РОЗДІЛ 2
Маркетинговий аналіз формування конкурентних позицій підприємств харчової
промисловості
2.1. Сучасні особливості розвитку харчової промисловості в контексті
маркетингового аналізу
Перш ніж обгрунтувати доцільність і ефективність маркетингового інструментарію
для з’ясування конкурентних позицій підприємств галузі, розглянемо стан
розвитку харчової промисловості, її ринкову адаптованість і відповідність
логіці маркетингового аналізу. Аналіз проведемо з виокремленням особливостей
розвитку харчової промисловості, акцентуючи увагу на детальному розгляді одного
із виробів галузі – шампанського. Такий підхід до побудови аналізу дозволить, з
нашої точки зору, найбільш детально визначити ринкову логіку і методів, що
пропонуються, і об’єкту їх застосування.
Забезпечення сталого соціально-економічного зростання суспільства передбачає
залучення до народногосподарського обігу наявних природних ресурсів,
раціонального їх використання, економічних, геополітичних передумов для
розвитку відповідних галузей народного господарства, промисловості, сільського
господарства, будівництва, транспорту і зв’язку, торгівлі,
матеріально-технічного забезпечення і соціальної сфери.
Зазначене підкреслює важливість всебічного вивчення особливостей розвитку
продуктивних сил не тільки в цілому, але й галузей суспільного виробництва з
урахуванням специфічних особливостей їх розвитку. Це є важливою методологічною
складовою ефективного управління розвитком продуктивних сил країни в цілому, її
господарських комплексів, окремих галузей, підприємств і виробництв.
Слід наголосити на тому, що загальні закономірності розвитку продуктивних сил в
неоднаковій мірі проявляються у розвитку галузей народного господарства.
Загальні закономірності впливають на розвиток всієї сукупності продуктивних
сил, а в межах окремих міжгалузевих комплексів, підкомплексів і галузей вони
проявляються зі своїми своєрідними, специфічними особливостями. Ця своєрідність
зумовлюється техніко-технологічними та організаційно-економічними особливостями
розвитку окремих міжгалузевих комплексів, підкомплексів, галузей, підгалузей,
підприємств і виробництв, а також обмеженістю сприятливих природно-економічних
умов для їх ефективного функціонування. Розвиток кожної галузі здійснюється з
урахуванням своєрідних специфічних особливостей, потребує спеціальних умов,
особливої технології виробництва, відмінної від інших галузей, урахування
специфічних властивостей вироблюваної продукції, зокрема, таких із них, як
здатність до зберігання, транспортування, періоди споживання та ін.
В умовах ринкової економіки найбільш визначними чинниками розвитку продуктивних
сил промисловості як галузі народного господарства є природні умови, природні
ресурси, техніко-технологічний рівень виробництва, економічне призначення
продукції, наявність попиту на неї, центри її масового споживання,
транспортабельність сировини для виробництва готової продукції, наявність
джерел паливно-енергетичного і водного забезпечення, достатня забезпеченість
трудовими ресурсами та ін. Зазначені чинники специфічно впливають на розвиток
кожної окремої галузі та підприємств промисловості.
Узагальнюючи особливості і закономірності розвитку продуктивних сил, необхідно
дати теоретико-методологічне тлумачення цих економічних понять, що є ключовим
моментом розкриття їх сутності і змісту. Якщо особливості розвитку продуктивних
сил являють собою сукупність своєрідних чинників, вплив яких визначає
функціонування окремих галузей, підгалузей, підприємств і виробництв, то
закономірності розвитку продуктивних сил характеризуються основними
магістральними напрямами їх функціонування, які постійно здійснюються під
впливом формуючих їх чинників, зокрема, таких, як природні умови, природні
ресурси, науково-технологічний рівень та ін.
Відомий вчений у галузі розвитку продуктивних сил Я.Г. Фейгін виділив три групи
чинників, які визначають розвиток галузей промисловості: 1) тяжіння підприємств
до джерел мінеральної та сільськогосподарської сировини; 2) тяжіння
підприємств до районів споживання продукції; 3) тяжіння підприємств до джерел
палива і електроенергії [63, с.14]. Деякі галузі харчової промисловості
(цукрова, консервна) у цій класифікації віднесені до галузей, що тяжіють до
джерел сировини, а деякі (борошномельна, кондитерська, молочна,
лікеро-горілчана, пивоварна, м’ясна) – до тих галузей, що тяжіють до районів
споживання продукції.
Разом з тим, надзвичайно слушним є зауваження, яке зробив Я.Г.Фейгін про те, що
розвиток окремих галузей промисловості суттєво змінюється під впливом
науково-технологічного прогресу і досягнутого рівня розвитку продуктивних сил.
Слід зазначити, що на практиці управління розвитком продуктивних сил
здійснюється на основі детально розроблюваних програм, які включають оцінку і
врахування багатьох чинників. Так, корпорація “Дженерал Електрик” проводить
вивчення та облік районів і пунктів для розвитку своїх підприємств та ринків
збуту продукції з урахуванням 187 чинників, які інтегровані в три групи:
І. Економічна група чинників, яка включає: 1) капітал (у більшій мірі змінний);
2) працю (кількість, якість, ставки зарплати, прожитковий мінімум); 3) паливо
та енергію (нормовані); 4) землю (рента); 5) оподаткування (розміри); 6)
банківську справу (банківські операції); 7) будівництво (орендна плата,
будівельні витрати, купівельні ціни); 8) транспорт (місцеві і далекі
перевезення, тарифи, клас обслуговування); 9) закони (місцеві та окремих
штатів, акціонерних товариств, оподаткування, зарплати працівників); 10) ринок
(коефіцієнт промислової
- Київ+380960830922