Ви є тут

Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб, які не є стороною трудового договору

Автор: 
Яковлєв Олександр Анатолійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
3404U000156
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2.
Розірвання трудового договору з ініціативи громадських організацій та
представницьких органів працівників
2.1. Повноваження профспілкових організацій у розірванні трудових договорів
(контрактів) з керівниками підприємств, установ, організацій
Мета створення профспілок та їх основні функції. Професійні спілки – це
добровільні неприбуткові громадські організації, що об’єднують громадян,
пов’язаних спільними інтересами, за родом їх професійної (трудової) діяльності
(навчання). Вони посідають особливе місце серед інших громадських організацій
тому, що в основному об’єднують людей праці, а праця є основним джерелом
існування людини.
Профспілки належать до провідних інститутів громадянського суспільства, а
наявність таких потужних та впливових об’єднань громадян – невід’ємний атрибут
цивілізованих демократичних держав. Вони є найактивнішою суспільною силою у
боротьбі за достойну, вільну і соціально захищену працю, за повну і продуктивну
зайнятість працездатних, достатній рівень соціального захисту проти всіх форм
дискримінації у праці та її оплаті.
Професійні спілки, як масові організації трудящих, виникли у той час, коли
робітничий клас був вже сформований і представляв собою політичну силу.
Основна мета створення профспілок полягає у погодженні економічних інтересів,
покращенні умов праці своїх членів і підвищенні продуктивності праці на
підприємствах [101 [97] Юшков С.В. История государства и права СССР. Часть 1. –
М., 1940. – с.549-550.
].
На думку О.І.Процевського при визначенні повноважень профспілок головним
сьогодні є те, що профспілки виникли через необхідність захисту професійних
інтересів, покращення економічного становища найманих працівників, збереження
соціального статусу і благополуччя сімей... Разом із захистом професійних
інтересів до змісту завдання профспілок входить сприяння більш ефективному
функціонуванню соціальних систем забезпечення людини з боку держави. Саме це і
вимагає від профспілок прагнути до збереження своєї єдності і рівноваги з
владою держави [102 [89] Процевський О.І. Шляхи розвитку прав профспілок в
умовах ринкових відносин: Концепція розвитку законодавства України // Матеріали
наук.-практ.конф., Київ, травень 1996 року. – К.,1996. – с.328-329.].
У професійні спілки трудящі об’єднуються для захисту своїх безпосередніх
життєвих інтересів. Таке об’єднання має на меті, з одного боку, припинити
конкуренцію між самими робітниками, а з іншого боку, бути готовими загальними
силами конкурувати з капіталістами. Професійні спілки з моменту свого
виникнення вели боротьбу економічного характеру, але згодом вони стали висувати
політичні вимоги.
З набуттям Україною незалежності профспілки України прийняли на з’їздах власні
статути відповідно до національного законодавства, нової системи
соціально-політичних і економічних відносин. В основному вони зберегли існуючу
організаційну структуру, але відмовилися від принципу демократичного
централізму і встановили демократичні засади побудови взаємовідносин між
організаційними ланками, надавши їм максимальну самостійність і незалежність у
вирішенні питань, віднесених до їх повноважень [103 [98] Коментар до Закону
України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. –
“Профінформ” ФПУ, Київ, 2000. – с. 5-6.].
Виконуючи функцію представництва, профспілки набувають в умовах розвитку
недержавного (альтернативного) сектору економіки нові права. Так, наприклад,
відповідно до Закону України від 5 травня 1999 року «Про внесення змін в деякі
закони України про діяльність господарських товариств» стаття 46 Закону «Про
господарські товариства» доповнена частиною такого змісту: «В раді акціонерного
товариства (спостережній раді) з правом дорадчого голосу беруть участь
представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим
колективом органу, що підписав колективний договір від імені трудового
колективу» [104 [99] Про внесення змін в деякі закони України про діяльність
господарських товариств: Закон України від 5 травня 1999 року // Урядовий
кур’єр. – 1999. - № 97 – 98.].
Держава визнає профспілки повноправними представниками працюючих, захисниками
їх трудових і інших соціально-економічних прав і інтересів, співпрацює з
профспілками. Свідченням тому є прийняття 15 вересня 1999 р. Верховною Радою
Закону «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності» [105 [6] Про
професійні спілки, їх права і гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня
1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №45. – Ст. 397.], що
визначає особливості правового регулювання, принципи створення, права і
гарантії їх діяльності.
Професійні спілки, їх об'єднання в своїй діяльності незалежні від органів
державної влади і органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших
громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не
підконтрольні.
Профспілки самостійно організують свою діяльність, проводять збори,
конференції, з'їзди, засідання створених ними органів, інші заходи, які не
суперечать законодавству.
Забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого
самоврядування і їх посадових осіб в діяльність профспілок, їх організацій і
об'єднань, що може призвести до обмежень прав профспілок або перешкодити
законному здійсненню їх статутної діяльності.
Але, як слушно підкреслюють автори навчального довідника «Трудовое право
Украины» [106 [100] Трудовое право Украины. – Х.: «Одиссей», 1999. – с. 431 –
432.], профспілки залишаються посередниками. Головними ж фігурами в економіці,
у виробничих відносинах за