РОЗДІЛ 2
УМОВИ, ПРОГРАМА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Грунтово-кліматичні та фізико-географічні умови і характеристика природних кормових угідь гірських районів Українських Карпат
Українські Карпати є частиною гірської системи Карпат, розміщених на сході Середньої Європи і займають найбільшу, центральну ділянку середньовисотних Східних Карпат між 49°36 і 47°14? середньої широти, 22°11? і 26°00 східної довготи. Довжина їх від верхів'їв р.Сану до витоків р.Сучави (на півдні) становить 280 км, ширина, понад 100 км. Гори простяглися через території Закарпатської, південної частини Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей.
Клімат Українських Карпат формується під впливом радіаційного режиму і процесів атмосферної циркуляції, що залежить від географічного положення і особливостей підстилаючої поверхні. Північний макросхил знаходиться під дією холодних північних вітрів, південний - середземноморських. Гори служать бар'єром, що затримує повітряні маси, і, в залежності від напряму орографічних елементів і ступеня розчленування поверхні, міняють їх напрям, створюючи тим самим місцевий клімат [25,33].
Річні амплітуди температур досягають в середньому 20-25°, а середньодобові - 15-20°С. Середні річні температури в гірських районах складають 4,2-6,5°. Середня температура самого холодного місяця січня від -5,4 до -8,1°, а самого теплого - липня - від 14,7 до 16,9° Найбільш сприятливими для росту трав є місяці: травень-вересень.
Українські Карпати знаходяться в зоні самого вологого клімату України. Річна кількість опадів коливається від 600 до 1600 мм, в гірсько-лісовому поясі - 800-1400 мм. З збільшенням висоти кількість опадів зростає. На південно-східних схилах з підняттям на кожні 100 м сума опадів зростає на 124 мм, а північно-східних - 69 мм [33]. На висотах 500-800 м випадає 750-1100 мм, 800-1000 м - 800-1200 мм, 1000-1500 м - 1200-1400 мм опадів [1]. Ці загальні закономірності змінюються в залежності від панівних вітрів, експозиції схилів, елементів рельєфу і ін. Найбільш дощовими є червень, липень, серпень.
Перший сніг в гірсько-лісовому поясі випадає в середині жовтня, але, як правило, швидко зникає. Повністю сніг сходить на висотах 600-1500 м в кінці квітня - в середині травня. Вегетація починається з середини березня - початку квітня, активна вегетація з початку - середини травня.
Оцінюючи в цілому кліматичні умови Українських Карпат можна відмітити, що вони сприятливі для росту і розвитку лучної рослинності. Хоча в літні місяці кількість опадів перевищує річну норму, але через великий коефіцієнт стоку реальна вологість грунту надмірною буває лише в понижених місцях, зокрема в річних долинах.
На крутих і кам'янистих схилах різних експозицій, особливо південних, більшу частину вегетаційного періоду зволоження грунтів недостатнє. Але в цілому для гірсько-лісового поясу Українських Карпат характерна мезофітна (вологолюбива) рослинність. М.С.Андріанов [5] визначає клімат Карпат, як помірно-континентальний з надмірним і достатнім зволоженням, нестійкою весною, нежарким літом, теплою осінню і м'якою зимою. За загальними рисами клімат Українських Карпат відноситься до середньоєвропейського типу з гумідним характером в зимовий період.
За умовами сільськогосподарського виробництва зону Карпат поділяють на такі підзони: низинну (до 150 м над рівнем моря), передгірну (150-800 м) та гірську (понад 800-1000 м). Остання в свою чергу включає гірсько-лісовий (250-800 м) і високогірний (понад 1000-1200 м) субальпійський пояси. Загальна площа сільськогосподарських угідь зони 1 млн. 69,2 тис. га, в тому числі 520,1 тис. га ріллі, 503,3 тис. га природних кормових угідь та 25 тис. га багаторічних насаджень. До зони входить 18,6% території Львівської, 37,5% - Івано-Франківської, 15,8% - Чернівецької і вся територія Закарпатської областей.
За фізико-географічними ознаками лісо-лучну зону Карпат поділяють на Прикарпаття, гірські райони Карпат, Закарпатське передгір'я і Закарпатську низовину [33,125,131,153].
Складний гірський рельєф, дрібноконтурність і невирівняність площ, тракторонедоступність, надмірна кількість опадів (700-1000 і більше мм), водна ерозія грунтів та деградація природних лучних травостоїв ускладнюють в Карпатах розвиток сільськогосподарського виробництва, обумовлюють ряд специфічних умов його інтенсифікації, вимагають обліку багатьох факторів, які негативно впливають на рівень продуктивності сільськогосподарських угідь.
Переважна більшість сільськогосподарських угідь зони розміщена на крутих схилах: на схилах крутизною понад 5° знаходиться від 50 до 70% площ ріллі, в тому числі на схилах крутизною більше 10° - від 15 до 20%; понад 70% площ природних кормових угідь розміщено на схилам крутизною 10 і більше градусів. Загрозливим формам водної ерозії грунтів у Карпатах підлягає понад 360 тис. га сільськогосподарських угідь, в тому числі 172 тис. га лук і пасовищ.
Основою підвищення культури землеробства і лукопасовищного господарства повинно бути в Передкарпатті регулювання русел гірським річок, осушення гончарним дренажем, грунтопоглиблення, вапнування, раціональне використання органічних та мінеральних добрив, посіви червоної конюшини та бобово-злакових травосумішок, поверхневе і докорінне поліпшення природних сіножатей і пасовищ; в нижньому і середньому поясах гірських районів - будівництво протиерозійних споруд, впровадження смугової системи землеробства з широким застосуванням протиерозійних методів обробітку грунту і посівів багаторічних трав, внесення органічних і мінеральних добрив у підвищених на 25-30% дозах, організація врегульованого в просторі і часі випасу худоби, переважно поверхневе поліпшення природних кормових угідь, застосування мінімального обробітку грунту під залуження та перемінного сінокісно-пасовищного використання лучних травостоїв.
Отже, в гірських умовах Українських Карпат в залежності від розміщення по елементах рельєфу і висоти над рівнем моря можна виділити чотири типи природних корм
- Київ+380960830922