Розділ 2
ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ВЕЛИКОГО МІСТА
2.1. Особливості структури господарського комплексу великого міста
Необхідною умовою підвищення ефективності міського середовища існування є його територіальна організація, під якою розуміється найбільш раціональний розподіл внутрішньоміських територій за їх функціональним призначенням, оскільки від того, як по відношенню одне до одного розміщені основні елементи міського поселення, наскільки близька до оптимальної територія, що займає місто та його окремі елементи в цілому, залежать умови життя населення даного міста.
Раціональна функціонально-просторова організація міст є одним із головних завдань, що стоять нині перед нашою країною. Міста і поселення мають бути раціональною комплексною організацією виробничих зон, житлових районів, мережами суспільних і культурних закладів, побутових підприємств, транспорту, інженерного устаткування й енергетики, що забезпечують найкращі умови для праці, побуту та відпочинку людей.
Питання територіальної організації великих міст відносяться до числа мало вивчених. Складність територіальної організації великих міст полягає у тому, що в більшості випадків вона неминуче несе в собі територіальні елементи, які склалися на більш ранніх суспільних формаціях та обумовлені вже морально вижившими себе факторами.
Різні функціональні елементи міста висувають різні вимоги як до якості території, на якій вони знаходяться, так і до сусідніх елементів міського середовища. Крім того, в межах кожного міста є території, які використовуються неміськими землекористувачами, а також які не використовуються або мають особливий режим використання, наприклад: ліси першої групи, заказники, заповідники, родовища корисних копалин, ділянки, які можуть бути затоплені у випадку будівництва гідротехнічних споруд, охоронні зони, історико-архітектурні пам'ятники, унікальні природні об'єкти та ін. Ці території є, як правило, важливими плануючими обмежувачами та часто значно ускладнюють формування оптимального міського середовища. Структура всіх землекористувачів населених пунктів України показана в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Структура землекористувачів населених пунктів України *
№ п.п.
Землекористувачі
КількістьЗагальна площа, тис.гаУ тому числі забудовані землі, тис.га1.Сільськогосподарські підприємство8007219,75,02.Громадяни, яким надані землі у власність і користування
- селянські фермерські господарства
- житлове будівництво
18081751
2168
9924048
4417,2
17,5
1667,2
348,7
313,43.Заклади, установи, організації146370266,8248,34.Промислові та інші підприємства41562204,6186,55.Транспорт та зв'язок8061147,5133,96.Військові частини, підприємства, організації, установи, заклади освіти Збройних Сил
4671
39,7
36,37.Організації, підприємства, установи природоохоронного, оздоровчого рекреаційного та історико-культурного призначення
2743
22,4
13,68.Лісогосподарські підприємства363158,33,09.Водогосподарські підприємства49214,84,210.Спільні підприємства, міжнародні об'єднання та організації з участю україн-ських, іноземних юридичних і фізичних осіб та які повністю належать іноземним інвесторам
816
1,4
1,411.Землі запасу і землі, ненадані у власність та постійне користування
1688,0
610,812.Усього земель у межах населених пунктів
- міста
- селища
- сільські населенні пункти18294836
452
889
286227180,4
1281,6
524,1
5374,71591,7
642,2
160,4
789,1 * за даними Держкомзему України (форма 6-зем)
Складність організації міських поселень полягає в тому, що саме існування міста як такого відрізняється від простої багаточисельності незалежних будинків. Тут ціле, а не просто сума своїх часток. Саме цим викликана та обставина, що сучасне міське середовище потребує ще дуже серйозного вдосконалення і подальшого вивчення. В даний час немає достатньо чітко розробленого методичного підходу до формування оптимальної внутрішньої організації міст залежно від їхньої величини, функцій, що ними виконуються, та специфіки регіональних умов.
На сьогодні міста використовують територію ще досить екстенсивно. Це означає, що міста займають площу приблизно в 1,5-2 рази більшу, ніж необхідно для їх нормального функціонування за діючими будівельними нормами, що ускладнює життєдіяльність міст, викликає нераціональне використання земельних ресурсів, порушує екологічні відносини та свідчить про наявність особливих внутрішніх територіальних резервів. У зв'язку з таким становищем подальший розвиток міських поселень буде йти шляхом більш інтенсивного використання цих внутрішніх резервів.
Важливу роль у функціонально-територіальній організації міського середовища відіграють територіальні баланси, що розроблені із застосуванням різних тематичних та спеціальних карт, у тому числі геологічних, геоморфологічних, кліматичних, ґрунтових та ін. З їх допомогою можна виявити рельєф територій, що вивчаються, гідрографію, інженерно-будівельні умови (наприклад, стан ґрунтів, гідрогеологію, величину і якість джерел водопостачання і т.п.), розміщення родовищ корисних копалин, різних історичних та природних пам'ятників, житлові, промислові, комунально-складські території і т.ін.
Складання територіального балансу дозволяє визначити шляхи більш раціонального розвитку міста, виявити території, збереження сучасного стану яких необхідне для підтримки динамічної рівноваги між штучним та природним середовищем. В окремих випадках таке вивчення територій дозволить зробити висновок про доцільність подальшого розвитку досліджуваного поселення або досягнення ним певної межі.
За своїм функціональним призначенням найважливіші внутрішньоміські зони поділяються на дві основні групи ? так звані селітебні, тобто призначені перш за все для розселення жителів міста, та виробничі, в яких розміщуються промислові, комунально-складські і тому подібні підприємства та установи. Формування міського середовища проживання тісно пов'яза