Вы здесь

Патогенетична роль і клінічне значення тахікінінів, ейкозаноїдів, локального протеолізу і фібринолізу в порушенні функції зовнішнього дихання при інфільтративному і дисемінованому туберкульозі легень

Автор: 
Сливка Віктор Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U000051
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для визначення патогенетичної ролі тахікінінів у порушенні функції зовнішнього
дихання у хворих на туберкульоз легень потрібно було провести дослідження
основних механізмів деструкції легеневої тканини за участю продуктів
пероксидного окислення ліпідів, протеолізу і фібринолізу [14,19,32]. Для
визначення перебігу патологічного процесу в легенях, його механізмів, стадій та
особливостей доцільно проводити дослідження біохімічних змін у КПВ, що дозволяє
більш об’єктивно оцінити механізми бронхообструкції та деструкції легеневої
тканини [278], оскільки аналіз вмісту в крові біологічно активних речовин,
продуктів метаболізму тканин, ферментів та субстратів характеризує загальну
реакцію організму на гострий або хронічний запальний процес [90], але не дає
можливості визначити особливості локального перебігу патологічного процесу в
ураженому органі [13,278]. Літературні дані свідчать, що далеко не завжди зміни
певних процесів у плазмі крові, або в її клітинах відповідають характеру
місцевого патологічного процесу. Причому, розбіжності локальної і
генералізованої запальної реакції досить часто є суттєвими, а загальна і
місцева динаміка запалення інколи може принципово відрізнятися [82,84].
Зважаючи на це, у роботі проведено комплексне дослідження параметрів функції
зовнішнього дихання з біохімічним аналізом крові і КПВ.
2.1. Клінічна характеристика обстежених груп хворих
Для вирішення задач роботи обстежено 141 хворого на ІТЛ і ДТЛ, які перебували
на стаціонарному лікуванні в Чернівецькому обласному протитуберкульозному
диспансері. Розподіл хворих за клінічними формами туберкульозу легень наведено
у таблиці 2.1.
Таблиця. 2.1
Розподіл досліджуваних хворих за клінічними формами
туберкульозу легень
Клінічні форми туберкульозу
Всього
В тому числі
Вперше виявлені
Раніше ліковані
Інфільтративний
87
69
18
Дисемінований
54
41
13
Всього
141
110
31
З таблиці видно, що інфільтративний туберкульоз було діагностовано у більшості
хворих - у 61,7% випадків (із них у фазі розпаду було 64 пацієнти - 73,6%
випадків), дисемінований - у 38,3% (у фазі інфільтрації - 18 хворих, або 33,3%
випадків, у фазі розпаду - 36 пацієнтів, що складало 66,7% випадків). Вперше
виявлені хворі склали 78,0%, із них хворих на інфільтративний туберкульоз
легень було 62,7%, дисемінований - 37,3%. Раніше ліковані хворі склали 22,0%,
із них з інфільтративною формою туберкульозу легень було 58,1% пацієнтів, з
дисемінованою - 41,9%.
Серед обстежених було 30 (21,3%) жінок і 111 (78,7%) чоловіків віком від 18 до
72 років (56,44±5,78 роки). Найбільшу кількість склали хворі віком від 31 до 40
років - 24,8% (табл. 2.2). Хворих віком до 20 років було 6,4%, від 21 до 30
років - 17,7%, від 41 до 50 років - 18,4%, від 51 до 60 років - 15,6%, від 61
року і старше - 17,0% хворих. Лише в найстаршій і наймолодшій групах кількість
чоловіків переважала кількість жінок в 1,7-2,0 рази, а в інших групах - в 3-6
разів і більше.
У стаціонарі хворим проводили клініко-рентгенологічне обстеження,
фібробронхоскопію, дослідження загальних аналізів крові та сечі,
бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження харкотиння і промивних вод
бронхів на наявність мікобактерій туберкульозу, а також визначали їх чутливість
до антибактеріальних препаратів. Крім того, хворим проводили дослідження
функції зовнішнього дихання та печінки, а за показами - серцево-судинної
системи. Пацієнти регулярно обстежувалися отоларингологом, окулістом і
дерматологом.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих на туберкульоз легень за віком і статтю
Вік
Всього хворих
В тому числі
жінок
чоловіків
до 20 років
21-30 років
25
20
31-40 років
35
27
41-50 років
26
24
51-60 років
22
19
61 і старше
24
15
Всього
141
30
111
Явища інтоксикації спостерігалися у 113 (80,1%) хворих, виражені катаральні
явища в легенях - у 118 (83,7%) хворих. У 60 (42,5%) пацієнтів виявлено
ускладнення, серед яких кровохаркання - у 22 (15,6%), легенево-серцева
недостатність - у 12 (8,5%), плеврит - у 19 (13,5%), туберкульоз бронхів - у 7
(5,0%). Супутні захворювання виявлені у 13 (9,2%) хворих, із них цукровий
діабет - у 2 (1,4%), захворювання печінки - у 3 (2,1%), хронічний гнійний отит
- у 4 (2,8%), вегето-судинна дистонія - у 2 (1,4%), хронічний гастрит - у 2
(1,4%) випадках. Прискорення ШОЕ (від 18 до 56 мм/год) відмічалося у 94 (66,7%)
хворих, лейкоцитоз (від 11,8 до 22,4 Г/л) - у 87 (61,7%) хворих.
Зміни лейкоцитарної формули крові характеризувалися паличкоядерним зсувом
нейтрофілів - у 44 (31,2%) хворих, еозинофілією - у 26 (18,4%), еозинопенією -
у 10 (11,3%), лімфопенією - у 43 (30,5%), моноцитозом - у 18 (12,8%),
моноцитопенією - у 19 (13,5%) хворих. Бактеріовиділення виявлено у 103 (73,0%)
хворих, у тому числі у 68 (66,0%) бактеріоскопічним і методом засіву на поживні
середовища, а в 21 (20,4%) пацієнта - тільки бактеріоскопічним методом та у 14
(13,6%) хворих - тільки методом засіву на поживні середовища. У 65 (74,7%)
випадках МБТ виявлено при інфільтративному туберкульозі і в 38 (70,3%) - при
дисемінованому туберкульозі легень. Із них при інфільтративному туберкульозі
бактеріоскопічним і методом засіву на поживні середовища - у 37 (42,5%) хворих,
у 19 (21,8%) - тільки бактеріоскопічним та у 9 пацієнтів (10,3%) - тільки
методом засіву на поживні середовища. При дисемінованому туберкульозі
бактеріоскопічним і методом засіву на поживні середовища - у 18 (33,3%), тільки
бактеріоскопічним методом - у 11 (20,3%), тільки методом засіву на поживні
середовища - у 9 (16,6%) хворих.
У 16 (11,3%) пацієнтів у