РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ РЕАБІЛІТАЦІЇ
ГІРНИЧОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ
Не дивлячись на економічні труднощі, які переживає держава, питання
реабілітації гірничопромислових регіонів зараз знаходиться на порядку денному,
а особлива їх актуальність пов’язана з реструктуризацією видобувної
промисловості. [137, 66]. При цьому природоохоронні заходи здійснюються в
умовах гострої нестачі коштів, що висуває жорсткі вимоги до їх економічного
обґрунтування.
2.1. Проблеми реабілітації основних гірничопромислових регіонів України
З метою забезпечення екологічної безпеки у гірничопромислових регіонах України,
законодавство України передбачає заходи із запобігання і ліквідації негативного
впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище
[10]. В Кодексі України про надра [18] зазначено обов’язок користувачів надр:
“приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, у стан,
придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві”. На
вирішення екологічних проблем шляхом створення умов для відновлення земель,
порушених техногенним впливом гірничого виробництва, спрямовані також
нормативні акти щодо створення спеціальних економічних зон у Донецькій [15],
Луганській [14], Волинській [13] областях та інш. [32].
Здійснення конкретних природоохоронних заходів, спрямованих на розв’язання
проблем водовідливу, запобігання вибухам і викидам газу, гасіння та озеленення
відвалів, проведення рекультиваційних робіт передбачається “Програмою закриття
неперспективних вугільних шахт і розрізів” [34]. Крім того, для вирішення
проблеми підтоплення 15 лютого 2002 р. постановою Кабінету Міністрів України
була затверджена Комплексна програма ліквідації наслідків підтоплення територій
в містах і селищах України [23], а також ряд інших нормативно-правових актів
[20, 26, 28, 30, 33, 35].
До основних завдань, спрямованих на приведення довкілля гірничопромислових
регіонів у стан, який би гарантував безпеку життєдіяльності, належать:
? рекультивація земель;
? ліквідація ставків-відстійників та шламосховищ;
? очистка та демінералізація вод;
? гасіння териконів та їх рекультивація і інш.
Згідно з “Концепцією поліпшення екологічного становища гірничовидобувних
регіонів України”, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 31 серпня 1999
р. № 1606 [27], проведення екологічної реабілітації складається з декількох
етапів: комплексної оцінки екологічної ситуації; стабілізації ситуації у
гірничопромислових регіонах; покращення екологічної ситуації.
Комплексна оцінка екологічної ситуації, як перший етап, включає визначення
площі розвитку небезпечних природних і техногенних явищ, виявлення негативних
змін гідрогеологічного режиму та встановлення головних факторів впливу на
довкілля всіх підприємств, що розташовані в межах територій обстеження. Для
виконання комплексної оцінки екологічної ситуації необхідно створити
регіональні мережі моніторингу, постійно діючі моделі екологічного стану
довкілля, розробити технічні рішення щодо стабілізації екологічної ситуації та
визначити шляхи оптимізації структури гірничовидобувного комплексу. Тривалість
реалізації даного етапу від 1 до 3 років, залежно від регіону.
Висока вартість реабілітаційних заходів гостро ставить проблему їх відносної
ефективності. Оскільки закриття шахт пов’язане з вивільненням значної кількості
робітників і їх працевлаштуванням, разом зі здійсненням реабілітаційних заходів
потрібно фінансувати також заходи по вирішенню соціальних проблем. В цих умовах
особливо важливо визначити найбільш пріоритетні і малозатратні заходи. В рамках
здійснення завдань першого етапу екологічної реабілітації доцільним є,
передусім, аналіз кошторисної вартості відповідних заходів за факторами впливу
на навколишнє природне середовище, їх співвідношення, а також визначення частки
в загальних витратах на ліквідацію та реструктуризацію гірничовидобувних
підприємств.
За даними Державної компанії “Укрвуглереструктуризація”, середні витрати на
ліквідацію представницької шахти за напрямками згідно проектів склали: фізична
ліквідація – 13,6 млн. грн.; подолання екологічних наслідків – 14,9 млн. грн.;
усунення технічних наслідків – 10,8 млн. грн.; соціальних наслідків – 39,1 млн.
грн.; проектні і науково-дослідницькі роботи – 934 тис. грн., інші затрати –
508 тис. грн. Таким чином, частка екологічних витрат складає значну частку
витрат (18,7 %) на ліквідацію шахти.
Аналіз кошторисної вартості природоохоронних заходів по шахті “Максимівській”
показав, що на рекультивацію породних відвалів необхідно 3725,8 тис. грн., що
складає 14,5 % від усієї вартості природоохоронних заходів; пониження і гасіння
породних відвалів – 10575,5 тис. грн. – 41,2 %; озеленення породних відвалів –
399,2 тис. грн. – 1,6 %; проведення заходів по захисту території від
підтоплення – 567,3 тис. грн. – 2,2 %; очистку ставка-накопичувача – 40,8 тис.
грн. – 0,2 %; очистку ставка-відстійника – 9,5 тис. грн. – 0,04 %; дозасипку
стволів – 45,8 тис. грн. – 0,2 %; ліквідацію старих гірничих виробіток – 493,8
тис. грн. – 1,9 % та інш.
Отже, вагому частку витрат на природоохоронні заходи займають витрати на
гасіння, пониження та рекультивацію териконів.
За даними ДК “Укрвуглереструктуризація” загальний обсяг запланованих робіт з
рекультивації земель становить 1471,16 га, передбачена вартість заходів
становить 47689,3 тис. грн., що складає 13,2 % проведення всіх природоохоронних
заходів; ліквідації ставків-відстійників – 66 ставків, передбачена вартість –
10551,2 тис. грн. – 2,9 %; гасіння і переформування відвалів – 37 териконів,
які горять, із осередками горіння – 15, передбачена вартість – 109803,0 ти
- Київ+380960830922