РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ В ОСВІТНІЙ СИСТЕМІ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ
2.1. Теоретико-методичні основи побудови навчальних планів
і програм у системі педагогічної освіти Великої Британії
70-ті роки ХХ століття засвідчили, що система освіти у всіх країнах світу потребувала вирішення суспільних проблем. Освіта відставала від розвитку виробничих сил: звужувалися або ж повністю зникали традиційні професії, натомість виникали абсолютно нові спеціальності, які вимагали нових знань та навичок. Криза системи освіти була зумовлена такими характерними чинниками:
1) низьким рівнем знань;
2) відсутністю зв'язку між школою та життям;
3) непродуманістю і науковою необґрунтованістю мети освіти [131, 107-112].
Предметом особливої уваги у 70-80-ті роки було питання про перегляд поглядів на цілі підготовки учнів до трудової діяльності, на зміст самого поняття "ручна праця" і нового трактування місця та ролі праці в системі освіти. Водночас відбувається піднесення значущості трудового навчання, яке дедалі частіше починає розглядатися як важливий засіб для всебічного виховання людини, як основний чинник розвитку її творчості.
Трудове навчання повинно стати обов'язковим для вивчення всіма учнями, а не бути лише засобом виявлення нахилів до тієї чи іншої професії. Оскільки сучасний розвиток промисловості потребує робітника, службовця, який повинен всебічно розвинути свої здібності, вільно орієнтуватися в нових умовах. Усе це можливо втілити, коли в навчальному процесі трудове навчання тісно переплітається з іншими шкільними предметами та відбувається практичне втілення знань, умінь і навичок під час занять. Школярі повинні навчитися вільно адаптуватися до різноманітних видів трудової діяльності. Тому вирізняють такі шляхи підготовки молоді до швидкої адаптації, на виробництві, у нестандартних ситуаціях:
- на уроках трудового навчання;
- на уроках загальноосвітніх предметів через їх зміст;
- у процесі роботи безпосередньо на виробництві, у сфері обслуговування тощо;
- на уроках профорієнтації.
Під поняттям "підготовка до праці" розуміють різноманітні види занять: володіння певними вміннями, знаннями та навичками поведінки в сім'ї, ведення господарства тощо [179, 40-42].
Британські педагоги у процесі трудового навчання та підготовки школярів до трудового життя намагалися вирішити такі завдання:
1. Допомагати школярам розвивати творчий, дослідницький розум, навчити раціонально спрямовувати свою увагу і розвивати свої здібності, ставити запитання та дискутувати.
2. Прищепити повагу до існуючих в суспільстві моральних цінностей.
3. Допомогти учням зрозуміти світ, у якому вони живуть.
4. Допомогти учням обрати шлях і засоби досягнення життєвих позицій у суспільстві, правильно оцінювати роль та розвиток промисловості й торгівлі.
5. Сприяти опануванню учнями знаннями з математичних, природничих, гуманітарних і технічних предметів, засвоєнню основних навичок для подальшого життя в мінливому світі праці.
6. Сприяти розвитку учнів, їхніх освітніх можливостей та внутрішніх нахилів [179, 45-46].
Науковці країни вбачали основний засіб підвищення рівня трудового навчання у зв'язку школи з виробництвом.
Уряд країни неодноразово наголошував на необхідності пристосування сфери освіти до потреб економіки країни, про що і зазначалося в державних документах. Для цього необхідно максимально наблизити навчання в школі до вимог життя, удосконалити трудову підготовку випускників навчальних закладів, уміло поєднувати трудове навчання з профорієнтацією, що є засобом підготовки до трудового життя. Це поставило до системи освіти певні вимоги:
1. Загальна освіта, здобута в школі, повинна забезпечувати максимальне пристосування випускників до змін навколишнього світу.
2. Зміст повинен сприяти вдосконаленню особистості та соціальній зрілості молоді, яка повинна вміти самостійно приймати рішення і втілювати їх у життя.
3. Шкільна програма повинна сприяти засвоєнню випускниками знань про життя в суспільстві, показати, що означає бути дорослою людиною і як важливо працювати [179, 25].
Нині в освіті спостерігається тенденція на її професіоналізацію, на зв'язок зі спеціальними науками та виробництвом, спрямованість на економічну ефективність знань, що зумовлене вимогами часу.
У зв'язку з цим на школу покладається завдання забезпечувати молодь базовими теоретичними знаннями в поєднанні з підготовкою на виробництві, оволодіння практичними знаннями, уміннями і навичками.
Розвиток науки і технології потребує постійного оновлення та вдосконалення навчальних програм. У програми шкіл розвинених країн в останні роки введено інформацію про нові досягнення у світі науки, розширено відомості в галузі інформатики та обчислювальної техніки, кібернетики, а також розділи з біотехнології, фізики тощо.
Не залишилася осторонь цих змін і Велика Британія. Як уже зазначалося, держава наприкінці 80-х років провела реформування системи освіти, безперечним досягненням якого стало прийняття Національного навчального плану.
Закон 1988 р. вніс суттєві зміни в систему освіти, зокрема проголосив уведення в школах, починаючи з першого класу до одинадцятого, десяти основних предметів, серед яких зазначається і "Технологія". Спершу планувалося на вивчення обов'язкових предметів у старших класах неповної середньої школи відвести 85% навчального часу, пізніше цей обсяг зменшився до 70-75%, а згодом до - 60% [289, 7].
Отже, спостерігається тенденція до більш широкого впровадження державних освітніх стандартів у школах Великої Британії, проте водночас до певного зменшення їх обсягу (від 85% навчального часу в 1988 р. до 60% у 90-х рр.).
У прийнятому Законі про шкільну реформу 1988 р. визначені такі основні цілі:
1) духовний, моральний, культурний, розумовий і фізичний розвиток дітей;
2) підготовка учнів до майбутньої діяльності [285, 1].
Зміст освіти в середній школі визначається з урахуванням таких принципів:
1. Ознайомлення у
- Київ+380960830922