РОЗДІЛ 2
УРЯДОВІ ПРОГРАМИ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ПО БОРОТЬБІ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНІ
2.1. Правова основа протидії вчиненню протиправних діянь у сфері торгівлі людьми в Україні
Для України проблема торгівлі людьми в її сучасному вимірі постала на початку дев'яностих років, після розпаду СРСР. Зростання безробіття, особливо жіночого, зниження життєвого рівня населення, поступове втягнення країни до глобального ринку обміну товарів та послуг створило умови для поширення цього виду злочину і в теренах нашої держави. До того ж специфіка географічного положення країни, "прозорість" українських кордонів певною мірою сприяли тому, що Україна опинилася на перехресті світових шляхів транспортування "живого товару" і почала використовуватися злочинними міжнародними угрупуваннями як країна транзиту та постачання одночасно.
По інформаційним даним МОМ протягом 1991-1998 років близько 500 тисяч наших співвітчизників було вивезено за кордон. Оскільки торгівля людьми користується особливим попитом в країнах, де проституція носить легальний чи напівлегальний статус, то основним пунктом призначення "живого товару" з України стали країни Західної Європи, Туреччина, Греція, Ізраїль, США, Об'єднанні Арабські Емірати, Італія, Югославія, Угорщина, Іспанія та інші. Наприклад, за даними українського дипломатичного джерела шість тисяч українських жінок займаються проституцією в Туреччині, в Греції біля трьох тисяч і більше тисячі в Югославії. Українські жінки являють собою найбільшу групу іноземних жінок, які займаються проституцією в Туреччині і другою по величені групу іноземних жінок, які займаються проституцією за межами американських воених баз в Кореї [ 9, c.70 ]. А за повідомленням консульства України в Греції, примусовою проституцією лише в Афінах і Салоніках займається близько 3 тисяч молодих українок?.
Всі дані, які стосуються кількості проданих осіб приблизні, оскільки отримати об'єктивну офіційну інформацію майже не можливо через скритий та незаконний характер цього діяння. Досить гостро відчувається брак комплексних досліджень на цю тему.
Чинники, які впливають на поширення торгівлі людьми в Україні можуть бути як внутрішніми так і зовнішніми. До внутрішніх чинників відносяться:
- скрутне єкономічне становище та складність працевлаштування, особливо для жінок, в Україні;
- фемінізація бідності, що сприяє пошуку будь-якої праці і засобів покращення свого матеріального становища за кордоном;
- криміналізація процесу міграції, оскільки дешева робоча сила українських громадян складає основи надприбутків посередників як в Україні, так і за її межами.
Важливими, але мало дослідженими є і психологічні чинники: кризовий етап, в якому знаходяться наші громадяни, призвів до зменьшення самозахисту, погіршення психологічного стану (особливо жінок). Підгрунтям такого становища є несвоєчасна виплата заробітної плати, неблагополуччя в сім'ї, досить часте сексуальне домагання на роботі та інше.
До зовнішніх чинників можна віднести:
- відкриття кордонів та падіння залізної завіси;
- формування міжнародних кримінальних об'єднань;
- корумпованість працівників державних органів;
- лояльне законодавство до занять проституцією в багатьох країнах світу [ 2, c.22].
Використовуючи складну економічну ситуацію та правову недосконалість захисту громадян молодої держави, злочинці організовують кримінальний бізнес, який полягає в запрошенні українських громадян працювати за кордоном на "вигідних умовах". Проте, виїхавши за кордон, ошукані люди вимушенні замість обіцяної роботи на кваліфікованих посадах працювати шахтарями, будівельниками, домашньою прислугою, займатися проституцією, перебуваючи в підневільному стані.
Засоби вербування, які використовуються торгівцями в Україні самі різноманітні. Найбільш поширений - це оголошення про працевлаштування за кордоном, які друкуються в усіх газетах, що пропонують роботу. При проведенні контентаналізу газет було виявлено, що в кожному номері друкується в середньому від 5 до 20 "слизьких" оголошень із запрошеннями для молодих та симпатичних дівчат. Наприклад:
"Високооплачувана робота в нічному клубі по контракту для молодих симпатичних дівчат. Проживання, апартаменти, повний пансіон. Наявність закордонного паспорта. Оплата від 2000 німецьких марок".
І далі адреса місця, де проходить співбесіда з кандидатками, і тому подібне [2, c. 24 ].
Відповідно до законодавства України, фірми, які займаються працевлаштуванням українських громадян за кордоном, повинні отримати ліцензію Міністерства праці та соціальної політики, що з існуючим рівнем бюрократії зробити не просто. Але, на думку фахівців Міністерства, якраз такі фірми не йдуть на "кримінальні" справи. Тобто оголошення в газетах дають поодинокі посередники та фіктивні, ніким не зареєстровані фірми. Перевірити чесність намірів цих працедавців зусиллями тільки української сторони важко та й правової бази, на основі якої це можливо зробити, в Україні ще не існує.
Другий шлях вивозу громадян України за кордон - через мережі посередників та постачальників, тобто випадкових "знайомих".
Третій шлях "вивозу" - це туристичні поїздки.
Четвертий шлях - шлюбні оголошення та контракти, використання жінок для примусового народження дитини та інші методи.
Бувають випадки коли людей викрадають, наприклад:
"Молода жінка вийшла на прогулянку і зникла. Її батьки почали шукати, але так і не знайшли. Через рік вона зателефонувала з Москви і попрохала приїхати по неї. Спочатку коли вона повернулась, то не могла розповідати про те, що сталося. Пізніше вона змогла розповісти батькам, що її вивезли до Турції. Її "напомпували" наркотиками і відвезли до борделю, де змусили займатися проституцією. Постійний клієнт пожалів її і привіз в Москву у валізі. Коли вона приїхала до Москви, то була настільки травмована, що довго не могла згадати своє ім'я, звідки вона, який у неї номер телефону" [5, c.23].
Вивчення ситуацій в які потрапили потерпілі від то
- Київ+380960830922