Ви є тут

Бактеріостатична активність крові вперше виявлених хворих на деструктивний туберкульоз легень при різних режимах поліхіміотерапії

Автор: 
В\'ялих Жанна Едуардівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U003699
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Під нашим спостереженням знаходилось 152 вперше виявлених хворих на деструктивний туберкульоз легень. Основний - стаціонарний - етап лікування у всіх хворих проводився у відділенні фтизіатрії Інституту фтизіатрії ім. Ф.Г.Яновського АМН України. 91 хворий увійшов основну групу. Ці хворі отримували інтенсивну поліхіміотерапію, яка складалася з 5-6 протитуберкульозних препаратів (ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду, стрептоміцину, етамбутолу та ін.) при щоденному або переважно щоденному їх вживанні, тобто при прийомі за один день 5 препаратів. Таке інтенсивне лікування застосовувалось на всьому, або майже всьому протязі курсу хіміотерапії, який тривав, як правило, 5 місяців.
До контрольної групи увійшов 61 вперше виявлений хворий на деструктивний туберкульоз легень. Хворі цієї групи отримували стандартну інтенсивну хіміотерапію (стандартну поліхіміотерапію) із вживанням за один день 4 основних протитуберкульозних препаратів на протязі перших 2 - 3 міс з наступним зменшенням інтенсивності лікування, при загальній тривалості всього курсу хіміотерапії 6-7 міс. У цих хворих в перші 2-3 міс лікування найчастіше застосовувались 4 препарати щоденно (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід і стрептоміцин або етамбутол), а іноді - 5 препаратів, із яких 3 (в основному ізоніазид, рифампіцин і стрептоміцин) вживались щоденно, а 2 піразинамід і етамбутол - через день.
У вперше захворівших деструктивний процес був виявлений, як правило, незадовго (звичайно від кількох днів до 2 - 5 тижнів) до госпіталізації і початку лікування. Лише у 18 хворих деструктивний процес був виявлений за 2 - 10 міс до госпіталізації в клініку інституту. Із них 6 хворих раніше не лікувались, а 12 вже одержували короткочасну (від 2 тижнів до 3 міс) хіміотерапію, але без суттєвого ефекту - через її короткостроковість, а іноді і неадекватність.
Основна та контрольна групи були ідентичні за віком, статтю (табл. 2.1),

клінічними формами туберкульозу легень і розповсюдженістю процесу (табл. 2.2), частотою і характером бактеріовиділення (табл. 2.3), Р> 0,5.
В основному хворі були молодого та середнього віку і що більш ніж 2/3 серед них складали чоловіки (див. табл. 2.1).
У переважної більшості хворих - 106 (69,7 %) - мав місце інфільтративний туберкульоз легень, у 45 (29,6 %) - дисемінований і лише у 1 (0,7 %) - вогнищевий. Такою ж (з незначними коливаннями - в межах 0,2 - 1,3%) була частота цих клінічних форм в основній і контрольній групах ( див.табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за клінічними формами туберкульозу легень і
розповсюдженістю процесу
Групи хворихКіль-кість хворихКлінічні форми туберкульозуРозповсюдженість деструктивного процесуінфільтра-тивнадисемінованавогнищевапоширенийобмеженийабс.% абс.% абс.%абс.% абс.%Основна916369,2*2729,7*11,1*5560,4*3639,6*Контрольна614370,51829,500,03760,72439,3Всього15210669,74529,610,79260,56039,5 Примітка: * - статистично недостовірно відносно контрольної групи,
Р > 0,5.

У всіх хворих при рентгенологічому дослідженні в легенях виявлялись або сформовані порожнини розпаду, або ділянки деструкції, або те та інше (що було найчастіше). Виявлялись і вогнищеві та інфільтративні зміни, часто дуже поширені і виражені, іноді з ділянками казеозу. Часто відмічались і множинні свіжі вогнища бронхогенного обсіменіння.
Порожнини розпаду або ділянки деструкції малих розмірів (менше 2 см в діаметрі) відмічались в основній групі у 44 (48,3 %) хворих, а в контрольній - у 29 (47,5%), середніх розмірів (від 2 до 4 см) - відповідно у 32 (35,2 %) і 22 (36,1%), і великих розмірів (від 4 до 8 см) - у 15 (16,5 %) і 10 (16,4%) хворих.
Одна порожнина розпаду виявлялась у 33 осіб основної групи (36,3 %) і у 23 (37,7 %) хворих в контрольній групі, дві - відповідно у 22 (24,2 %) і 16 (26,2%) хворих, три і більше - у 36 (39,5 %) і у 22 (36,1%) хворих. Стінки каверн часто були інфільтровані, у деяких всередині виявлялись казеозні маси. Товщина стінок каверн була різною, але переважали порожнини розпаду із середньою товщиною стінок і тонкостінні, значно рідше відмічались товстостінні каверни. Дуже часто стінки каверн були інфільтровані. У 1/8 хворих виявлялись не сформовані порожнини, а тільки ділянки деструкції.
У 55 (60,4 %) хворих основної групи і у 37 (60,7 %) осіб контрольної групи (Р > 0,5) деструктивний процес був поширеним, тобто деструкції і казеозні утворення виходили за межі однієї долі однієї легені або більш як двох сегментів при сумації уражень обох легень. У 36 (39,6 %) хворих основної групи і у 24 (39,3 %) контрольної групи (Р > 0,5) був менший обсяг деструктивних уражень і процес розглядався як обмежений (табл.2.2).
Як видно із таблиці 2.3, мікобактерії туберкульозу були виявлені всього у 141 (92,8 %) хворого. В основній групі - у 85 (93,4 %) , а в контрольній - у 56 (91,8 %). Серед бактеріовиділювачів основої групи у 51 (50,0 %) хворого МБТ виявлялись як бактеріоскопічно, так і методом посіву на живильні середовища, у 29 (34,1 %) - тільки бактеріологічно і у 5 (5,9 %) - тільки бактеріоскопічно. У 50 хворих (58,8 %) бактеріовиділення було масивним. Повна чутливість МБТ до всіх протитуберкульозних препаратів констатована у 62 (77,5%) із 80 осіб, у яких була встановлена антибіотикограма. У 18 хворих (22,5 %) МБТ були резистентні до деяких ліків, із них до 1 препарату у 7 (8,75 %), до 2 препаратів - у 6 (7,5 %) і до 3 - 4 препаратів - у 5 (6,25 %). Резистентність до ізоніазиду констатована у 13 хворих (16,25 %), до стрептоміцину - у 12 (15,0 %), до рифампіцину - у 5 (6,25 %) і до інших препаратів (етамбутолу, етіонаміду або канаміцину) - у 6 (7,5 %).
В контрольній групі, як видно із табл. 2.3, масивність бактеріовиділення і частота резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів була такою ж,