Вы здесь

Науково-методичні основи залучення інвестицій в регіони (на прикладі Черкаської області)

Автор: 
Курмаєв Петро Юрійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U001594
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОПТИМІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

2.1. Стратегія оптимізації внутрішніх інвестиційних джерел

Досягнення стабільного соціально-економічного розвитку потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послідовного збільшення частки капітальних вкладень у валовому внутрішньому продукті (ВВП), оптимізації напрямів їх вкладання та поліпшення структури інвестиційних джерел.
Економічна ситуація, що склалася в Україні на сьогоднішній день, мало сприяє активізації інвестиційної діяльності. На наш погляд, необхідна розробка адекватного ринковим відносинам інвестиційного механізму, що органічно поєднає форми приватного і державного інвестування, оптимізує взаємозв'язки суб'єктів інвестиційної діяльності.
З цією метою уряду необхідно забезпечити реалізацію довготермінової стратегії розвитку інвестиційного потенціалу нашої країни, його ефективне використання, насамперед, для створення нових робочих місць. Головні труднощі на даному етапі полягають в обмежених можливостях мобілізації внутрішніх нагромаджень у країні і нездатності приватних інвесторів повною мірою компенсувати нестачу капіталовкладень для забезпечення сталості економічного розвитку.
Якщо розглядати національну економіку в цілому, то джерелами інвестицій виступають фонд відшкодування і фонд накопичення, що є частиною національного доходу. На мікрорівні інвестування здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів інвестора (амортизаційні відрахування, прибуток), запозичених (банківські кредити) та залучених (одержані від продажу акцій та облігацій) коштів.
У цілому, розглядаючи джерела інвестицій, слід зазначити, що їх структура визначається рівнем розвитку економіки, її ефективністю і віддачею використовуваних ресурсів.
За період трансформації економіки України відбулася значна зміна структури інвестицій за джерелами фінансування (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення) за джерелами фінансування [Розраховано:116, С. 229; 129, С.158]
19981999200020012002У % до загального обсягу по УкраїніУсього 100100100100100У тому числі за рахунок:Коштів Державного бюджету7,37,65,15,45,0Коштів місцевих бюджетів4,23,94,14,13,7Власних коштів підприємств і організацій72,270,568,666,865,8Коштів іноземних інвесторів3,03,95,94,35,6Коштів населення та індивідуальне житлове будівництво
7,5
6,3
5,0
4,4
4,2Кредитів банків та інших позик-0,81,74,35,3Інших джерел фінансування5,87,09,610,710,4У % до загального обсягу по Черкаській областіУсього100100100100100Питома вага капіталовкладень з державного бюджету3,25,39,97,58,5Питома вага капіталовкладень з обласного бюджету3,64,11,93,0...Питома вага інвестицій з інших джерел фінансування93,290,688,289,591,5
Як свідчать дані табл. 2.1 обсяги інвестицій за рахунок централізованих джерел фінансування становили 8,7% у 2002 році в цілому по Україні та 8,5% по Черкаській області. Основним джерелом фінансування інвестицій як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні є власні кошти підприємств. Серед внутрішніх джерел інвестування важливе місце належить амортизації, яка за своїм економічним змістом є неінфляційним джерелом для оновлення виробничих фондів.
Амортизація - це процес поступового перенесення вартості засобів праці по мірі їх фізичного і морального зносу на вироблений за їх допомогою продукт. Тобто амортизаційні відрахування являють собою грошову форму перенесеної вартості основного капіталу.
Після реалізації продукції, частина виручки, яка дорівнює амортизаційним відрахуванням, накопичується протягом певного часу на рахунках підприємств, утворюючи амортизаційний фонд (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Утворення і використання амортизаційного фонду

За рахунок коштів амортизаційного фонду відбувається процес простого відтворення основного капіталу, тобто замінюються засоби праці, що вибули у виробничому процесі.
Таблиця 2.2
Динаміка вартісних показників основних фондів по Черкаській області
Показники199719981999200020012002Первісна (переоцінена) вартість основних фондів на кінець року, млн.грн.231722115521357213992115721159Обсяги амортизаційних відрахувань, млн. грн.735615706659865858Залишкова вартість основних фондів, млн. грн.156391204510583117931142811132Знос основних фондів, %---42,54647,4
Як показує аналіз, частка основних фондів із нормативними строками експлуатації обладнання невпинно зростає. Особливо небезпечні тенденції спостерігаються у відтворенні активної частини основних виробничих фондів.
У цілому по галузях матеріального виробництва знос машин та обладнання досяг 59,2%, у промисловості - 62,7%. Найбільший ступінь зношеності машин і обладнання, що перевищує 70 відсотків, спостерігається у кольоровій металургії, машинобудуванні і металообробці, хімічній та нафтохімічній промисловості [27, С.6].
За оцінкою спеціалістів Ради по вивченню продуктивних сил, на кінець 2000 року в промисловості технологічне обладнання віком 20 років і більше становило понад 50 відсотків. При збереженні сучасних тенденцій до 2005 року кількість енергетичного обладнання зі строком експлуатації 30 і більше років перевищить 80 відсотків [27, С.6].
На транспорті коефіцієнт зношеності основних фондів досяг 57%, а на таких його видах, як залізничний, автомобільний та авіаційний, перевищує 57%, тоді як граничний показник зносу основних фондів транспорту для забезпечення національної безпеки країни визначається в 30-40%.
За останні десять років сільське господарство втратило понад 75% основних виробничих фондів, тобто середньорічний темп вибуття машин та устаткування становить близько 12%. Це означає, що відновити виробничий потенціал агропромислового комплексу України в стислі строки практично неможливо.