Ви є тут

Формування стратегії диверсифікації розвитку вуглезбагачувальних підприємств

Автор: 
Прутнік Едуард Анатолійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
3404U000473
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ
ВУГЛЕЗБАГАЧУВАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Макроекономічні наслідки трансформаційної кризи для вугільної промисловості України

У результаті трансформаційної кризи стали більш гострими деформації в галузевій структурі промислового виробництва. Приведені в табл. 2.1 дані показують, що питома вага продукції паливної промисловості виросла практично у два рази і стабілізувалася на рівні 11-12%, у той час як машинобудування і металообробки в загальній промисловій структурі у 1990-1997 рр. знизилася вдвічі - з 30,7% у 1990 р. до 15,8% у 1997 р. і до 11,5% у 2001 р., що в 2-3 рази менше, ніж у розвитих країнах.
Таблиця 2.1
Галузева структура промислового виробництва в Україні (питома вага галузей з обсягу виробництва в діючих оптових цінах ),% [140;141, с. 104;142, с. 114]
Галузі19901991199219931994199519961997199820002001*Промисловість, усього100,0100,0100,0100,0100,0100,0100,0100,0100,0100,0100,000у тому числі:електроенергетика3,23,66,49,412,511,012,612,616,512,114,1паливна промисловість5,73,814,38,511,913,212,111,111,610,110,9чорна металургія11,09,922,716,821,421,821,622,722,927,420,6хімія і нафтохімія6,05,96,76,06,97,47,36,66,45,96,9машинобудування і металообробка30,726,418,619,815,916,115,015,815,113,411,5промисловість будівельних матеріалів3,43,73,64,74,03,93,33,33.32,7-легка промисловість10,812,36,76,14,42,82,11.81,51,61,6лісова, деревообробна і целюлозно-паперова2,92,92,22,62,42,22,22,01,72,4-інші галузі 26,331,518,826,120,621,623,824,121,024,434,4 * - дані наведені відповідно до КВЕД
Така ситуація позначається на використанні виробничих потужностей - рівень їхнього завантаження на багатьох підприємствах складає менш 50% [69; 88].
Ефективність роботи галузі зв'язана з природними й індустріальними факторами, а також системою управління. Під індустріальними факторами розуміється сукупність технологій, засобів механізації і методів організації виробництва. Система управління охоплює інвестиційну і цінову політику, відносини власності, співвідношення елементів державного регулювання і сфери дії власне ринкових механізмів.
В роки підйому вугільної промисловості України головним показником ефективності її роботи було збільшення обсягу видобутку. Якщо прийняти обсяг видобутку вугілля у 1940 р. (76,2 млн. т) за одиницю, то одержимо наступні індекси видобутку вугілля. Максимальний обсяг видобутку припадав на 1976 р. і складав 218,2 млн. т, що в 2,86 рази перевищує рівень 1940 р. З 1957 по 1976 р. усі завдання з обсягу видобутку були перевиконані. Потім видобуток спочатку повільно, а з 1990 р. зростаючими темпами падав і за три роки (1996-1998) стабілізувалася на рівні 76 млн. т, тобто на рівні нижче довоєнного, 1940 р. (табл. 2.2), почавши збільшуватися у 1999 - 2000 рр. і досягши у 2001 - 2002 рр. рівня 80-82 млн. т на рік.
Таблиця 2.2
Індекси обсягів видобутку вугілля в Україні [розраховані за 142, с. 121]
Рік
Індекс видобутку
Рік
Індекс видобутку
Рік
Індекс видобутку
Рік
Індекс видобутку
1940
1,00
1970
2,72
1994
1,24
19990,98I960
1,02
1976
2,86
1995
1,00
20000,971956
1,65
1980
2,59
1996
0,94
20011,001960
2,26
1985
2,48
1997
0,92
20021,0719662,56
1990
2,16
1998
0,92 Шахтний фонд вимагає негайного відновлення. Приблизно 75% шахт не реконструювалося протягом 20 років. І як підсумок, склалася надзвичайно низька продуктивність праці і висока аварійність. У той же час можна вірогідно стверджувати, що запаси вугілля в Україні (115 млрд. т) цілком достатні для забезпечення не тільки власних потреб, але і для стабільних експортних постачань [46].
Україна може розглядати зниження залежності від імпортних енергоносіїв тільки за рахунок збільшення обсягів видобутку і споживання власного вугілля, що уже сьогодні дешевше імпортованого польського, і набагато дешевше газу, що купує Україна. З одного боку, начебто б розроблені перспективні програми розвитку галузі до 2010 року ("Українське вугілля-2010"), державна програма закриття нерентабельних шахт, програма соціального захисту шахтарів і членів їхніх родин на державному і регіональному рівнях, але об'єктивні показники -обсяг видобутку вугілля, продуктивність праці, рівень безпеки, соціальний захист працівників -свідчать, що криза в галузі поглиблюється. В останні роки загострилося протиріччя між надзвичайно важливим значенням вугільної галузі і технічним станом, у якому вона знаходиться.
"Ступінь зносу основних фондів за останні п'ять років збільшилася до 70 %. Вимагають заміни і капітального ремонту 43 % підйомних машин, 49 % вентиляторів головного провітрювання, 61 % компресорних установок, 59 % насосних агрегатів головних водовідливних установок, 21 тисяча одиниць різного електротехнічного й енергетичного устаткування. У загальному парку діючого забійного устаткування питома вага очисних механізованих комплексів і прохідницьких комбайнів нового технічного рівня складає тільки 2 %, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів - менше, ніж 0,5 %. На шахтах, де розробляються пласти крутого падіння, близько 70 % видобутку дотепер забезпечується відбійними молотками. Необхідний випереджальний ріст капітальних вкладень у нові технології, модернізація основних фондів.
Запаси вугілля, готові до виїмки, повинні перевищувати річний видобуток не менше, ніж у півтора рази. Фактично їх частка складає 80 %. Це в першу чергу пов'язано з незадовільним станом підготовчих робіт. Тільки у 2002 році через недофінансування на вуглевидобувних підприємствах введено в експлуатацію 213 очисних вибоїв (- 54 до програми), а вибуло з експлуатації 236 лав. Якщо відношення до перспективи вугільних підприємств не зміниться, то після 2005 р., почнеться спад видобутку, а після 2010-го - падіння галузі" [13, с. 10]. Хоча і тут н