Ви є тут

Оцінка ступеня тяжкості шоку та адекватності інтенсивної терапії при опіковій травмі.

Автор: 
Сиворіг Людмила Олексіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U002006
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Групи обстежених хворих.
На базі Одеського обласного опікового центру (МКЛ №12) вивчено й проаналізовано результати лікування хворих з опіковою травмою, ускладненою шоком, у період з 1996 по 2001 рр.
З 1996 по 2001 рік до Одеського обласного опікового центру надійшло 4318 хворих (дорослих) із опіками. Серед них потерпілі з опіковою травмою, ускладненою шоком, становили 34%. Найбільш тяжко потерпіли госпіталізувались у спеціалізоване відділення - анестезіології та інтенсивної терапії опікового центра - ВАІТ (до 1998 р.) або в блок інтенсивної терапії - БІТ (з 1999 р.). Серед тих хворих, що надійшли в ВАІТ (БІТ), потерпілі з шоками становили абсолютну більшість - 89%.
До загального опікового відділення головним чином потрапляли потерпілі з І ступенем шоку без супутньої патології - до 12% від усіх госпіталізованих.
Було проведено розподіл хворих у досліджуваних групах з урахуванням ступеня опікового шоку, статі та віку, що представлено у табл. 2.1
Визначивши глибину і площу опіків, установлювали тяжкість опікового шоку, критерієм якого був ІТУ, що обчислюється як добуток площі опіку на його глибину, що враховує також супутні ураження верхніх дихальних шляхів, вік хворого.
Критерієм виведення хворих зі стану опікового шоку поряд з відновленням адекватної свідомості, стабілізацією гемодинаміки (СІ >3л/мин/м2,ЗПОС =1000-1200 дин?см?сек-5, АД>110/70 мм рт ст), функції нирок (діурез 40 мл/год), гемодилюції (гематокрит 0,33-0,38 г/л), збільшення сатурації понад 90%, вважали також адекватний рівень регуляції пейсмекерної активності синусового вузла (VLF >231 мс2, LFa 495-1148 мс2, HFa 176-408 мс2, ? >21 мс, LF/HF < 6,8)
Групу 1 (контрольну) становили 92 хворих обох статей віком 18 років і старше, які проходили лікування по більшості в 1996-1998 роках, в них вивчали зміни клінічних, біохімічних і функціональних показників в динаміці перших трьох діб опікового шоку, визначали найбільш інформативні показники для діагностики тяжкості шоку, адекватності інтенсивної терапії (табл. 2.1). В цій групі застосовувались заходи інтенсивної терапії, прийняті за рекомендаціями провідних фахівців того часу.
Групу 2 становили 125 хворих (основна група) обох статей віком 18 років і старше, які проходили лікування в 1998-2001 роках. В цій групі в комплексі оцінки стану хворого та адекватності інтенсивної терапії в перебігу перших трьох діб опікового шоку визначали також показники гемодинаміки та варіабельності серцевого ритму (табл. 2.2). Залежно від змін вищеозначених показників інтенсивна терапія перших діб після травми доповнювалась засобами направленої дії (?-адреноблокатори, добутамин, допамин).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за статтю, віком і ступенем шоку у групі 1 (контрольній)
Ступінь шокуКількістьСтатьВік, рокиЧол.Жін.18-3031-5051-72 І (ІТУ 30-70 од.)31
33,70%21
22,83%10
10,87%8
8,70%12
13,04%11
11,96% ІІ (ІТУ 71-130 од.)38
41,30%25
27,17%13
14,13% 6
6,52%12
13,04%20
21,74% ІІІ (ІТУ понад 130 од.)23
25,00%14
15,22%9
9,78% 7
7,61% 12
13,04% 4
4,35% Разом92
100%60
65,22%32
34,78%36
22,83%36
39,13%35
38,04%

Хворі обстежуваних груп за статтю, віком не відрізнялися від решти госпіталізованих до Одеського обласного опікового центру із опіковою травмою. Основна і контрольна групи не відрізнялись також за показниками тяжкості шоку .
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за статтю, віком і ступенем шоку в основній групі
Ступінь шокуКількістьСтатьВік, рокиЧол.Жін.18-3031-5051-72 І (ІТУ 30-70 одн)41
32,80 %27
22,60%14
11,20%12
10,40%15
10,40%14
12,40% ІІ (ІТУ 71-130 одн.)41
32,80%29
23,20%12
9,60% 8
6,40%12
9,60%21
16,80% ІІІ (ІТУ понад 130 одн.)43
34,40%20
21,60%12
12,80% 11
9,60% 19
18,40% 6
6,40% Разом125
100%76
66,40%38
33,60%31
26,4046
38,40%54
35,40%
У групу 3 (теж контрольну) війшли 30 здорових людей - добровольців, які за статтю, віком не відрізнялися за статтю і віком (табл. 2.3) від перших двох груп. Лабораторні показники, визначені в цій групі, прийняті за норму.
Таблиця 2.3.
Розподіл здорових людей за статтю, віком і ступенем шоку у
групі 3 (контрольній)
КількістьСтатьВік, рокиЧол.Жін.18-3031-5051-7230
100%21
65,35%9
34,65%7
22,45%12
39,20%11
38,35%

2.2. Методи клінічного і лабораторного дослідження

З поміж клінічних та клініко-функціональніх критеріїв у хворих основної та контрольної груп враховувалися такі симптоми як колір шкірних покривів, наявність задишки, диспептичні явища (нудота, блювання, пронос, здуття живота). Оцінювалися психомоторний статус (порушення, загальмованість, кома) і зміна таких показників як частота пульсу, АТ, ЦВТ, величина діурезу, артеріальна сатурація киснем, що досліджувалися в першу добу опікового шоку кожні 3 години протягом усього періоду інтенсивної терапії; на другу добу - кожну четверту годину, на третю добу - кожну шосту годину. Це обстеження проводилося з використанням пульсоксиметра "Сіменс".
Дослідження клініко-лабораторних показників у хворих основній та контрольних груп здійснювалося в лабораторному відділенні МКЛ №12 (м. Одеса), де розташовується Обласний опіковий центр.
Для оцінки змін показників крові при опіковому шоку використовувалися такі лабораторні методики.
Підрахунок кількості еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів, лейкоцитарної формули, концентрації гемоглобіну і гематокриту проводився з використанням апарата "Cobos-micros".
За допомогою біохімічного аналізатора "Cobos-E-Mira" вимірювали вміст у крові сечовини, креатиніну, білірубіну, печінкових ферментів.
За методом Quick у модифікації Туголукова (1961 р.) на водяній бані при 37°С з тромбопластином визначався протромбіновий індекс. За методом Biggs і Macfarlaine (1972 р.) із тромбіном на водяній бані при 37°С визначався тромбіновий час. Ме