РОЗДІЛ 2
ЯКІСНІ ЗМІНИ В ХАРАКТЕРІ І СТРУКТУРІ РОБОЧОЇ СИЛИ ТА УМОВИ ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ В ПЕРІОД ПЕРЕХОДУ ДО РИНКУ
2.1. Трансформаційні процеси в постсоціалістичних країнах та їх вплив на ринок праці
Системні трансформаційні перетворення, що відбулися та відбуваються в ряді постсоціалістичних країн, в основному - Центральної та Східної Європи, а також пов'язані з ними проблеми перехідного періоду мають досить багато спільних рис як в економіці цих країн загалом, так і у розвитку національних ринків праці та функціонуванні робочої сили зокрема.
З ринковими реформами, що почалися майже у всіх постсоціалістичних країнах пов'язувались головні надії на модернізацію економіки та подолання технологічного і економічного відставання від розвинутих країн Західної Європи. Однак, в процесі реформ багато що виявилось непередбачуваним. Децентралізація при відсутності розвиненої ринкової інфраструктури та конкуренції призвела у більшості випадків до різкого падіння обсягів виробництва та життєвого рівня населення, спричинила проблеми грошово-фінансової стабілізації та, зрештою, деформувала саму сутність ринкових відносин.
Типовим для всіх постсоціалістичних країн став економічний спад. Якщо в країнах Центральної Європи він був не надто тривалим та критичним (падіння ВВП на 20-25%), а з 1993-94 років змінився зростанням, то в країнах, що виникли на пострадянському просторі він затягнувся майже до кінця 90-х років [14, с. 34]. Ринкові перетворення у відносно більш розвинутих країнах Центральної Європи проходили більш легко, аніж в менш розвинутих. Це пояснюється як більш вдалою економічною політикою, так і вихідним рівнем економічного розвитку. Наприклад, в Чехії та Словенії, що мають рівень ВВП близький до таких країн Європейського Союзу, як Греція та Португалія, перехід до ринкових відносин відбувся з найменшими соціальними втратами (додатки А, Б).
Відповідно, всі позитивні та негативні тенденції, що відбувалися у постсоціалістичних країнах в процесі ринкових трансформацій відбивалися і на ринку праці та в соціальній сфері. Загалом, соціальні проблеми ринкових перетворень виявились більш значними, ніж очікувалось. Виникнення масового безробіття та бідності, поглиблення майнової диференціації при загальному падінні рівня життя, скорочення системи соціальних гарантій спостерігаються у всіх країнах, хоча і з різним ступенем гостроти.
Одним з найбільш чуттєвих наслідків реформ стало масове безробіття. Хоча, більшою мірою безробіття зумовлене не стільки структурною перебудовою та модернізацією виробництва, скільки його різким скороченням. Вивільнення робочої сили нерідко штучно стримувалось для того, щоб не збільшувати соціальне напруження в суспільстві [14, с. 90]. У всіх країнах Центральної Європи, крім Чехії, рівень безробіття на протязі майже десяти років був більш високим, ніж в Україні та пострадянських країнах (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Динаміка ВВП та питомої ваги безробітних до загальної чисельності економічно активного населення у постсоціалістичних країнах
Країна1990199619982001Рівень безробіттяПриріст ВВП у % до поперед-нього рокуРівень безробіттяПриріст ВВП у % до поперед-нього рокуРівень безробіттяПриріст ВВП у % до поперед-нього рокуРівень безробіттяПриріст ВВП у % до поперед-нього рокуБолгарія9,0- 8,412,5- 10,112,23,519,05,8Угорщина8,0- 11,910,51,310,25,08,63,0Польща11,8- 7,013,66,110,06,08,15,2Румунія2,4- 12,96,63,910,4- 5,410,51,6Словаччина11,8- 14,512,86,913,04,511,52,3Чехія4,1- 14,23,54,46,02,05,12,1Україна0,3*- 10,07,6*- 10,011,3*- 16,111,1*6,7* за методологією МОП
Джерело: [130, с. 576; 150, р. 42-47; 161, р. 90-95; 176, p. 97].
Таким чином, можна констатувати той факт, що попри зростання рівня ВВП, вирішення проблеми безробіття знаходиться в дещо іншій площині. Як видно з табл. 2.1, зростання валового внутрішнього продукту у постсоціалістичних країнах не завжди супроводжувалось адекватним зростанням зайнятості населення і навпаки. У процесі ринкових перетворень практично відсутні випадки, коли падіння ВВП синхронізувалося в часі з кривою безробіття (за винятком Болгарії протягом 1990 - 1994 років). Як правило, це пояснюється властивим для зайнятості інерційним характером - чисельність зайнятих скорочується з певним відставанням від темпів скорочення виробництва. Тому зміни в макроекономічному середовищі спричиняли відповідні зміни в працересурсній сфері тільки через певний проміжок часу, що було найбільш характерно для Угорщини та Румунії. Крім того, у більшості зазначених країн призупинення спаду ВВП супроводжувалось подальшим зростанням безробіття
Зазначимо також, що останніми роками рівень безробіття в Україні наблизився до середнього рівня, який характерний для центральноєвропейських країн з перехідною економікою. Значною мірою це зумовлено певним вирівнюванням темпів реформування економіки та становленням в Україні такого рівня ринкових відносин, який більшою мірою відповідає центральноєвропейським країнам.
Хоча останнім часом в більшості згаданих країн спостерігається тенденція до зниження рівня безробіття, та значна частина вивільнюваної робочої сили знаходить роботу в галузі дрібного підприємництва (за деякими оцінками до 20%). В цьому відношенні особливої уваги заслуговує досвід колишньої Чехословаччини, а в останні роки - Чехії, де система дрібного бізнесу була створена буквально з нуля: в країні були відсутні навіть "кооперативні ринки". За оцінками чеських спеціалістів, дрібне підприємництво спроможне поглинути більше половини потенційних безробітних і стало одним з важливих факторів стабільно низького рівня безробіття в країні. До цього спонукала активна державна політика розвитку та підтримки дрібного бізнесу. Держава визначає пріоритетні напрямки і регіони його розвитку та забезпечує, відносно до цього, пільгове кредитування. Щорічно, починаючи з 1992 року, приймаються державні програми підтримки дрібного підприємництва. На 1995 рік, наприклад