Ви є тут

Історія розвитку бухгалтерського обліку в Україні (методологічний аспект, історико-теоретичний вимір).

Автор: 
Ярошовець Наталія Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U000995
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. Формування системи бухгалтерського обліку
2.1. Економіко-правова сутність бухгалтерського обліку
Економіко-правові відносини між людьми виникають у процесі матеріального
виробництва, обміну, розподілу та перерозподілу матеріальних благ. Виробничі
відносини зумовлюються продуктивними силами і вказують на те, хто із членів
суспільства якою часткою суспільного багатства володіє, та яка частка
суспільного багатства знаходиться у безпосередньому володінні конкретного
господарства.
Бухгалтерський облік відображає процес, що відбувається відповідно до законів
суспільного виробництва, оскільки без знання цих законів неможливо економічно
правильно охарактеризувати процеси виробництва, обміну, розподілу та
перерозподілу матеріальних благ. Бухгалтерський облік організовує відображення
процесу створення і обміну суспільного продукту відповідно до цих законів, які
досліджує загальна економічна теорія [121, с.6]. Бухгалтерський облік акумулює
узагальнюючі дані – інформацію про діяльність господарства, її складові
елементи, зміни, що відбулися у господарському житті, про стан взаємозв’язків
та взаємовідносин підприємства з іншими суб’єктами господарювання. На підставі
цих даних визначають результати господарювання, тобто новий стан виробничих
відносин. Інакше кажучи, бухгалтерський облік має економіко-правову сутність,
яка полягає в тому, що кожна величина в бухгалтерському обліку одночасно
виражається у двох значеннях – як вартість майна і як право власності на це
майно [121, с.15].
Суспільний продукт складається з матеріальних і нематеріальних культурних благ,
вироблених суспільною працею. На виробництво суспільного продукту витрачаються
жива і уречевлена праця (сировина, матеріали, паливо, енергія, обладнання,
конкретна праця людей), та здійснюється ряд інших витрат. Бухгалтерський облік
відображає всі витрати, пов’язані з процесом створення суспільного продукту. На
підставі одержаних показників визначають собівартість новоствореного продукту,
а також відображаються його наявність і рух. Все це становить економічну
сутність бухгалтерського обліку.
Створений продукт обмінюється або споживається на місці, певна його частина
використовується для обміну та подальшого відтворення, інша – для суспільного і
особистого споживання, створення різних резервів тощо. Структура обміну та
розподілу визначається структурою виробництва. Обмін та розподіл сам є
продуктом виробництва – не тільки за змістом, адже обмінюватися та
розподілятися можуть тільки результати виробництва, а й за формою, оскільки
певний спосіб участі у виробництві визначає особливу форму обміну та розподілу.
Форма, в якій учасники беруть участь в обміні та розподілі, завжди відповідає
економічним законам. Обмін і розподіл суспільного продукту мають суворо
контролюватися. Бухгалтерський облік покликаний здійснювати контроль за
наявністю і рухом суспільного продукту, що обмінюється та розподіляється згідно
з відповідними розрахунками між суб’єктами господарювання. Через суб’єктів
сфери обігу (торгівлю) відбувається перерозподіл – подальший обмін уже первинно
обміненого суспільного продукту. У здійсненні будь-якої господарської операції
завжди беруть участь дві або більше особи (фізичні чи юридичні), між якими
виникають певні відносини. Сутність таких відносин зводиться до того, що при
кожній без винятку операції правам однієї фізичної чи юридичної особи завжди
відповідають зобов’язання іншої фізичної чи юридичної особи, отже, зміна прав
однієї особи (фізичної або юридичної) призводить до зміни обсягу зобов’язань
іншої особи (фізичної чи юридичної).
З юридичної точки зору метою бухгалтерського обліку є контроль за діяльністю
осіб, що беруть участь в господарських процесах. Їх поділяють на чотири групи:
власник, адміністратор, агенти (особи, зайняті на підприємстві) та
кореспонденти (фізичні та юридичні особи, з якими підприємство веде
розрахунки). Оскільки контролювати права та обов’язки можна було лише за
документами, то не самі цінності, а дані про них складали предмет обліку.
Юридичний або правовий напрям, як його називали раніше, виник раніше
економічного. В першій друкованій праці з бухгалтерського обліку Луки Пачолі
“Трактат про рахунки та записи” [105] вже були викладені його основні
положення. Так, на думку італійського вченого та деяких його послідовників,
господарська діяльність складається з окремих актів отримання та видачі, і за
своєю сутністю кожна господарська операція містить в собі зобов’язання
отримувача і право того, хто видає.
Цю теорію в подальшому було розвинуто іншими авторами.
Юридичний напрям був розвинутий італійським вченим Франческо Марчі (1822-1877),
який стояв на чолі тосканської школи, і його послідовниками, прибічниками
персоналістичної школи. Вони вважали, що за кожним рахунком стоїть певна особа.
“Той, хто одержує цінності або стає боржником – дебетується, а той, хто видає
цінності або стає позичальником, – кредитується” – так Ф.Марчі трактував
подвійний запис [35, с. 83]. Він стверджував, що всі особи пов’язані з
підприємством, знаходяться в певних юридичних відносинах, зміст яких
розкривається в обліку. Кожний факт господарського життя зводиться до зміни
юридичних відносин між учасниками господарського процесу, тому правова
структура підприємства визначає його економічний стан. Центральною фігурою в
управлінні виступає адміністратор, через нього проходять всі господарські
операції.
Ф. Марчі був переконаним прихильником персоналізації – за кожним рахунком
стоїть людина. Цей підхід виправдовував себе на великих підприємствах, але в
невеликих фірмах, де господ