Вы здесь

Ефективність усунення синдрому бронхіальної обструкції при термоінгаляційному ураженні у постраждалих з опіковою хворобою.

Автор: 
Соколов Андрій Станіславович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U000016
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БРОНХОЛЕГЕНЕВОЇ СИСТЕМИ ПРИ ТЕРМОІНГАЛЯЦІЙНОМУ УРАЖЕННІ
ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ
Для визначення ступеня виразності ГДН і порушень газообміну серед потерпілих з
ТІУ, поряд з урахуванням клінічної симптоматики, досліджувалися показники
зовнішнього дихання, КЛС, газовий склад крові.
Функція зовнішнього дихання оцінювалася за допомогою волюметрії, з визначенням
дихального об?єму (ДО), хвилинної вентиляції легень (ХВЛ) і альвеолярної
вентиляції легень (АВЛ) за методикою А.І. Тріщинського зі співавт., 1985р.
[146].
Показники КЛС і газового складу крові (рН, рО2, рСО2, ВЕ) визначалися за
допомогою апарата мікро-Аструп фірми “RADIOMETЕR”.
Рентгенографічні методи включали рентгенографію грудної клітини в прямій і
боковій (за необхідністю) проекціях.
Інформативним методом визначення глибини і ступеня виразності поразки слизової
оболонки трахеї і бронхів при ТІУ була бронхоскопія, під час якої, крім
візуальної оцінки стану слизової оболонки ТБД і прохідності респіраторного
тракту, проводився забір бронхіального секрету на цитологічні, бактеріологічні,
імунологічні, біохімічні дослідження.
Бронхоскопія здійснювалася за допомогою фібробронхоскопа японської фірми
Olimpus моделі BF-Р10 у положенні хворого сидячи або лежачи, в залежності від
тяжкості стану згідно з методичними рекомендаціями [9].
Оцінка ступеня виразності запальних змін слизової оболонки ТБД проводилася за
допомогою класифікації В.А. Герасіна із співавт. [146; 239], що передбачає
виділення катарального і гнійного видів ендобронхіту.
Біохімічне дослідження трахеобронхіального секрету, отриманого під час
лікувально-діагностичної бронхоскопії містило в собі визначення рН (за
допомогою вітчизняного рН-метра); загального білка (біуретовим методом);
сіалової кислоти, яка визначалося за методикою Гессе.
Цитологічні методи діагностики передбачали кількісне і морфологічне вивчення
клітинного складу, що міститься в БАС, за допомогою мазків-відбитків, отриманих
зі слизової оболонки трахеї, головних бронхів під час лікувально-діагностичних
бронхоскопій.
Цитоз (БАС) підраховувався в гемоцитометричній камері Горяєва з подальшим
перерахунком кількості клітин у 1 мл рідини [240].
Визначення ступеня дегенерації миготливого епітелію слизової оболонки трахеї і
головних бронхів. Ступінь дегенерації миготливого епітелію визначали в двох
групах клітин. Клітинні елементи, що мають циліндричну форму і зберегли
структуру війкового апарату (цитоплазматичні війки), вважалися функціонуючими.
Нефункціонуючими вважали клітини, розміри яких були зменшені і наближалися до
округлої форми, з нечіткими контурами оболонки, позбавлені цитоплазматичних
війок. Для кількісної оцінки виразності дегенерації миготливого епітелію
використовували індекс дегенерації миготливого епітелію (ІДМЕ), запропонований
О.Я. Осініним і Л.О. Матвєєвою [241]. Він виражається часткою від розподілу
числа дегенерованих клітин (nd) на суму кількості дегенерованих і
недегенерованих (no) елементів миготливого епітелію: ІДМЕ = nd/nd+no
ІДМЕ, розрахований за даною формулою, був у межах 0-1,0 і знаходився в прямій
залежності від ступеня дегенерації миготливого епітелію.
Енергетична активність миготливого епітелію. Оцінювалася за ступенем активності
процесів аеробного окислювання на підставі вивчення активності ферменту циклу
Кребса – сукцинат-дегідрогенази в клітинах епітелію за методикою Нахласа [240].
Активність ферменту оцінювалася за реакцією відновлення солей нітросинього
тетразолію, як осаду діфармазану синього кольору в місцях активності ферменту.
Фагоцитарна активність АМ. Визначалася за методикою В.А. Герасіна та співавт.
Фагоцитарну активність оцінювали шляхом розрахунку відсотка фагоцитуючих клітин
- фагоцитарна кількість (ФК) і фагоцитарного індексу (ФІ) – кількості
поглинених часток латексу одним АМ. Визначення життєздатності АМ робили шляхом
суправітального фарбування 0,1% водяним розчином трипанового синього [239].
Бактерицидна активність АМ. Бактерицидна активність АМ оцінювалася за здатністю
відновлювати нітросиній тетразолій (НСТ-тест) за методикою Muller у
мікроскопічному варіанті [243].
Сутність її полягає в тому, що при взаємодії нітросинього тетразолію з
метаболічно активними макрофагами, активізованими антигеном, ферменти
макрофагів НАДН і НАДФН-оксидази відновлюють in vitro розчинний нітросиній
тетразолій у діфармазан, який розподіляється в цитоплазмі на поверхні фагоцитів
у вигляді гранул, пофарбованих у темно-синій колір. НСТ-тест відбиває
підсумкову реактивність однієї з ключових ферментних систем, ступінь активації
киснезалежних механізмів бактерицидної активності фагоцитуючих клітин, в основі
яких лежить активація НАДФ Н2-оксидази і гексозомонофосфатного шунту.
Електрони, звільнені з НАДФ Н2, перетворюють молекулярний кисень у
супероксидний аніон О2, що відновлює нітросиній тетразолій у діфармазан.
Якісні показники НСТ-тесту виражали в процентному відношенні НСТ позитивних АМ
і середнім цитохімічним коефіцієнтом (СЦК). При цьому враховували ступінь
інтенсивності відновлення нітросинього тетразолію: 0-ступінь – відсутність у
цитоплазмі діфармазану; 1-ступінь – діфармазан на 1/3-1/4 цитоплазми клітини;
2-ступінь - діфармазан займає 2/3 цитоплазми клітини; 3-ступінь – діфармазан
займає всю цитоплазму.
Визначення ферменту мурамідази в бронхіальному секреті. Визначення ферменту
мурамідази (лізоциму) у лаважній рідини проводили за методом, запропонованим К.
Ф. Чернушенко й А. С. Когосовою [244]. В основу методу покладена здатність
мурамідази розщіплювати - 1,4-зв'язку між N-ацетилмурамовою кислотою і
N-ацетилглюкозаміном у полісахаридному к