РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВИМИ КОМУНІКАЦІЯМИ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Аналіз стану туристичного ринку України
Важливим фактором, що визначає ефективність застосування туристичними підприємствами сучасних маркетингових комунікаційних технологій безумовно виступає ситуація, що склалася як на міжнародному так і вітчизняному туристичних ринках. Такі показники як структура та ємність туристичного ринку в цілому та по окремим його сегментам, рівень конкуренції, кон'юнктурні коливання, розвиток інфраструктури, запити споживачів та ін. в першу чергу визначають зміст та форми реалізації маркетингової і відповідно комунікаційної стратегії підприємства. Аналіз цих тенденцій, на наш погляд, повинен стати першочерговим завданням при дослідження проблем управління маркетинговими комунікаціями туристичних підприємств.
На сьогоднішній день туристична галузь вважається високоприбутковою. Так в 1998 році світові доходи від туризму дорівнювали 444,7 млрд. дол. США, у 1999 році - 455 млрд. дол. США, а в 2000 році 475,9 млрд. дол. США. За умови розвитку галузі з такою швидкістю (середньорічний темп приросту становить 3,3%), в 2010 році за прогнозами ВТО світові доходи від туристичної діяльності складуть 1550 млрд. дол. США, а у 2020 році очікується отримання 2000 млрд. дол. США, тобто в 4,2 рази вище рівня 2000 року [4, с.12].
Значна кількість країн світу має істотні валютні надходження (від 5% і більше) до бюджету від туристичної діяльності, що є джерелом підтримки соціально-екомомічного стану і добробуту населення. Світовий досвід свідчить, що сучасну індустрію туризму можливо створити у будь-якій пізнавально-привабливій з точки зору мандрівника країні, а організований за допомогою підтримки держави туризм підносить усю соціально-економічну сферу.
За існуючих умов для України розвиток туристичної галузі є життєво важливим, оскільки туризм є одним із важливих чинників стабілізації розвитку вітчизняної економіки, підвищення рівня зайнятості населення, постійного і динамічного зростання його добробуту. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про туризм" №32495-ВР від 15.09.95 р. "Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямків розвитку національної культури та економіки".
Україна має достатній природний потенціал для того, щоб стати країною з розвинутою туристичною індустрією. Для розвитку в'їзного туризму Україна має значні рекреаційні ресурси, багатий арсенал історичних, архітектурних і культурних пам'яток. Природний потенціал дає змогу розвинути такі популярні останнім часом у світі види спортивного туризму, як мисливський, рибальський, гірський, кінний та ін. Автомобільний зв'язок із країнами заходу дозволяє розширити автотуризм і транзитний туризм. До того ж Україна має вийнятково сприятливе для розвитку туризму природно-географічне положення, що є основою розвитку залізничного, авіаційного та річкового видів туризму. Існуючий економічний, природно-географічний та культурно-історичний потенціал України та її столиці дає можливість прогнозувати істотне збільшення асортиментного рівня послуг гостинності найближчими роками.
За останні роки кількість суб'єктів туристичної діяльності в Україні зросла особливо в 2000-2001 роках ( див. табл. 2.1). Так, за 1994-2001 роки кількість діючих підприємств збільшилася у 11,09 разів; ланцюгові індекси росту у 1995 р. порівняно з попереднім роком складали 6,21, 1996 р. - 1,03, 1997 р. - 1,13, 1998 р. - 1,44, 1999 р. - 0,72, 2000 р. - 1,38, 2001 р. - 1,08 разів. Отже, найбільш високими темпами кількість підприємств, що займалися туристичною діяльністю, зростала за 1994-1995 роки, що обумовлено прийняттям Закону "Про туризм" та зміною державної політики в галузі туризму.
Таблиця 2.1
Аналіз динаміки кількості суб'єктів туристичної діяльності України за 1994-2001 роки
РокиКількість діяючих підприємств,
од.Індекс росту баз., разівІндекс росту ланц., разів1994239--199514856,216,21199615266,381,03199717217,21,13199824838,351,44199917767,430,722000244810,241,382001265211,091,08
Станом на 01.01.2002 в Україні існувало 6544 підприємств, які мали ліцензії на право здійснення туристичної діяльності. Фактично протягом 2001 року надавали туристичні послуги 2652 підприємств, тобто 64% від тих, що отримали таке право. Особливу увагу привертає той факт, що частину нефункціонуючих туристичних підприємств було позбавлено ліцензії на право здійснювати діяльність внаслідок недотримання ліцензійних умов діяльності, тобто невідповідності заявлених в агентських угодах умов обслуговування реальному їх рівню.
Аналіз розподілу суб'єктів туристичної діяльності по областях України показує, що найбільша їх кількість у 2001 році функціонувала в м. Києві - 664 од. чи 25,04% у загальній чисельності підприємств країни, в республіці Крим - 485 од. (18,29%), в Одеській області - 239 (9,01 %), в м. Севастополі - 154 од. (5,81 %), у Львівській області - 138 (5,20%) , в Донецькій - 122 (4,60%), в Чернівецькій - 102 (3,85%), у Харківській - 101 (13,81). В інших областях, де розміщено менш ніж по 100 підприємств, інтенсивність конкуренції значно нижча (див. рис.2.1). Таким чином, в м. Києві діє четверта частина підприємств, що займаються туристичною діяльністю в Україні, що обумовило найвищу інтенсивність конкуренції на даному ринку в регіональному розрізі.
Рис. 2.1 Розподіл туристичних підприємств по областях України у 2001 р.
Процеси комерціалізації, роздержавлення та приватизації підприємств протягом останніх років привели до зміни структури власності на користь недержавної.
Найбільша питома вага діючих туристичних підприємств України станом на 1.01.2002 р. - 61,51% у загальній структурі - колективної форми власності, 33,38% перебувають у приватній власності, державної власності складала всього 4,65%, а власності інших держав - 0,46% (див. рис.2.2).
Рис. 2.2 Розподіл туристичних підприємств Укр