РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У
РЕАЛЬНИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ
Аналіз формування інвестиційних ресурсів у регіоні
Економічна криза, що продовжується в країні з кінця 80х рр., має у своїй основі
багато довгострокових і короткострокових чинників. Але серед них є такий, що
притаманний економіці різних регіонів. Він пов'язаний з незадовільним станом
інвестиційного процесу, що негативно впливає на економічний розвиток, а також
стан економіки.
Подолання кризових явищ в економіці України та її подальший економічний
розвиток потребують суттєвих змін у структурі господарського комплексу,
проведення процесу стабілізації і реструктуризації. Тому основні процеси
проведення ринкових перетворень переміщуються на регіональний рівень, що сприяє
зміні і покращенню всієї економічної ситуації в країні.
Реформування інвестиційних процесів регіону неможливе без його фінансової
стабілізації, оскільки існують певні невідповідності у процесах реформування
грошово-кредитної та фінансово-інвестиційної сфер і загальноекономічним
реформуванням. Процес стабілізації економіки регіону пов’язаний, з одного боку,
із загальноекономічними реформами в країні, а з іншого – з об’єктивною
економічною реальністю регіону, враховуючи особливості його соціально -
економічного розвитку. Стабілізацію можна визначити як процес приведення
економіки регіону до стійкого стану рівноваги, що виражається у зниженні темпів
падіння обсягів виробництва, фіксації його на певному рівні, з наступним
зростанням обсягів виробництва на новій технологічній та технічній основі з
врахуванням реальних потреб суспільства. Цей процес складає необхідну основу
для зростання ефективності суспільного виробництва і позитивного вирішення
соціальних проблем.
Фінансова стабілізація регіону безпосередньо пов’язана з реалізацією процесів,
спрямованих на розподіл і перерозподіл ресурсів з метою формування,
маневрування та раціонального їх використання.
Фінансові ресурси виступають дійовим інструментом фінансового забезпечення
відтворювального процесу в регіоні. Збільшення обсягів фінансових ресурсів
нарощує можливості їх цілеспрямованого впливу на розвиток економіки, вирішення
актуальних економічних і соціальних завдань. Крім того, зростання фінансових
ресурсів зумовить нарощення масштабів інвестицій в реальний сектор економіки.
При обмеженості ресурсів, насамперед фінансових, невід’ємною складовою
стратегії розвитку регіону стає інвестиційна політика. Її необхідність
обумовлена насамперед тим, що інвестиції і, пов'язані з ними структурні
зрушення в економіці, відіграють ключову роль.
Інвестиційна діяльність - це основа процесу розширеного відтворення, ліквідації
багатьох диспропорцій у розвитку народного господарства.
Складність регулювання інвестиційної діяльності полягає в тому, що воно охоплює
різноманітні сфери економічного життя: сферу науково-технічного прогресу,
фінансово-банківську діяльність, комерційний розрахунок підприємств,
ціноутворення. Проблему інвестування інколи ототожнюють з методами розподілу
ресурсів капітальних вкладень. У цьому розумінні формування
матеріально-технічної бази розглядається у відриві від усього процесу
розширеного відтворення. Процес накопичення характеризують: рівень витрат на
виробництво продукції, рентабельність виробництва, фондомісткість продукції,
фондовіддача, окупність вкладень.
Необхідно зазначити, що ринкові відносини в інвестиційній діяльності насамперед
торкаються джерел фінансування інвестицій. Відповідно до Закону України “Про
підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. джерелами формування майна
підприємства, а відповідно і капітальних вкладень, можуть бути:
власні фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви;
амортизаційні відрахування на повне відтворення основних засобів;
бюджетні асигнування;
кредити комерційних банків й інших юридичних осіб;
безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і
громадян;
інші джерела, не заборонені законодавчими актами.
У ринковій економіці найбільша питома вага у складі джерел фінансування
капітальних вкладень належить фінансовим ресурсам. Це, головним чином, кошти
засновників підприємств, фонди нагромадження за рахунок прибутку, резервні
фонди, амортизаційні відрахування, кошти від продажу власного майна, кошти від
здавання власного майна підприємства в оренду, використання внутрішніх ресурсів
у будівництві.
За браком власних фінансових ресурсів підприємство використовує позичені та
залучені кошти. До них відносять довгострокові банківські кредити, позики інших
підприємств, кошти від виписки векселів та інших боргових зобов’язань, кошти
від емісії та реалізації цінних паперів підприємства, фінансування з
благодійних засобів, іноземні інвестиції. Перелічені власні, позичені і
залучені кошти мають назву децентралізованих джерел капітальних вкладень.
Централізовані капітальні вкладення здійснюються за рахунок централізованих
джерел фінансування – коштів державного бюджету, місцевих бюджетів; коштів
державних позабюджетних фондів; коштів благодійних фондів.
Таблиця 2.1
Структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування в
Чернігівському регіоні за 1995-2001 рр. (%)
Джерела
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
Загальний обсяг інвестицій
100
100
100
100
100
100
100
1.
Бюджетні кошти
35
27
14
7,5
13,6
6,0
1.1
Кошти місцевих бюджетів
---
---
2,3
3,0
2.
Власні кошти підприємств
62
68
75
72
85
78,2
81,7
2.1
У тому числі:
Прибуток
33
33
35
33
38
39,5
41,5
2.2
Амортизаційні відрахування
29
35
40
3
- Київ+380960830922