Ви є тут

Місце ентеросорбції в інтенсивній терапії ендотоксикозу у дітей з онкологічними захворюваннями.

Автор: 
Пайкуш Володимир Андрійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U003569
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика хворих.
Спостереженню підлягали 62 дітей з онкологічними захворюваннями (34 хлопчики та 28 дівчаток) віком від 3 до 15 років (табл. 2.1), яким додатково до ІТ СЕІ було призначено кремнійвмісні ентеросорбенти.
Таблиця 2.1
Вікова структура дітей основної групи
ВікХлопчикиДівчаткаРазомабс.%абс.%абс.%3-6 років1338,24932,142235,487-10 років926,47828,571727,4211-15 років1235,291139,292337,103-15 років341002810062100
Для порівняльної оцінки отриманих даних було сформовано контрольну групу з 36 дітей (20 хлопчиків та 16 дівчаток) (табл. 2.2), яким проводили стандартну інфузійну детоксикаційну терапію. Основна і контрольна групи подібні за захворюваннями, проявами СЕІ, віком, характером базисної терапії.
Таблиця 2.2
Вікова структура дітей контрольної групи
ВікХлопчикиДівчаткаРазомабс.%абс.%абс.%3-6 років840531,251336,117-10 років52542592511-15 років735743,751438,893-15 років201001610036100
В дослідження включалися діти з онкологічними захворюваннями, які поступали в реанімаційне, хірургічне та гематологічне відділення Львівської обласної дитячої спеціалізованої клінічної лікарні з 12. 1998 р. по 05. 2002 р. У всіх хворих під час проведення запланованого блоку програмної ХТ розвинувся СЕІ, в тому числі панцитопенія. Для ліквідації проявів СЕІ усі пацієнти потребували ІТ. Певного відбору хворих для обстеження не проводили. Підлягали дослідженню діти з гострою мієлобластною та лімфобластною лейкемією, лімфомами, нейро-, нефробластомами, злоякісними пухлинами кісток (саркома Юїнга, остеосаркома), іншими формами новоутворів (рабміосаркома сечового міхура, м'язів, карцинома яєчника, тератобластома, рак яєчка, ретинобластома, хондросаркома), що показано в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Розподіл хворих в основній і контрольній групах за характером захворювання
ЗахворюванняОсновна групаКонтрольна групаАбс.%Абс.%Гостра мієлобластна лейкемія812,9616,68Гостра лімфобластна лейкемія1117,74719,44Лімфома711,2938,33Нейробластома914,52513,89Нефробластома1320,97719,44Пухлини кісток69,6838,33Інші форми новоутворень812,9513,89Всього6210036100
Діагноз гострої мієлобластної та лімфобластної лейкемії, а також лімфом грунтувався на результатах гематологічного, цитологічного та імунофенотипового досліджень крові та кісткового мозку. Діагноз інших форм злоякісних новоутворів базувався на підставі комплексного клініко-лабораторного обстеження (загальні аналізи крові, сечі, біохімічні обстеження крові, в т.ч. імунологічне, ультразвукове дослідження, рентгенографія, електрокардіографія, ехокардіографія, комп'ютерна та магнітно-ядерна томографія, гістологічне та цитологічне дослідження пухлин).
Окрім того, умовно, названих пацієнтів було поділено згідно з анкетою токсичності дітей з онкозахворюваннями (табл. 1.3) на групи із станами середньої тяжкості, тяжким, вкрай тяжким.
Таблиця 2.4
Розподіл хворих в основній та контрольній групах за тяжкістю стану
Основна групаКонтрольна групаСтанСтанЗахворюванняСередньої тяжкостіТяжкийВкрай тяжкий
ВсьогоСередньої тяжкостіТяжкийВкрай тяжкий
ВсьогоГостра мієлобластна лейкемія24282316Гостра лімфобластна лейкемія461112417Лімфома1427-213Нейробластома35192215Нефробластома76-1343-7Пухлини кісток13261113Інші форми новоутворів42282215Всього223010621317636
Ознаки дихальної та серцево-судинної недостатності оцінювали згідно із загальноприйнятими міжнародними класифікаціями [11, 108, 140, 182]. Вкрай тяжкий стан, як правило, був викликаний прогресуванням та метастазуванням пухлинного процесу, резистентністю до специфічного лікування.
2.2. Характеристика інтенсивної терапії синдрому ендогенної інтоксикації
Інтенсивна терапія складалась з таких компонентів [62, 73, 74, 85, 108, 146, 150, 156, 157, 171, 176]:
* інфузійна детоксикаційна терапія глюкозо-сольовими розчинами (1:1) в об'ємі 50-100 мл/кг (до 3 л/м2) (5-10 % розчин глюкози, розчин Рінгера, ізотонічний розчин натрію хлориду);
* корекція кислотно-основної рівноваги (4% розчин натрію гідрокарбонату 2,5-7 мл/кг/добу), електролітного обміну (панангін 0,75-1 мл/рік життя; 7,5% розчин калію хлориду 0,5-1,0 мМоль/кг/добу в/в краплинно з 5-10 % розчином глюкози; 10% розчин кальцію хлориду, 10% розчин кальцію глюконату по 1 мл/рік життя; 25% магнію сульфату - 0,2 мл/кг/добу);
* форсований діурез (1% лазикс - 0,5-1 мг/кг/добу; 15-20% манніт 0,5-1 г/кг/добу);
* за потребою препарати крові - еритроцитарна маса (при Hb<70 г/л) - 7-10 мл/кг/добу; свіжозаморожена плазма (якщо фібриноген був < 2 г/л) - 10 мл/кг/добу; 5-10% альбумін (гіпоальбумінемія) 5-10 мл/кг/добу; тромбоконцентрат (при тромбоцитах < 10-20 тис.), розчини амінокислот - інфезол - часткове парентеральне живлення - 10 мг/кг/добу;
* антибіотикотерапія з урахуванням результатів бактеріологічного дослідження (головним чином напівсинтетичні пеніциліни - 50-100 мг/кг/добу; цефалоспорини І-ІІІ покоління - 25-100 мг/кг/добу в поєднанні з аміноглікозидами - гентаміцином 3-4 мг/кг/добу, амікіном 15 мг/кг/добу; тієнам 15 мг/кг на одне введення тричі в добу; меронем 10-12 мг/кг на одне введення тричі в добу) та протигрибкові засоби (амфотерицин 75-150 од/кг/добу; нізорал 4-8 мг/кг/добу; флюконазол 1-3 мг/кг/добу);
* стимуляція лейкопоезу (нейпоген 5 мкг/кг/добу, лейкомакс 5-10 мкг/кг/добу), еритропоезу (еритропоетин 15 мг/кг/добу);
* корекція серцево-судинної (0,06% корглікон чи 0,05% строфантин в разовій дозі 0,01-0,015 мл/кг; 2% рибоксин 3-5 мг/кг/добу) та дихальної дисфункцій (оксигенотерапія, 2,4% еуфілін 7-10 мг/кг/добу);
* корекція гемостазу (етамзилат 12,5% 1-2 мл х 4 р.; амінокапронова кислота 50 мг/кг/добу, свіжозаморожена плазма 10 мл/кг/добу);
* протиблювотна терапія (зофран 5 мг/м2 або 0,1 мг/кг, новобан 5 мг/кг/добу, церукал 0,5-1 мг/кг/добу, 0,25% дроперідол 0,05-0,1 мл/кг/ра