РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Було обстежено 125 хворих на АД у віці від 4 до 72 років, які лікувалися в клініці професора Накаями Токійського медичного університету в період 1998 - 2002 рр.. Контрольною групою були 20 практично здорових донорів, які не хворіли алергічними захворюваннями, а також у їхніх батьків та найближчих родичів були відсутні алергічні захворювання.
У всіх хворих на АД проводили аплікаційні проби на алергени кліщів домашнього пилу Dermatophagoides pteronyssinus і Dermatophagoides farinae.
Визначення показників загального рівня IgE і специфічних IgE-антитіл до кліщів домашнього пилу D.p. та D.f., Н.Д., а також Candida albicans та Pityrosporum orbicularae в сироватці крові хворих на АД проводили за допомогою автоматизованого аналізатора фірми "Тошиба". Аналізатор заснований на використанні моноклональних антитіл (МКАТ), спрямований до двох різних антигенних ділянок молекули IgE людини. Результат реєструвався в одиницях оптичної щільності за допомогою фотометрів вертикального сканування при довжині хвилі 492 нм. Концентрацію у пробах визначали за калібровочним графіком.
Для дослідження аплікаційних проб з алергенами кліщів домашнього пилу D.p., D.f. ми використовували:
1. Скаріфікаційний тест - при якому поверхню шкіри легенько подряпували та наносили алерген на цю ділянку шкіри.
2. Внутрішньошкірна проба - при якій алерген вводили шприцом з тоненькою голкою в епідерміс шкіри.
3. Прік-тест або гольчатий - при якому на шкіру наноситься капля алергену, а потім під цією каплею робиться прокол шкіри.
4. Аплікаційний тест - при якому алерген наноситься на неушкоджену шкіру.
Оцінку алергічних тестів проводили за допомогою аплікаційних тестів з використанням кліщового протеїнового антигену, який виготовляє Torii Pharmaceutical Co., Ltd. (Chuo, Tokyo, Japan). Результати досліджень опрацьовували методами статистичного аналізу програмою "Excel-97" (Microsoft Office, США) на PC IBM 586. У таблицях значення "р" наведені лише для достовірних різниць дослідних і контрольних показників.
6.1. Методи клініко-лабораторних досліджень
При зборі анамнезу ми вивчали:
* початок захворювання, з яким фактором зв'язували появу перших висипок, частота загострень на АД, сезонність, порушення сну, обумовлені шкірним свербіжем, динаміка АД в різні вікові періоди;
* ефективність елімінаційних дієт, ефективність антигістамінних місцевих кортикостероїдних препаратів;
* алергологічний анамнез: виявлення зв'язку загострення АД з вживанням конкретних продуктів харчування, особливо тих, котрі містять в собі дріжджі, контактом з домашніми тваринами, перебування в сирих приміщеннях, стресами, лікувальними препаратами, в тому числі антибіотиками, гострими респіраторними інфекціями, препаратами побутової хімії;
* наявність асоційованих захворювань й причини їх загострення;
* наявність алергічних та інших захворювань у близьких родичів;
* житлово-побутові умови;
* наявність професійної шкідливості;
* наявність супутніх захворювань інших органів й систем.
Усім хворим проводили аналіз клінічного перебігу за допомогою бальної системи оцінки ступені тяжкості перебігу дерматозу - SCORAD, розроблену групою вчених європейських країн [242,243].
Спочатку проводили вивчення та оцінку ознак, які характеризують інтенсивність шкірного процесу (об'єктивних симптомів). До них у системі SCORAD віднесена:
1). Еритема (гіперемія);
2). Набряк, утворення папул;
3). Мокнуття, кірочки;
4). Екскоріації;
5). Ліхеніфікація;
6). Сухість шкіри;
Ділянки шкіри хворого, які вибираються для оцінки, представляли із середньою інтенсивністю кожну з ознак у даного хворого, крім ділянки найбільшого ураження. Однак та сама ділянка могла бути обрана для характеристики двох та більш ознак. Сухість визначали на ділянках, позбавлених висипів. Кожну ознаку оцінювали від 0 до 3 балів (0 - відсутність; 1 - легка; 2 - середня; 3 - важка) відповідно до рекомендованих фотографій.
Наступним етапом був розрахунок площі ураження шкірних покровів, яку оцінювали за правилом "дев'яток" та зображували на оцінному листі на малюнках контурів тіла хворого спереду та ззаду. При цьому брали до уваги тільки вогнища запальних уражень. Площу ураженої шкіри виражали у відсотках від усієї поверхні тіла, прийнятої за 100%.
З суб'єктивних ознак характеризували свербіж та порушення сну протягом останніх 3 днів-ночей за 10-ти бальною шкалою.
Всі отримані дані заносили в оцінний лист програми SCORAD Calculator (version 1.0 for Windows 95). Індекс SCORAD розраховували за формулою:
SCORAD = A/5 + 7B/2 + C,
де А - площа ураження шкіри у %;
В - сума балів об'єктивних ознак (еритема, набряк, утворення папул, мокнуття, кірочки, екскоріації, ліхеніфікація та сухість шкіри);
С - сума балів суб'єктивних ознак (свербіж, порушення сну).
Віддалені результати лікування оцінювались таким же чином, як і до початку терапії.
Усім хворим проводились загальні аналізи крові, сечі, калу на яйця гельмінтів, визначався рівень цукру крові, проводились проби тимолова та Вельтмана, визначався рівень загального білка та білірубіну, при наявності показань - луски нігтьових пластинок та міжпальцевих проміжків ступнів на патогенні гриби, дорослим проводилось обстеження крові на сифіліс та ВІЧ - інфікованість.
Рівень цукру в крові визначався за методикою Хагедорна (норма - 4,44-6,66 ммоль/л).
Для визначення функціонального стану печінки вивчали її участь в обміні речовин (вміст загального білка в сироватці крові, проби тимолова на Вельтмана) та пігментів (вміст білірубіну загального, прямого та непрямого в сироватці по Ієндрашеку).
За норму приймались наступні показники: рівень загального білка в сироватці крові (дослідження біуретовим методом) - 65-85 г/л, проба тимолова - 0,5-6,5 од. Маклагана, проба Вельтмана - 0,4-0,5 мг., білірубін загальний - 8,55-20,52 мкмоль/л. При обстеженні крові на сифіліс ставилась реакція