала і моральна (немайнова) шкода - незалежно від того як само вимагалося відшкодування - окремо чи в поєднанні з іншими вимогами.
Проте, використання прив'язки lex loci delicti commissi (виключно як закону місця делікту - "місця дії") не завжди сприяло знаходженню правопорядку, в межах якого потерпілий міг би захистити свої права.
Враховуючи те, що законодавство та міжнародні договори, що вказують безпосередньо на правопорядок, який повинен бути застосований до відносин між сторонами, виникали ситуації, за яких не завжди можливо було гідно захистити інтереси потерпілого за допомогою інституту моральної (немайнової) шкоди. Проблема полягала в тому, що правопорядок окремих країн не визнавав інституту моральної (немайнової) шкоди і не містив норми про її відшкодування [65,217]. В разі застосування прив'язки lex loci delicti commissi і звернення до останнього, потерпілий не міг захистити порушені права.
Українське законодавство, поряд із законодавством союзних республік в період існування СРСР, знало лише поняття майнової шкоди і не передбачало відшкодування моральної (немайнової) шкоди. В результаті поширення відомостей, що не відповідали дійсності, порушення авторських або інших немайнових прав особи, звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди в рамках захисту честі та гідності, ділової репутації та іншого, було неможливе. "Вважалося, що потерпілий може вимагати покарання особи, яка заподіяла страждання, переживання, душевну біль тощо в кримінальному або адміністративному порядку, але не може вимагати грошової компенсації. В роботах багатьох вчених-цивілістів наполегливо висловлювалася пропозиція пе