РОЗДІЛ 2.
ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИХ ПРОБЛЕМ АНАЛІЗУ РИЗИКІВ
2.1 Аналіз існуючих підходів до визначення кількісної
оцінки ризиків
Однією з найважливіших та водночас найбільш складних проблем аналізу ризику є кількісна оцінка як окремих ризиків, так і ризику підприємницького проекту в цілому, а також їх використання при прийнятті управлінських рішень.
Відомо, що в практичній діяльності підприємця цікавить саме інформація щодо розміру можливих збитків та ймовірності їхнього виникнення, що може бути підставою для прийняття рішення щодо реалізації або відмови від заходу, який містить ризик.
Це, в першу чергу, зумовлено тим, що, відповідно до основних засад управління ризиком, таке рішення повинно прийматися на підставі порівняння можливих виграшних результатів, що їм сприяють, з можливими збитками у разі невдачі [31,98 ].
У літературі з проблем економічного ризику загальноприйнятою є думка про те, що важливість (ступінь) ризику характеризується двома основними параметрами: вагою ризику (з точки зору збитків, що виникають при настанні ризикової події) та частотою його виникнення. Кількісна характеристика ризику може бути надана у процесі його аналізу за допомогою цих двох параметрів.
Незважаючи на те, що більшість робіт тією чи іншою мірою торкається цієї проблеми, на наш погляд, вона залишається найменш розробленою з усього комплексу проблем аналізу ризиків. Розглянемо ці обставини докладніше.
У процесі аналізу існуючих методів кількісної оцінки ризиків зроблена спроба розглянути як їх недоліки взагалі, які знижують якість та ефективність управлінських рішень, що приймаються на підставі одержаних оцінок ризику, так і відповідність цих методів вимогам визначення рівня можливих втрат при настанні ризикових подій.
Розглянемо наступну ситуацію, яка є досить частою при розгляданні питань вибору варіантів рішень з урахуванням ризику [14,23,31,32,69]
Нехай розглядаються два варіанти виробництва нових товарів.
Враховуючи невизначеність ситуації з реалізацією товарів, керівництво проаналізувало можливі прибутки від реалізації проектів в різних ситуаціях (песимістична, найбільш імовірна, оптимістична), а також імовірність настання вказаних ситуацій.
Результати аналізу, що є початковими даними для рішення задачі, наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Початкові дані для рішення задачі
Проект Ситуація Песимістична Найбільш імовірнаОптимістичнаПрибутки за проектом А 100 340 500Прибутки за проектом В 80 320 600Імовірність настання ситуації 0,25 0,50 0,25
Як показує аналіз, на методи прийняття рішень в умовах ризику істотно впливає розмаїття критеріїв і показників за допомогою яких оцінюється рівень ризику.
Виконаємо, наприклад, рішення задачі з використанням двох розглянутих вище критеріїв рівня ризику:
- виразу (як добуток очікуваного збитку на імовірність того, що такий збиток станеться);
- показників та .
Здійснимо вибір оптимального варіанта з використанням критерію рівня ризику, що визначається з виразу .
Відомо, що у самому загальному вигляді постановка і рішення задачі оптимізації рішень, що приймаються в умовах ризику, може бути представлена таким чином:
- є m можливих рішень Р1, Р2, .., Рm;
- умови обставин точно невідомі, однак про них можна зробити n припущень О1, О2, ..., Оn;
- результат, так званий виграш аij, відповідний кожній парі комбінацій рішень Р і обставин О може бути представлений у виді таблиці ефективності (табл. 2.1)
Наявність виграшів, що є показниками ефективності рішень за різних умов обставин, дозволяє визначити втрати (збитки) в результаті прийняття неоптимальних рішень - у випадку, коли очікувана умова обставин (що має імовірнісний характер) не сталася. Втрати розраховуються як різниця між очікуваним результатом дій за наявності точних даних обставин і результатом, який може бути досягнутий, якщо ці дані невизначені.
У загальному випадку збитки Hij відповідають кожній парі комбінацій рішень Рi і обставини Qj визначаються як різниця між максимальним виграшем та виграшем по конкретному рішенню за даної обставини.
При виборі рішення як критерій ризику використовується наведений раніше показник R = Hп·р.
Перевага віддається рішенню, що має найменший середньозважений показник ризику, і визначається як сума добутків імовірності різних варіантів обставин на відповідне їм значення втрат
.
Розраховані відповідно даних табл. 2.1 втрати за проектами стосовно варіантів ситуацій (обставин) наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Величина втрат за варіантами
Ситуація ПроектПесимістична Найбільш імовірнаОптимістична Проект А 0 0 100 Проект В 20 20 0
Тоді показник ризику для кожного із проектів складе:
RA=0·0,25+0·0,5+100·0,25=25
RB=20·0,25+20·0,5+0·0,25=15
Тобто, менш ризикованим та більш ефективним слід визнати проект В.
Розглянемо рішення за другим критерієм. Не важко побачити, що у відповідності з початковими даними середньо-очікувана віддача та її середньоквадратичне відхилення складають за варіантами відповідно та
Можна навести декілька підходів, які наведено в існуючій літературі щодо висновків відносно отриманих співвідношень та за варіантами.
Перший [8] - розглядає проект В таким, що забезпечує більшу очікувану віддачу, але пов'язаний з більшим ризиком.
Другий [69] - віддає перевагу проекту, який характеризується меншим коефіцієнтом варіації . Оскільки в цьому випадку проект В також розглядається як більш ризикований .
У разі використання третього підходу [31,32 ], у відповідності з яким перевагу слід віддати проекту, який забезпечує максимум у виразі , більш ризикованим також є проект В.
Тобто за усіма існуючими думками, які тлумачать вказане співвідношення показників та за варіантам