РОЗДІЛ 2
КЛІНІКА ГГО У ДІТЕЙ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1 Особливості клінічної картини ГГО.
Після всебічного фундаментального висвітлення питань гематогенного остеоміеліту
[18, 19 ] можна було чекати, що розробка розділів клініки і діагностики
втратить свою актуальність. Однак з часом було видано цілий ряд монографій [2,
3, 34, 45, 81, 99] значну кількість дисертацій і публікацій в періодиці, в яких
постійно і в деякій мірі по різному висвітлюється клініка і діагностика ГГО.
Останнє і певні відмінності вказаних розділів з нашими спостереженнями зумовили
необхідність приділити їм увагу.
Найбільшу групу склали хворі з локальною, місцевою формою ГГО (542 - 60,1%).
Назвати її легкою можна було лише у частини дітей ( у 118-21,8%), які
госпіталізовані в ранні (до 3 діб ) терміни захворювання. У дітей з даною
формою ГГО захворювання характеризувалось відносно повільним ( протягом 2-5
діб) і досить чітким розвитком осередку запалення при незначній вираженості
загальної реакції організму.
Місцеві прояви запалення суттєво відрізняються в різних вікових групах, при
різних локалізаціях остеоміеліту. У новонароджених і дітей раннього віку
частіше першою скаргою матері була обмеженість рухів, контрактура в суміжному
суглобі, різкий неспокій дитини при спробі здійснити рух в ньому . Набряк,
інфільтрація, локальна болючість в зонах кінцівки з меншим розвитком м`яких
тканин виникають раніше, тоді як при ГГО кісток кульшового суглобу ці симптоми
проявляються значно пізніше, їх зв`язок з тою чи іншою кісткою виявити важко
навіть при повноцінному дослідженні.
У старших дітей скарги на інтенсивний, нерідко пульсуючий біль в кінцівці на
стадії внутрішньокісткової флегмони не мають чіткої локалізації. На другу-шосту
добу з переходом запалення на окістя місцева симптоматика більш виражена:
пастозність змінюється болючим набряком, інфільтрацією м`яких тканин,
з`являється контрактура в найближчому суглобі. Ці явища, а також гіпермія
шкіри, місцева температура стають особливо яскравими з розвитком параосальної
флегмоми. Як правило ( в 57,2% при місцевій і значно частіше при загальних
формах ГГО) виникав реактивний артрит з тою чи іншою кількістю випоту, але
найбільша інфільтрація тканин і болючість визначаються в безпосередній
близькості від суглобу.
Загальна реакція на осередок запалення в кістці також була варіабельною, у 64
новонароджених з місцевою формою остеоміеліт виник як первинне і єдине вогнище
запалення. Субфебрілітет, помірний неспокій у 39 дітей не звертали на себе
уваги, і лише триваюча контрактура вимусила звернутися до лікаря. У 25
новонароджених спостерігався швидкий розвиток клініки: вже на другу добу після
виникнення неспокою, контрактури, температура тіла підвищувалась до 38° C і
вище, спостерігалась відмова від їжі , диспептичні явища, наростання
токсикоексикозу. У хворих першого року життя відмічалась подібна вираженість
загальної симптоматики.
У дітей старше року по розвитку загальних ознак ГГО ми виділяли 3 варіанти.
Майже третина хворих (28,4%) поступила в хірургічне відділення в задовільному
стані з температурою до 38° С. Середня важкість відмічена у 217 хворих (45,4%):
значні болі, неспокій, температура тіла вище 38° С, помірно виражені ознаки
інтоксикації. Важкий стан у 125 дітей (26,2 %) характеризувався високою
гіпертермією, маренням , судомами, нерідко блювотою, зневодненням,
інтоксикацією, в окремих випадках висипанням по тілу кропивки.
Для ілюстрації важкості місцевої форми ГГО приведемо виписку з історії хвороби
№ 468.
Хворий І., 7 років, доставлений в хірургічне відділення 17.01.1995 р. на шостий
день захворювання із скаргами на різкий біль в верхній третині правої гомілки і
колінному суглобі, набряк і гіперемію тканин в цій області, неможливість
ставати на ногу, підвищення температури тіла до 39,3° С , при якій хворий не
орієнтується в обстановці. Звертає на себе увагу блідість шкіряних покровів,
сухість слизових оболонок, язика і неадекватність відповідей на питання. PS-128
в 1 хвилину ( температура –38,7° С), частота дихань –28 в 1 хвилину. Органи
грудної клітки і черевної порожнини без патологічних змін. Положення в ліжку
вимушене: права нога зігнута в колінному суглобі під кутом 165° . Правий
колінний суглоб збільшений в об`ємі, інфільтрація, гіперемія, різка болючість
доходить до середньої третини гомілки, венозний малюнок посилений.
Після підготовки, 17.01.1995 року, проведено оперативне втручання: розкриття
параосальної флегмони, остеоперфорація великогомілкової кістки в верхній
третині (гній з кров`ю виділявся під великим тиском ), постановка голок в
метафізі ( рис. 2.1), пункція і дренування мікроірригатором колінного суглобу.
Посів з кістково-мозкового каналу виявив золотистого стафілокока ( 50млн. КУО в
1 мл ), чутливого до оксациліну. Посів крові дав ріст того ж збудника.
Загальний аналіз крові 17.01: Ep-3.2х 1012/л . Hb –103 г/л ,
лейкоцити-8,6х109/л, із них 18 палочкоядерних нейтрофілів, ШОЕ–30мм/год. При
імунологічному обстежені виявлено зниження кількості Т-лімфоцитів, збільшення
Іg M та А .
Рис.2.1 Рентгенограма хворого І після постановки голок .
Внутрішньом`язево отримував гентаміцин ( по 80 мг 2 рази на добу) та в вену
цефазолін (1,0 г 3 рази на добу). З 17.01 по 25.01. внутрішньокістково та в
суглоб через промивну систему вводилась суміш 1 г ліпіну, 8 мл ектеріциду, 2 мл
30% лінкоміцину на 500 мл фізіологічного розчину протягом доби.
Детоксикація розчинами по схемі форсованого діурезу була доповнена введенням
антистафілококового гамаглобуліну, антистафілококової плазми, УФОК,
фізіотерапе