Вы здесь

Організація управління фінансовими ресурсами підприємств у перехідній економіці України (на прикладі відкритих акціонерних товариств).

Автор: 
Ванькович Данило Володимирович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U000218
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВ В
УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
2.1. Інформаційні ресурси проведення аналізу
Процес управління носить циклічний, відносно-замкнутий характер. Кожен
наступний цикл не може починатися у відриві від попереднього. У зв’язку із цим,
виникає необхідність обліку та аналізу результатів діяльності об’єкту та
суб’єкту системи управління фінансовими ресурсами підприємства, що дозволяє
працівникам сфери управління сформувати визначену інформаційну базу з метою
розробки ефективних управлінських рішень.
В процесі її формування використовується різноманітна інформація, яку можна
об’єднати у наступні групи: технічна інформація, що дає уявлення про
техніко-технологічну підготовку виробництва; нормативна інформація, що як
правило характеризує вимоги щодо витрачання різноманітних ресурсів; планова
інформація, що формується у наслідок прагнення зазирнути в майбутнє шляхом
розробки відповідних бізнес-планів; інформація отримана в результаті проведення
оперативного, бухгалтерського та статистичного обліку; інформація, що
систематизована у формі фінансової звітності; інша інформація, а саме
публікації у пресі, опитування керівного персоналу та експертів. Кожна із
наведених вище груп інформації характеризується різним рівнем складності її
одержання. Так наприклад, якщо інформація у пресі є надбанням широких верств,
то дані оперативного обліку є доступними лише невеликому колу користувачів.
Найбільш важливе питання, яке виникає при пошуці необхідної управлінської
(фінансової) інформації, на наш погляд, формулюється так: яка інформація є
важливою і яка розумна плата за неї? Для відповіді на це запитання необхідно
визначитися з тим, що дозволить досягнути кожне з інформаційних повідомлень,
тобто яким буде дохід від їх використання в процесі управління фінансовими
ресурсами підприємств.
Приріст доходу в даному випадку і буде тією максимальною грошовою сумою, яку б
було доцільно заплатити за інформаційну послугу. Збільшення доходу управлінця у
порівнянні з доходом який він одержав би без здіснення пошуку додаткової
інформації, будемо називати ціною повної фінансової інформації і
розраховуватимемо за наступною формулою:
, (2.1)
де ЦПФІ – ціна повної фінансової інформації, грош. од.; ДПФІ – дохід за умови
використання повної фінансової інформації, грош. од.; ДНФІ – дохід за умови
використання неповної фінансової інформації, грош. од.
Необхідно звернути увагу й на те, що більша частина інформації в реальних
задачах управління фінансовими ресурсами буде “неповною”, ненадійною, тобто не
виключить усієї невизначеності. У зв’язку із цим ціна повної фінансової
інформації вказує верхню межу для суми грошових коштів, яку розумно було б
заплатити за будь-яку програму збору додаткової інформації. Оскільки ціна
повної фінансової інформації це приріст доходу внаслідок подолання
невизначеності, його також інколи називають вартістю невизначеності.
Цінність додаткової фінансової інформації має особливе значення під час
проведення аналізу альтернативних варіантів управлінських рішень, що
реалізуються в системі управління фінансовими ресурсами підприємства. Процес
його здійснення пропонуємо поділяти на два етапи: збір попередньої чи базової
фінансової інформації, що визначає можливі варіанти управлінських рішень;
одержання додаткової фінансової інформації та перевірка базової, що дозволить
як наслідок прийняти оптимальне управлінське рішення.
В процесі здійснення першого етапу потрібно дати відповідь на наступні
запитання: 1) чи приймати управлінське (фінансове) рішення керуючись лише
власним досвідом управління та наявними даними? 2) скільки грошових коштів
можна витратити на одержання додаткової фінансової інформації щодо кожного з
варіантів управлінського рішення? 3) якщо приймаючий управлінське рішення
володіє лише обмеженою кількістю грошей (часу) на оцінку, то як їх
найефективніше використати?
Даючи відповіді на ці запитання потрібно враховувати те, що: процес пошуку
(збору додаткової фінансової інформації) може мати тенденцію до подорожчання;
висока вартість “процедур пошуку” може вимагати попереднього визначення його
обсягу, що може завадити реалізації таких управлінських (фінансових) рішень,
оцінка яких залежить від того, що стане відомо про них внаслідок додаткових
досліджень; вартісні міркування можуть привести до того, що оцінка варіанту
управлінського (фінансового) рішення, повинна проводитися в той самий момент,
коли він був запропонований; вартість фінансової інформації тяжко оцінити,
оскільки в багатьох випадках вона визначається нелінійною функцією, крім того,
інколи одна і та ж інформація має значення одночасно для декількох варіантів
управлінських рішень, що розглядаються; наявність деяких видів фінансової
інформації змушує управлінців шукати саме такі варіанти рішень, для яких ця
інформація є найбільш корисною.
Для прикладу припустимо, що існують необмежені можливості щодо реалізації
управлінського рішення, і управлінець володіє повною фінансовою інформацією, то
оцінювана в теперішній момент ефективність рішення, згідно наших міркувань,
розраховується за наступною формулою:
, (2.2)
де ЧТВ – показник чистої теперішньої вартості, який використовується для оцінки
ефективності управлінських рішень у фінансовій сфері, грош. од.; ГПt – грошовий
потік, що генерується в межах інтервалу планування t, грош. од.; а –
відповідний множник дисконтування (а=(1/(1+і)), і – дис