Вы здесь

Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями.

Автор: 
Андрушко Алла Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U001149
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Умови виникнення трудових правовідносин з державними службовцями
2.1. Конкурсні засади прийому на державну службу
Закон України “Про державну службу” (ст.4, 15), який встановив пріоритет
конкурсу порівняно з іншими умовами виникнення трудових правовідносин з
державними службовцями, тим самим визначив подальші напрямки проведення
концептуальних реформ порядку прийому громадян на державну службу.
Провідне місце конкурсу обумовлено тим, що останній є важливим правовим
способом раціонального підбору кадрів до органів державної служби, що дозволяє
не тільки покращити комплектування її органів, але й забезпечує у подальшому
потрібний рівень їх функціонування. Важливість конкурсного порядку прийому
громадян на державну службу очевидна, адже це той фактор, який має гарантувати
об’єктивність оцінки ділових, професійних, моральних якостей претендента, і як
наслідок - ефективність його майбутньої роботи.
З наукової точки зору доцільність дослідження конкурсного відбору взагалі та на
державній службі зокрема полягає у тому, що останній належить до однієї із
провідних категорій української юридичної науки та посідає визначне місце в її
понятійному апараті, слугує своєрідним інструментом наукового аналізу
виникнення трудових правовідносин та впливає на правосуб’єктність їх
учасників.
Перехід до розгляду конкурсних засад прийому громадян на державну службу
потребує деяких уточнень у таких аспектах:
- по-перше, аналізу його предмету, тобто відносин, які мають регулюватися та
сферою їх дії;
по-друге, характеристики конкурсу як юридичної процедури, де є свої специфічні
етапи, стадії і принципи;
по-третє, як юридичну гарантію, тобто засіб забезпечення органів державної
служби кваліфікованими кадрами.
А тому вважаємо за необхідне ґрунтовно зупинитися на характеристиці кожного із
названих аспектів дослідження.
Правовідносини конкурсного відбору є цілісними правовідносинами, які
обумовлюються дією норм трудового права та законодавства про державну службу та
визначають сукупність кореспондуючих між собою суб’єктивних прав та обов’язків
органу державної служби та учасників конкурсу, реалізація яких спричиняє
виникнення, зміну чи припинення цього виду правовідносин. Регламентація
конкурсних правовідносин здійснюється Законом України “Про державну службу” та
Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців
від 15.02.2002р. №169 [231] [3 Далі – Порядок.].
Для того щоб виявити юридичну природу конкурсних правовідносин, потрібно,
насамперед, визначити, що власне являє собою конкурс як правова категорія.
Необхідно вказати, що у Кодексі законів про працю України та нормативних актах
державної служби відсутнє легальне визначення конкурсу та ціль його
проведення.
Разом із тим відзначимо, що, приміром, у п.2.1. Положення про порядок наймання
та звільнення керівників закладів освіти України, що є у державній власності
від 27.02.1993р. №116 [212], “конкурс” визначається як “форма відбору
кандидатів на посаду керівника закладу освіти, що є у державній власності”.
А в п.2.1. Положення, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я
України від 26.05.1993 р., № 116 [213] встановлено, що конкурс є формою відбору
кандидатів на посаду керівника закладу, підпорядкованого Міністерству охорони
здоров’я України. Метою проведення останнього є підвищення вимог при доборі
висококваліфікованих керівників з урахуванням професійних, організаторських
здібностей, моральних та загальнолюдських якостей.
На нашу думку, у Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад
державних службовців, також цілком необхідно було б передбачити визначення
конкурсу на державній службі та ціль його проведення.
Про актуальність та доцільність такого доповнення до Порядку свідчить і те, що
в юридичній науковій літературі існують різні точки зору щодо визначення
конкурсу, але все ж, на наш погляд, спостерігається недостатня наукова
розробленість цієї категорії права. У зв’язку з цим, ґрунтовне дослідження
поняття конкурсу на державній службі є досить актуальним та виправданим [4 Перш
ніж звернутися до правового аналізу визначення поняття конкурс, які пропонують
вчені, вкажемо на етимологію даного поняття, керуючись науково-енциклопедичними
джерелами. Даний термін походить від латинського слова concursus, яке означає
“збіг, зустріч, зіткнення, сутичка” [132,251]. Тлумачний словник В. Даля фіксує
слово конкурс як “змагання для одержання нагороди, зайняття місця, здобуття
звання” [32,151]. Тлумачний словник термінів і понять трактує конкурс, як
“різновид змагання за встановленими правилами й у конкретні строки, що має за
ціль визначити найкращого серед осіб, які беруть у ньому участь за визначеними
критеріями залежно від сфери та виду їх діяльності” [161,288; 131,350].]
Необхідно вказати, що дослідженню конкурсу та його правовій характеристиці
приділялась значна увага у науковій юридичній літературі. Так, В.Н. Смірнов,
який спеціально досліджував конкурсний відбір в праві, підкреслює, що “конкурс
– це особливий, винятковий порядок підбору кадрів, що містить підвищені вимоги
до осіб, які претендують на заміщення вакантної посад”. Обґрунтовуючи дану
думку, вчений порівнює конкурс із випробуванням [137,45].
При правовій характеристиці конкурсного відбору та порівнянні його з
випробуванням, неможна в той же час не враховувати, що у трудовому
законодавстві та спеціальному законодавстві про державну службу проводиться
чітке розмежування між даними правовими категоріями ( ст.26 КЗпП України, ст.18
Закону України “Про державну службу”).
Так, випробування при прийнятті на роботу може бути обумовлене угодою с