РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ
Комплексне офтальмологічне обстеження здорових людей і хворих з різними видами
косоокості включало в себе як загальноприйняті методики обстеження стану
сенсорного і моторного відділів зорового аналізатора, так і розроблену нами
методику термометрії зовнішніх м’язів ока.
Дослідження Сергієнка М.М., Веселовської З.Ф. (1985), Сергієнка М.М.,
Бакбардіної Л.М. (1986), Бакбардіної Л.М. (1988) і інших показали, що абсолютна
температура очного яблука малоінформативна, залежить від температури організму.
У зв’язку з цим вони запропонували температурну характеристику ока оцінювати не
за абсолютною величиною температури, а за величиною температурного тесту або
температурного коефіцієнта, який являє собою відношення локальної температури
до базальної температури. Для обчислення такого температурного коефіцієнта ми у
всіх обстежуваних виміряли температуру тіла в пахвовій западині, у частини
хворих – температуру в центрі рогівки і температуру слизової порожнини рота в
центрі вуздечки язика. Останні три показники ми використовували як величини
базальної температури для розрахунку температурного коефіцієнта. При цьому для
вимірювання локальної і базальної температур ми використовували один і той же
електротермометр. При всіх обстеженнях визначалась температура приміщення.
2.1. Загальний план офтальмологічного обстеження
При збиранні анамнезу, окрім з’ясування скарг, перенесених захворювань органа
зору, звертали увагу на загальний стан обстежуваного, на наявність або
відсутність захворювань, які супроводжуються загальною або місцевою
температурною реакцією. Особи із загальними або місцевими запальними
захворюваннями в дане обстеження не включались.
У хворих на косоокість з’ясовували вік, в якому з’явилась девіація, її можлива
причина, характер проведеного лікування, його ефективність.
Зовнішній огляд включав у себе оцінку положення очей для далі і для близу,
визначення кута косоокості в первинному і вторинному положеннях очей за
методикою Гіршберга, а при мікрострабізмі – за методом Крімскі, дослідження
рухомості очей і зміни величини очної щілини при цьому, тест з почерговим
прикриванням очей, дослідження конвергенції за методикою Уорса.
Рефракція очей визначалась спочатку суб’єктивним методом, а в кінці обстеження
– рефрактометрично при медикаментозному мідріазі після одно- або дворазового
закапування 1 % розчину атропіну.
Гострота зору досліджувалась із вузькою зіницею без корекції, з оптимальною
корекцією для далі за таблицею Сівцева-Головіна, для близу – за
загальноприйнятою таблицею Головіна.
Характер бінокулярного зору і ведуче око визначались за допомогою кольоротесту.
Стан фузійної здатності оцінювався з допомогою синоптофора.
Кольоровідчуття досліджувалось за загальноприйнятою методикою з допомогою
поліхроматичних таблиць Рабкіна.
У всіх обстежуваних виконувалась периметрія з допомогою периметра Ферстера.
Біомікроскопія і пряма офтальмоскопія проводилися після медикаментозного
мідріазу.
При наявності амбліопії визначалась монокулярна зорова фіксація ока, яке
косить.
Контактна термометрія очних м’язів здійснювалась з допомогою електротермометра,
розробленого Інститутом фізики АН України. Зовнішній вигляд цього приладу
показаний на рисунку 2.1. Діючою основою електротермометра є поміщений в
кулеподібному наконечнику датчика (1) напівпровідниковий мікротерморезистор
МТ-54"М" конструкції Карманова В.Г. П24.681.000 ЭТ, який випускається серійно.
Живлення пристрою здійснюється як від батарейок, так і від електромережі через
трансформатор (2). Пристрій дозволяє вимірювати температуру в межах від –60єС
до +150 єС із постійною часу в спокійній воді не більше 0,5 с. Точність
вимірювання температури: ±0,1 єС. Діаметр поверхні, на якій вимірюється
температура, відповідає діаметру поверхні датчика (1) і дорівнює 1 мм. Величина
температури, яка вимірюється, висвічується на табло електротермометра (3).
1. Наконечник датчика;
2. Трансформатор;
3. Табло електротермометра;
4. Корпус;
Рис. 2.1. Зовнішній вигляд електротермометра.
З існуючих видів приладів для термометрії ми вибрали даний тип
електротермометра беручи до уваги його швидкодійність, компактність, зручність
при застосуванні в амбулаторних умовах, а головне – відзначені у праці А.Я.
Буніна (1971) переваги напівпровідникових медичних електротермометрів такого
типу: висока точність, безболісність при дотику датчика до поверхні ока,
відсутність подразнення, іррітації ока при їх застосуванні.
2.2. Топографія точок вимірювання температури зовнішніх м’язів ока
Згідно з наведеними в підрозділі 1.1 даними, оболонки зовнішніх м’язів ока,
тенонова капсула, яка їх покриває, і кон’юнктива очного яблука тоненькі.
Оболонки м’язів і тенонова оболонка бідні на судини, а судини кон’юнктиви добре
видно неозброєним оком. Отже, завжди можна вибрати безсудинну ділянку
кон’юнктиви очного яблука над м’язом для прикладання наконечника контактного
термометра діаметром 1 мм. Виміряна при цьому температура буде відображати, в
основному, температуру окорухового м’яза.
При розробці методу оцінки стану зовнішніх м’язів ока з допомогою контактної
термометрії ми ставили перед собою основне завдання – через кон’юнктиву очного
яблука виміряти температуру кожного із зовнішніх м’язів ока окремо в одній і
тій же точці:
а) при погляді прямо вперед (первинне положення ока), коли тонус всіх м’язів
урівноважений;
б) при скороченні м’яза (при повороті ока в напрямку дії досліджуваного м’яза);
в) при розслабленні м’яза (при повороті ока в напрямку дії антагоніста
досліджуваного м’яза).