Ви є тут

Небанківські фінансові інститути в економічній системі України.

Автор: 
Дорош Оксана Львівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U003439
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ І НАПРЯМИ РОЗВИТКУ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУТІВ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

2.1. Економіко-інституційне середовище функціонування небанківських фінансових інститутів

На процес розвитку небанківських фінансових інститутів і на їхню роль у соціально-економічному розвитку країни впливає сукупність чинників, як зовнішніх, так і внутрішніх. До зовнішніх відносяться макрочинники, їх ще називають чинники середовища.
Оскільки існує велика кількість різноманітних макрочинників, то виникає необхідність їхньої класифікації. У літературі зустрічаємо кілька підходів. Зокрема російський вчений І.Балабанов умовно поділяє зовнішні чинники на п'ять груп: 1) економічні; 2) політичні; 3) правові; 4) соціальні; та 5) форс-мажорні [4, С.117]. Вітчизняні економісти виділяють чотири основних блоки параметрів макросередовища: 1) політико-правові; 2) інституційні; 3) економічні; 4) соціально-культурні [26, С.10].
Із розвитком неоінституційної теорії акцент був дещо зміщений у бік інституційних чинників. Так, Д.Норт, окрім економічних, розглядає інституційні, які, в свою чергу, поділяє на офіційні (політичні (і судові) правила, економічні правила і контракти) та неофіційні обмеження (кодекси (норми) поведінки і звичаї) [117, С.64; 51]. Л.Бальцерович у складі інституційної системи окремо виділяє політичну і економічну підсистеми, а також велику увагу приділяє "перевагам людей" (інваріанти і соціально-психологічні змінні) [6, С.13-14].
Вважаємо за необхідне зазначити, що під інституційними чинниками часто розуміють різні складові. Так, з однієї сторони, до інституційних чинників відносять сукупність інфраструктурних інститутів (установ): агенства, консалтингові та інформаційні структури, інвестиційні банки, аудиторські фірми, асоціації тощо [26, С.11]. З іншої - зустрічаємо: "Інституційні чинники - це усі нематеріальні, відносно стійкі чинники, які є зовнішніми щодо окремих індивідів і які можуть впливати на їхню поведінку" [6, С.12]. Крім того, існує суттєва відмінність між інституціями та організаціями: концептуально слід чітко відрізняти правила від гравців [117, С.13]. Кожний з підходів є вірним, тільки у першому випадку під інституційними чинниками розуміють інституційну інфраструктуру, яку формують організації, а у другому - інституційну структуру (правила гри). У роботі щодо визначення основних інституційних чинників ми дотримуємось другого підходу, а під поняттям "небанківські фінансові інститути" розуміємо не інституції (правила гри), а інститути як "гравці".
В Україні сектор небанківських фінансових інститутів комплексно ще не сформований. Триває процес його становлення. Важливим у даному аспекті є вивчення економіко-інституційного середовища (див. рис. 2.1), яке безпосередньо впливає на формування та подальший розвиток небанківських фінансових інститутів, надаючи їм певних особливостей.
Під макроекономічним середовищем ми розуміємо сукупність показників, які характеризують загальний стан економіки, темпи її зростання, фазу економічного циклу тощо. До них відносяться: показники обсягу національного виробництва, рівня зайнятості, рівня цін, життєвого рівня населення; стабільність національної валюти; стан державного бюджету і платіжного балансу; рівень процентної ставки; рівень оподаткування різних видів доходів, а також структурні пропорції розвитку економіки. До макроекономічних чинників можна віднести і загальні характеристики розвитку ринку цінних паперів, загальні показники діяльності банківської системи, частку інвестицій у ВВП, рівень і темпи розвитку фінансового сектора загалом. Окрім вищеперелічених чинників, які формують економічний блок макросередовища, доцільно виділити ще інституційну складову (див. рис. 2.1).
Як зарубіжні, так і вітчизняні економісти-науковці дедалі більшу увагу приділяють інституційним чинникам як головним детермінантам функціонування економіки [117, С.16;137; 6, С.9; 5, С.55]. Прикладом пожвавлення інтересу до них можуть слугувати такі наукові течії як теорія прав власності, економіка трансакційних витрат, теорія організації, теорія суспільного вибору, теорія економіки права, нова теорія зростання.

Рис. 2.1. Макрочинники формування небанківських фінансових інститутів в Україні

До інституційних чинників належать правові, політичні, економічні правила гри (всі вони є організованими, тобто створеними людьми), а також соціокультурні чинники, які класифікуються як неорганізовані, що передаються з покоління в покоління.
Становлення небанківських фінансових інститутів в Україні, як і в інших пострадянських країнах, розпочалось у складних макроекономічних умовах. Період після проголошення незалежності характеризувався макроекономічною нестабільністю, яка була зумовлена чинниками, що сформувались в умовах командно-адміністративної економіки, та тими, що пов'язані з ринковою трансформацією вітчизняної економіки (див. рис. 2.1). Перша група чинників визначала стартові умови, які можна охарактеризувати як вкрай несприятливі. Від колишнього Радянського Союзу Україна успадкувала директивно-планову економіку з усіма її властивими елементами: одержавлену власність; потужний військово-промисловий комплекс; монополію у сфері виробництва, яка, крім того, характеризувалася розбалансованістю між виробництвом капітальних і споживчих благ на користь перших, незавершеністю виробничого циклу, зношеним виробничим потенціалом. У спадок Україні також перейшла відстала фінансова система, єдиним елементом якої був банківський сектор, недостатньо капіталізований, переобтяжений безнадійними кредитами, з низькою прибутковістю і платоспроможністю. За умов планової економіки інші компоненти фінансової системи не були створені. Проте особливо ускладнювала ситуацію глибока макроекономічна нестабільність у формі прихованої інфляції. За таких стартових умов держава опинилась перед необхідністю розв'язання подвійної проблеми - стабілізації і реформуван