Ви є тут

Структурні кризи та їх вплив на функціонування економіки України

Автор: 
Рибалко Олена Михайлівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U003768
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2. Вплив структурної кризи на відтворення перехідної української економіки та шляхи її подолання832.1. Фактори кризового впливу на динаміку пострадянської української економіки832.2. Принципові засади регулювання сучасної кризи1082.3. Наукові засади формування антикризової структурної політики, адекватної нинішньому стану економіки України124Висновки до розділу 2143Висновки145Список використаних джерел148Додатки158
ВСТУП

Актуальність теми. Так звані "труднощі зростання", "застійні явища", які дали про себе знати, коли радянська економіка підходила у своїй еволюції до об'єктивних меж адаптивності, зумовленим внутрішньою логікою розвитку господарської організації адміністративно-командного типу, а також перебіг пострадянської трансформації відповідних економік дали новий привід до осмислення феномену кризи, подальшої розробки даної проблематики.
При цьому з'ясувалося, по-перше, що уявлення про те, що в результаті так званого соціалістичного перевлаштування економіки вона нібито вступає в період безкризового розвитку, є утопічними та шкідливими, оскільки спроби уникнути криз в економіці, відтягнули останні. При цьому кризи більш поглибилися і стали більш руйнівними. По-друге, оскільки кризи в економіці "відмінити" не можна, то вкрай важливо завчасно розпізнати моменти настання цих криз і поступово, як би мовити, "випустити пар", аби останні втратили гостроту, і економіка встигла підготуватися до нових умов еволюції. По-третє, виконання зазначеного завдання ускладнюється тією обставиною, що двох абсолютно ідентичних криз в економіці не буває так само, як не існує абсолютно ідентичних економік. Кожна з криз в економіці індивідуальна, не повторна, має власну генетику, набір факторів, що її спричиняють, свої не з чим не схожі риси. По-четверте, в той же час і не існує двох криз в економіці, в яких не виявляються схожість тих чи інших їх рис. І ця обставина дає економічній науці підстави для типологізації криз у господарюванні, їх класифікації за тим чи іншим критерієм, а також шанс розробити загальну теорію криз в економіці, яка б дозволяла їх правильно діагностувати та адекватно "лікувати", по-п'яте, вади так званої антикризової арюдаксії, додержування рекомендацій якої призвело до неправильних реформаторських дій, щодо колишніх централізовано керованих економік, є не просто технічними помилками, а наслідками методологічних принципів, засвоєних більшістю економістів.
Хоча проблематика криз в економіці ніколи не випадала з поля зору економічної науки, про що, зокрема свідчать сотні праць на багатьох мовах світу, присвячених вивченню криз, про те, як показав здійсненний автором аналіз відповідних літературних джерел, у дослідженні власне структурних криз в економіці та їх впливу на еволюцію останньої поки ще мають місце значні прогалини. Але при цьому не можна не відмітити потужний евристичний потенціал для плідної розробки даної проблематики, закладеної в роботах таких відомих зарубіжних вчених-економістів, як А. Афталіан, А. Богданов, С. де Вольф, П. Боккара, А. Бєльчук, Ф. Брадель, Я. ван Голдерен, А. Гельфанд, С. Глазьєв, Г. Досі, А. Грублер, К. Жугляр, В. Іноземцев, М. Калецький, Р. Камерон, Дж. М. Кейнс, К. Кларк, Л. Клименко, М. Кондратьєв, Я. Корнаї, С. Кузнець, М. Ленуар, Ж. Лексюр, Д. Львов, Е. Мандел, К. Маркетті, К. Маркс, С. Меньшиков, Дж. Мадельскі, Ю. Осипов, К. Перес-Перес, В. Парето, Дж. Расс, Л. Суте, У. Томпсон, В. Фальцман, В. Фрімен, В. Хаблюк, С. Шаталіна, Ф. Шерер, Й. Шумпетер, Ю. Яковець, Ю. Яременко та інші, а також вітчизняних вчених-економістів: В. Александрової, О. Алимова, Ю. Бажала, Л. Безчасного, С. Білої, Д. Богині, А. Гальчинського, М. Герасимчука, В. Гейця, В. Ємченка, П. Єщенка, Б. Кваснюка, С. Киреєва, І. Крючкової, І. Лукінова, С. Мочерного, А. Покритана, Ю. Пахомова, А. Чухно та інших.
Разом з тим, незважаючи на наявність певного наукового доробку, в сучасній економічній науці поки що не створено прийнятої теорії структурних криз. Окрім іншого, по-перше, це пов'язано з тим, що серед вчених поки що не має єдності в думках про те, які кризи можна вважати структурними. По-друге, серед дослідників виникають серйозні розбіжності в поглядах на природу структурних криз. По-трете, дискусійними залишаються питання щодо тих факторів, які викликають структурні кризи та зумовлюють їх перебіг. Отже, сьогодні ще не має одностайності щодо визначення сутності, причин і характерів структурних криз, форм їх прояву в різних економічних системах. Також існує потреба у більш глибокому науковому вивченні специфіки виникнення та розгортання структурної кризи в пострадянській економіці, впливу цієї кризи на трансформацію останньої, механізмів структурної політики держави, адекватних наявній ситуації.
Недостатньо повна теоретична розробка зазначеної проблеми, в тому числі стосовно до пострадянських економік, дискусійність багатьох положень, практична невирішеність та гострота структурних проблем в сучасній українській економіці обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та логіку дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводились у межах держбюджетної наукової тематики економічного факультету Дніпропетровського державного аграрного університету і скоординовані з тематикою робіт Інституту аграрної економіки УААН на 1996-2001 рр. "Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкових умовах" (номер державної реєстрації 0196U16303).
Мета та завдання дослідження. Метою роботи є встановлення природи структурних криз в економіці, їх сутності та факторів, які визначають характер цих криз; з'ясування впливу структурної кризи на перебіг трансформаційних процесів у пострадянській українській економіці; пошук шляхів видужування останньої.
Досягнення цієї мети забезпечується через вирішення наступних пізнавальних завдань:
- критичне осмислення існуючих підходів, які сформувалися в економічній теорії, до с