РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ І ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ
Експериментальна частина роботи виконана на 50 кроликах породи Шиншила вагою 2,5-3,0 кг. У 40 кроликів була створена модель ЕАІТ (експериментальний аутоімунний тиреоїдит) шляхом годування кроликів мерказолілом у дозі 30 мг на добу на протязі двох з половиною місяців. Ця модель загальновідома ?220?, її адекватність було переконливо підтверджено Ю. І. Караченцевим на підставі імуноморфологічного вивчення гістологічних препаратів ЩЗ тварин із мерказоліловою моделлю АІТ шляхом дослідження моноклональних антитіл ?31?. Автор вказує, що гістологічне порівняння моделі ЕАІТ, яка створювалась за допомогою екстракту цільної ЩЗ з повним ад'ювантом Фрейнда і мерказолілової моделі ЕАІТ визначило їхню ідентичність і адекватність. Тому для вивчення ефективності впливу низькоінтенсивного лазерного випромі-нювання на перебіг аутоімунного тиреоїдиту була використана мерказолілова модель захворювання, враховуючи її більшу дешевизну та доступність.
У якості контролю було використано 10 інтактних кроликів.
У 20 кроликів, з метою з'ясування особливостей низькоінтенсивного лазерного впливу на перебіг ЕАІТ, було проведено курс лазерного опромінювання. За даними літератури [179], доза лазерного опромінювання за один сеанс на одне поле для досягнення ефекту стимуляції процесу проліферації клітин, стимуляції ендокринної та імунної систем лежить у діапазоні (0,005 - 0,05) Дж/см2. Для досягнення такої дози опромінення вплив проводився напівпровідниковим лазерним апаратом "Мустанг-био" (Росія): довжина хвилі 0,89 мкм, методика контактна, 10 Вт в імпульсі, частота імпульсів 80 Гц, експозиція п'ять хвилин. Використовувався випромінювач ЛО (лазерний опромінювач) із дзеркальною насадкою площею 1 см2. Доза лазерного опромінення при такому режимі становить 0,03 Дж/см2. Трансдермальний вплив здійснювався на область проекції поверхневих вен передніх кінцівок та на проекцію щитоподібної залози на протязі семи діб. Забій тварин для вивчення структурно-функціональних змін у щитоподібній та вилочковій залозах проводився через 14 та 70 діб після закінчення курсу лазерного впливу. Такий строк дослідження було обрано тому, що, за даними літератури, тривалість життя кроликів складає чотири - дев'ять років, температура тіла - (37,7-38,8)0С, частота дихання - (50-60) за хвилину, частота серцевих скорочень - (150-240) ударів за хвилину, що вказує на значне прискорення обмінних процесів в організмі експериментальних тварин порівняно з людиною [221]. Тому результати застосування лазерного впливу для кроликів у строк 14 діб можна розглядати як найближчі, а 70 діб - як віддалені, які можуть свідчити про стійкість та тривалість одержаного ефекту. В групу порівняння входили інтактні тварини та тварини з ЕАІТ без лазерного впливу.
З метою оцінки динаміки структурно-функціональних змін у щитоподібній залозі експериментальних тварин проводилися гістологічні дослідження обох її часток. Щитоподібні залози фіксували у 10 ? нейтральному формаліні та рідині Карнуа, заливали у целоїдин-парафін. Зрізи товщиною (5-6) мкм фарбували гематоксиліном та еозином, пікрофуксином за Ван-Гізоном, ставили ШИК-реакцію (шиффйодна кислота) з контролем амілазою, реакцію Браше на РНП (контроль кристалічною рибонуклеазою), реакцію Фельгена-Россенбека на ДНК (контроль-гідроліз із соляною кислотою).
Для оцінки морфо-функціонального стану ЩЗ та ВЗ використовували: "Способ определения функциональной активности щитовидной железы" ?222?, "Способ определения абсолютного объема основных структурных единиц органов иммунной и эндокринной систем" ?223? та методику Т.І. Бонашевської ?224?. Морфометрію виконували на серійних зрізах за допомогою апарату "Інтеграл" (Росія) та лінійки Г.Г.Автанділова ?225, 226?. При морфометрії визначали такі параметри: індекс Klein (середній діаметр 100 фолікулів), середню висоту фолікулярного епітелію. Крім того, визначали відносні обсяги основних структурних елементів залози: строми та судин, фолікулярного та інтерфолікулярного епітелію, колоїду, лімфоплазмоцитарної інфільтрації. Усі отримані цифрові дані оброблювалися за допомогою персонального комп'ютера.
Морфологічно функціональний стан ЩЗ оцінювали за висотою фолікулярного епітелію та діаметра фолікулів за допомогою окуляр-мікрометра. Для встановлення середніх величин вимірювали діаметр 50 фолікулів і висоту двох протилежних фолікулярних клітин.
Оцінювати та порівнювати функціональний стан ЩЗ тільки за допомогою визначення діаметра фолікула та за висотою фолікулярної клітини іноді буває дуже важко. Тому для тонкої оцінки функціонального стану використовувалося відношення діаметру фолікула до висоти фолікулярних клітин. Оскільки гальмування функціональної активності ЩЗ прямо пропорційне діаметру фолікулів і обернено пропорційне висоті фолікулярних клітин, то використаний показник - коефіцієнт гальмування функціональної активності - виявляється найбільш ефективним та показним для оцінки функціонального стану залози ?31?.
При виконанні клінічної частини роботи було обстежено 60 хворих на гіпертрофічну форму АІТ до оперативного лікування, на протязі двох років післяопераційного періоду та після застосування одного або двох курсів низькоінтенсивної лазеротерапії. Оперативне лікування з приводу АІТ проведено у 60 обстежених хворих віком від 25 до 60 років. Всі вони жінки. 87 ? хворих на протязі всього строку захворювання (від одного до 12 років) до операції одержували замісну гормональну терапію
(L-тироксин у дозах 50-75 мкг/добу). Тому функціональний стан ЩЗ у них клінічно оцінювався як гіпотиреоз у стані медикаментозної компенсації або субкомпенсації і лише у 13 ? визначався еутиреоз. Зоб (за класифікацією 1961 року) ІІІ ступеня визначався у 40 хворих (75 ?), ІV ступеня - у 20 хворих (25 ?).
Операції на ЩЗ у хворих на АІТ були виконані за класичною, загальновідомою субфасціальною методикою О.В. Ніколаєва із збереженням максимального обсягу тиреоїдної паренхіми.