Кореневі гнилі озимої та ярої пшениці, шляхи зниження їх розвитку в Південному Степу України

РОЗДІЛ 2
УМОВИ, МАТЕРIАЛИ ТА МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ
ДОСЛIДЖЕНЬ
2.1. Грунтово-клiматичні умови зони проведення досліджень
Дослідження проводили в стаціонарних дослідах відділів землеробства і
рослинництва та лабораторії захисту рослин Запорізької державної
сільськогосподарської дослідної станції, а також на полях сівозміни дослідного
господарства.
Господарство розташоване в пiвденнiй частинi степового регiону України [4].
Характеристика основних елементiв погоди в роки дослiджень приведена за даними
метеопоста станції, який устаткований необхiдним обладнанням.
Територiя землекористування експериментального господарства представлена двома
витягнутими з пiвденного сходу на пiвнiчний захiд зе­мельними масивами. За
своїм фiзико-географiчним розташуванням вона входить в лiвобережне плато
Днiпра. Рельєф землекористування носить явно ерозiйний характер. По­верхня
середньохвиляста із зглаженими плоскими водороздiлами. На переважних елементах
рельєфу - широких водороз­дiлах сформувались типовi для Степу України чорноземи
звичайнi мало­гумуснi. Вони складають основний масив орно-придатних земель
госпо­дарства (70-73%). Глибина гумусового профiлю цих грунтiв складає в
середньому 80-100 см. Верхнiй, найбiльш родючий гумусовий горизонт становить
35-40 см.
Механiчний склад грунтiв середньо- або важкосуглинистий. Їх водно-фiзичнi
властивостi сприятливi для росту i розвитку сiльськогосподарських культур (що
добре провiтрюються i водопроник­лі). Вмiст гумусу в верхньому горизонтi
складає 4,04-4,45%.
Приведенi основнi агровиробничi показники чорноземiв звичайних свідчать про
високу їх природну родючiсть.
Клiмат характеризується недостатньою кiлькiстю опадiв i нерiвномiрнiстю їх
розподiлу протягом року, високим тепловим режи­мом i низькою вiдносною
вологiстю повiтря лiтнiх мiсяцiв, сильними вiтрами.
Для ранньої весни, яка вiдокремлюється вiд сумiжних сезонiв пере­ходом
середньомiсячної температури повiтря через 0 i 5оС, наступає швидке зникнення
снiгового покриву i iнтенсивне наростання температури, зниження вiдносної
вологостi повiтря з переважанням схiдних вiтрiв. Загальна тривалiсть весняного
сезону становить близько 20 днiв, решта припадає на її теплу частину.
Лiтнiй сезон починається при переходi температури через 25оС i про­довжується
160-170 днiв. Для лiта характерно надвишок сонця, висока i стiйка температура
повiтря. В червнi-серпнi середня температура повiтря складає 21-23оС. Абсолютна
максимальна температура становить 39-41оС. Сума активних температур (>10оС)
коливається вiд 3200 до 3600оС. Цих теплових ресурсiв цiлком достатньо для
вирощування пшеницi високої якостi [4].
Атмосфернi опади - найбiльш критичний погодний фактор урожаю на пiвднi України,
який часто приводить до недостатнього водопостачання рослин в перiод їх
вегетацiї. Середньорiчна їх кiлькiсть 350-450 мм. Опади випадають головним
чином в лiтнi мiсяцi, коли їх випаровування набагато перевищує постачання з
атмосфе­ри. Лiтнi дощi менш 6-7 мм є неефективними тому, що волога проникаючи в
грунт, не досягає кореневої системи рослин i швидко випаровується [264].
Потреба у водi за рахунок дощiв задовольняється всього на 25-30%. Ця частина
опадiв, яка безпосередньо використовується для створення урожаю, є ефективною.
Особливо частi довготривалi бездощовi перiоди в травнi-червнi мiсяцi.
Ефективнiсть опадiв лiтнього перiоду знижується ливневим ха­рактером їх
випадання.
Середньорiчна вiдносна вологiсть повiтря в Степу невисока i скла­дає 74%. Однак
в лiтнi мiсяцi вона часто знижується до 30 i менше вiдсоткiв, коли рослини
в'януть i знижується врожай. Лiтнi суховiї обумовлюють запал i захват зерна.
Надлишок тепла i висока температура повiтря знижує коефiцiєнт ви­користання
запасiв грунтової вологи, що є стримуючим фактором росту врожаю.
Посушливі роки в Степу України – нерідке явище. За таких умов спостерігається
поширення кореневих гнилей.
Осiнь у першi днi суха i тепла. Заморозки можливi в першiй де­кадi вересня.
Настання перших морозiв виникає в першiй декадi жовтня. Наступний перiод осенi
характеризується вiдчутними похолоданнями, поя­вою затяжних дощiв i туманiв.
Зима характеризується нестiйкою температурою i слабким снiговим покривом. Снiг
утримується вiд 20 до 80, рідше — 100-110 днiв. Нерiдко частi вiдлиги iз
збiльшенням температури повiтря до 15-18оС обумовлюють таяння снiгу, озимi
починають вегетувати, що знижує їх стiйкiсть до подальших рiзких похолодань.
Пiсля вiдлиг часто на полях утворюється льодова кiрка. Наявнiсть її негативно
вiдбивається на зимiвлi озимих культур. Середня температура повiтря сiчня –2оС.
Абсолютна мiнiмальна температура коливається вiд 30 до 32оС. Промерзання грунту
нестiйке - вiд 1 до 50 см, що позитивно впливає на накопичення вологи у грунтi
за ра­хунок зимових опадiв, якi бiльш рiвномiрно випадають протягом
груд­ня-березня. Опади холодного перiоду року складають менше половини рiчного
балансу.
До особливо несприятливих явищ, характерних для експеримен­тального
господарства, вiдносяться пиловi бурi, якi виклиаються сильними вiтрами. В
зимовий перiод вони виникають при невеликому снiговому покриву або повному його
вiдсутностi, пересиханнi верхнього шару грун­ту. Вони сильно порушують i
видувають верхнiй, бiльш родючий, багатий поживними речовинами шар, що
призводить до збiднення грунту, зниження його родючостi. Знесенi з полiв частки
вiдкладаються в мiсцях погашен­ня вiтрового потоку - лiсосмугах, лiсних масивах
i iнших природних перешкодах.
В окремi роки пиловi бурi виникають навесні. Їм, звичайно, передує посушлива
погода з сильними вiтрами - суховiями. Веснянi бурi ушкоджують посiви ярих,