РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПО-ДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ
2.1. Організація обліку виробництва сільськогосподарської продукції в нових
господарсько-організаційних формуваннях
Сільськогосподарське виробництво – це процес вирощування сільськогосподарських
культур і розведення сільськогосподарських тварин для забезпечення населення
продуктами харчування, а промисловості – сировиною.
Сільськогосподарське виробництво має свої особливості й специфіку. Першою
особливістю є те, що основним засобом виробництва у сільському господарстві є
земля, яка просторово розосереджена і має неоднакову родючість.
Другою особливістю є використання значної частини продукції власного
виробництва для продовження процесу виробництва: одержане від урожаю зерно
висівають, власні корми згодовують тваринам, продукцію рослинництва чи
тваринництва переробляють на млинах, олійницях, консервних заводах тощо.
По-третє, сільське господарство відрізняється від інших галузей сукупністю
спеціалізованих машин і умовами праці.
По-четверте, період виробництва і робочий період в сільському господарстві, як
правило, не збігаються в часі.
По-п'яте, оскільки предметом праці в сільському господарстві є живі організми,
то й виробничий процес пов'язаний не з фізичними чи хімічними процесами, а
біологічними.
По-шосте, концентрація засобів виробництва й праці в розрахунку на одиницю
земельної площі в сільському господарстві значно менша, ніж в інших галузях
народного господарства.
За умов ринкової економіки збільшуються обсяги виробництва в аграрному секторі.
Поступово збільшується обсяг інформації про попит на продукцію, про можливість
збуту, про основне виробництво та ефективність випуску продукції тощо.
Власників підприємств, акціонерів також цікавить інформація про ефективність
інвестицій, доходи, ефективність використання ресурсів тощо.
Серед керівників та власників сільськогосподарських підприємств Гайсинського
району проводилось анкетування, було роздано 21 анкету керівникам підприємств
щодо першочерговості виробничої інформації. Результати анкетування наведені в
таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Результати проведення анкетування
Зміст інформації
Кількість відповідей
Структура відповідей, %
Собівартість продукції
33
Ціна реалізації
19
Статті затрат
24
Залишки матеріалів
14
Інша інформація
10
Всього
21
100
Як свідчать дані проведеного анкетування, першочерговою інформацією, якою б
мали бажання володіти внутрішні користувачі (керівники й засновники), є
собівартість. Процес сільськогосподарського виробництва не може здійснюватись
без спожитих і перенесених на продукцію виробничих ресурсів, що становлять
витрати виробництва, які утворюють виробничу собівартість.
Собівартість – це один із найважливіших показників діяльності підприємства,
оскільки він :
- комплексно характеризує рівень витрат усіх ресурсів підприємства, а таким
чином і рівень технології та організації виробництва;
- є базою для визначення прибутковості підприємства;
- є вихідною базою для формування цінової політики підприємства.
Важливим моментом є те, що обсяг собівартості впливає на обсяг прибутку, тому з
метою встановлення порядку визначення прибутку як бази оподаткування, держава
регламентує склад витрат, що відносяться на собівартість [51]. Безпосередньо
виробнича діяльність виражає головну мету підприємства - виробництво продукції,
яка буде реалізована і одержаний дохід, який в свою чергу, залежить від
собівартості продукції. Тому виникає потреба оптимізувати і удосконалити
облікові процеси у виробництві для надання економічної інформації.
Виробничі процеси - другий етап виробництва. Характерною особливістю цього
етапу, як центрального у виробничій системі, є формування витрат на виробництво
продукції.
Стан виробництва характеризується його ефективністю, психологічними
параметрами, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу,
місцем працівника у виробничих процесах [96]. Обмеження ресурсів і досягнення
запланованої ефективності потребують постійного співставлення витрат та
отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані
про виробничі витрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх витрат,
які залежать в більшості від впливу зовнішнього середовища. Крім того
адміністрація з метою управління витратами і доходами спостерігає за
ефективністю роботи кожного підрозділу, за отриманими результатами від
виробництва кожного виду продукції.
В результаті реформування відносин власності, приватизації і роздержавлення
земель і майна на терені трансформованих колгоспів і радгоспів виникають нові
організаційно-правові господарські структури, зокрема, селянські (фермерські)
господарства, спілки селян, акціонерні товариства, кооперативи тощо.
На засадах приватної власності на землю й майно запроваджуються усі
організаційно-правові норми, які використовують землю в сільськогосподарських
цілях. Академік П. Гайдуцький зазначає, що найбільш прийнятними вважаються :
- товариство;
- приватне (приватно-орендне) підприємство з орендними відносинами;
- сільськогосподарський виробничий кооператив;
- селянське (фермерське) господарство [38].
Відповідно до закону “Про підприємства в Україні” в державі можуть діяти
підприємства таких видів:
- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу
підприємства;
- господарське товариство;
- підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
- комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної
громади;
- державне підприємство, засноване на державній власності, в т
- Київ+380960830922