РОЗДІЛ II ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН
2.1. Поняття інформаційних правовідносин
Обіг інформації у суспільстві дає підстави для висновку про появу нового виду суспільних відносин - інформаційних, які є об'єктом правового регулювання [67, c.22]. Ці відносини, з одного боку, вкладаються у загальні постулати про правовідносини взагалі і цивільні зокрема, а з іншого - відображають особливості інформації як об'єкта цивільних відносин. "Природа информации и информационного продукта не укладывается в привычные формы предметов правовых отношений, а сами отношения в этой связи нуждаются в новых механизмах правового регулирования" [117, c.56]. Завдання входження України в загальноєвропейський і світовий інформаційний простір вимагає вирішення глобальних питань: формування в Україні єдиного інформаційного простору, систематизація та розроблення способів економічно вигідної реалізації інформаційних ресурсів та впровадження правових механізмів, які забезпечать правове регулювання нового класу суспільних відносин - інформаційних.
Першим на проблему інформаційних відносин у суспільстві звернув увагу А.Б. Венгеров. Він проаналізував їх становище у правовій системі і дійшов висновку, що на сучасному етапі розвитку права інформаційні відносини стають самостійними відносинами у галузі права. Автор відмічає, що інформаційні відносини виникають у системі соціального управління у зв'язку з інформаційними процесами, які супроводжують усі елементи соціального управління, в першу чергу у сфері державного управління народним господарством [118, c.26-27]. Дослідник виділяє в інформаційних відносинах основні операції з інформацією - реєстрацію, збір, передачу, збереження та обробку інформації. На його думку, вони - це структура руху інформації в системі управління. Таким чином, автор приходить до висновку, що змістом інформаційних відносин є різні види операцій з інформацією [118, c.27]. З таким визначенням ми не можемо погодитися з тієї причини, що тут основна увага приділяється функціональному, а не за зрозумілих причин приватноправовому аспекту. Ми будемо виходити із загальноприйнятого у теорії права визначення правовідносин і їх галузевої приналежності.
На думку А.Б. Венгерова, під інформаційними відносинами слід розуміти "отношения, которые складываются в сфере управления народным хозяйством между работниками, их коллективами в процессе регистрации, сбора, передачи, хранения и обработки информации" [118, c.27]. На нашу думку, спірним є твердження А.Б. Венгерова про те, що інформаційні відносини стають самостійними тільки в умовах автоматизації. Він стверджує, що в інших традиційних системах управління, тобто у системах управління "людина-людина", інформаційні відносини знаходяться неначе у зв'язаному вигляді, переплетені з іншими відносинами - управлінськими, майновими та, як правило, є складовою частиною цих відносин [118, c.30]. З цим важко погодитися, тому що майнові відносини - це конкретні вольові економічні відносини з приводу належності, використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання та інших матеріальних благ, а інформація за своєю суттю не може бути благом матеріальним. Можливо це викликано тим, що в ті часи домінував матеріалістичний підхід до вирішення конкретних юридичних проблем, а розгляд інформації як ідеалістичної категорії в праві був неприпустимий. На нашу думку підтвердженням цього, є той факт, що провідний вчений В.А. Дозорцев спочатку зовсім спростовував факт існування інформаційних відносин, відмічаючи, що "...нельзя любые связи, в частности, возникающие с появлением новых видов труда, объявлять новым особым видом общественных отношений" [70, c.188-189]. Пізніше він виділяє інформаційні відносини в аспекті виключних прав [119, c.304]. Дослідник вважає, що значення виділення інформаційних відносин як окремої категорії полягає в тому, що з'явилась необхідність включення їх об'єкта в економічний обіг та створення для цього правової бази [64, c.28]. Під інформаційними відносинами В.А. Дозорцев розуміє новий, притому самостійний вид виключних прав, який відрізняється декількома основними рисами. По-перше, об'єктом є відомості, інформація як така, у відокремленому вигляді. По-друге, вони представляють собою особливий товар, який передається іншим особам через ринок як об'єкт економічного обігу і в такій якості має комерційну цінність. По-третє, відомості повинні бути недоступними, для широкого кола осіб, інакше був би відсутній об'єкт передачі, об'єктом були б не відомості, а їх використання [64, c.28,38].
Ч.Н. Азімов приходить до висновку, що виконуючи покладені на них функції, суб'єкти науково-технічної інформації вступають з іншими особами у відносини, які можна назвати інформаційними, та, на відміну від А.Б. Венгерова, вважає, що виділення інформаційних відносин у самостійний вид було обумовлено диференціацією праці в галузі науки [60, c.7]. Іншої точки зору дотримується В.І Жуков, який під інформаційними відносинами пропонує розуміти - відносини суспільні, тобто відносини між людьми. Таким чином, не може бути врегульованих юридичним законом відносин між людиною та "інформацією, як такою" [120, c.2]. Є.О. Суханов та ряд інших вчених, відмічаючи перманентний характер інформаційних процесів, справедливо вказували, що ці процеси "становятся базой для обособления нового вида общественных отношений - информационных" [121, c.4-5]. В той же час, у деяких наукових працях розглядаються не інформаційні відносини, а інформаційний вплив на суспільні відносини Так, С.С. Алексєєв серед численних форм правового впливу окремо виділяв інформаційний вплив, який полягає в тому, що "...нормативные акты доводят до участников общественных отношений нормативную информацию" [122, c.226-227]. На нашу думку, подібні розбіжності є наслідком різного підходу до дослідження проблеми інформаційних відносин. Це в першу чергу обумовлено переконаністю багатьох вчених, що інформація знаходиться тільки у сфері публічного права. С.С. Алексєєв виділяє інф