РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ МІСТА НА ОСНОВІ РОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Критерії і шляхи розвитку малих підприємств на новій ринковій основі
При створенні умов формування організаційно-економічного забезпе-чення управління підприємствами соціально-економічної сфери міста малі підприємства покликані виконувати значну роль, як важливий фактор ринкових перетворень, створення середовища для нової системи господарювання.
Значення і роль малого бізнесу в економіці дуже значні. Досить сказати, що в країнах з ринковою економікою в секторі малого бізнесу створюється до 70% валового внутрішнього продукту, у ньому зайнято до 50% працюючого населення, а в окремих державах частка працюючого населення на малих підприємствах значно перевищує 50%, зокрема у країнах ЄС - 72%, у Японії - 78%, у Польші - 65%. Таким чином, розвиток малого підприємництва пов'язаний не тільки з рішенням економічних, але й соціальних проблем, використанням робочої сили в умовах сучасного безробіття. Однак, в країнах СНД і Україні зайнятість населення на малих підприємствах незначна: в Росії - 20%, а в Україні близько 6-8%, у м. Сєвєродонецьку - 8,3%.
Необхідність росту кількості малих підприємств можна пояснити також низькими витратами виробництва. Економія досягається за рахунок вузької спеціалізації малих підприємств, тому що більшість малих підприємств не робить різноманітного асортименту продукції, що дозволяє їм одмежувати інвестиції вкладень до основного капіталу. Вузька спеціалізація дозволяє малим підприємствам використовувати сучасне устаткування і досягати більш високого рівня продуктивності праці.
Малі підприємства генерують так званий середній клас, що є гарантом стабільності і благополуччя суспільства. Сприяють насиченню ринку товарами і послугами, зніжують вплив галузевого і територіального монополізму, створюють умови для конкуренції, забезпечують інноваційний ріст і стабільність економіки.
Розвиток малого і середнього підприємництва в Україні здійснювався в два етапи. Протягом першого (1986-1992 рр.) на фоні тотального дефіциту то-варів і символічної конкуренції спостерігався істотний приріст кількості цих підприємств, що у 1992 р. досяг 43,9 %. На другому етапі (з 1993 р. й дотепер) - середньорічні темпи збільшення їх кількості не перевищували 9,4 %. Це пояснюється тим, що більшість ніш прибуткової діяльності, доступної малим і середнім підприємствам, виявилися зайнятими, а конкуренція значно під-силилася. З іншого боку, негативну роль відіграли дії держави по розширенню видів діяльності, що підлягають ліцензуванню; збільшенню вартості ліцензій; ускладненню системи обліку й оподатковування [117].
За даними офіційної статистики сьогодні у сфері малого бізнесу функціонують 151,4 тис. малих підприємств з чисельністю працюючих на них 1,032 млн чол.; близько 4,7 тис. спільних підприємств з прямими іноземними інвестиціями, у яких працює близько 95 тис. чол.; 35,5 тис. фермерських гос-подарств із 67 тис. працюючих, а також 930 тис. індивідуальних підприємців без створення юридичної особи. У цілому в малому підприємництві зайнято понад 2,1 млн. чол., а частка виробничих малих підприємств у ВВП держави складає близько 7%.
Характерною ознакою малого підприємства є незначна кількість працівників, невеликий обсяг діяльності, здебільшого ризикованої (виробничої, торгової, наукової) і виробництва, власник якого несе повну відповідальність за результати господарювання, самостійно приймає управлінські рішення з месою збільшення прибутку.
Відповідно до Закону Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 № 2063-III ?3? суб'єктами малого підприємництва вважаються підприємства з чисельністю до 50 працюючих, і які мають обсяг ринкового валового доходу до 500000 євро.
Слід зазначити важливий критерій, що характеризує розвиток підпри-ємств малого бізнесу: кількість діючих підприємств на 1000 чол. населення.
В Україні цей показник становить за даними 2000 р. - 4,4 підприємства на 1000 чол. населення. Трохи вище цей показник у Донецькій області - 5,0, у Харківській - 4,5. В окремих областях він нижче середнього по Україні: у Луганській області - 3,3 підприємства; Дніпропетровській - 3,7, Запорізькій області - 4,0 підприємства на 1000 чол. населення (табл. Г.1 додатку Г).
Динаміка росту цих показників по Луганській області наведена в табл.2.1, а по м. Сєвєродонецьку - в табл. 2.2.
У розрізі міст і районів області малий бізнес, як і в минулі роки, розвивався нерівномірно. Якщо в середньому на 1000 чол. населення по Луганській області за даними 2000р., як уже відзначалося припадає 3,3 малих підприємства за даними 2001 р. - 3,6, за даними 2002 р. - 3,7 підприємств.
У місті Сєвєродонецьк на 1000 чол. населення за даними 2000 р. припадає 7,3 підприємства, за даними 2001 р. - 7,1, за даними 2002 р. -7,8 (табл. 2.2). Динаміка зростання кількості малих підприємств на 1000 чол. населення по Луганській області та по м. Сєвєродонецьку наведена на рис.2.1.
Малий бізнес по Луганській області, як і в минулі роки, був зорієнтований на діяльність у сфері торгівлі. Так, за даними 2002 р. по видах економічної діяльності з загальної кількості підприємств області понад 46% становлять підприємства оптової і роздрібної торгівлі, включно з торгівлею транспортними засобами і послугами з їх ремонту; 15,9% становлять підприємства промисловості, 12,5% - операції з нерухомістю і здачі під найд користувачам,
8,1% - підприємства по будівництву (табл. Г.5 додатку Г). По м. Сєвєродонецьку за даними 2002 р. відповідно - 46,3%, 17,3%, 13,1%, 13% (табл. Г.7 додатку Г).
Таблиця 2.1
Основні показники розвитку малих підприємств
по Луганській області
Показники199519971998199920002001Кількість малих
підприємств439959598403895287649347В % до попереднього року