Формування ефективної системи планування та прогнозування розвитку аграрних підприємств в умовах ринку

РОЗДІЛ 2
РЕТРОСПЕКТИВА РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ СТАН
ПЛАНОВОЇ РОБОТИ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ РЕГІОНУ
2.1. Аналіз змін в економіці підприємств, плануванні і прогнозуванні їх
діяльності
Впровадження програми реформування сільського господарства і, в першу чергу,
програми земельної реформи, реорганізація державних і колек­тивних господарств
та підприємств, приватизація є важливою передумовою ефективності основного
виробництва, переробки та збуту сільськогос­по­дар­ських і харчових продуктів.
Миколаївська область активно включилася в здійснення започаткованих Президентом
аграрних перетворень. До прийняття Указу в області налічу­валось 356
колективних сільськогосподарських підприємств, в результаті реорганізації яких
створено 480 нових підприємницьких агроформувань на засадах приватної
власності: 156 приватно-орендних підприємств, 158 това­риств з обмеженою
відповідальністю, 107 акціонерних товариств, 17 коопе­ративів, 23 селянських
(фермерських) господарств та 19 інших агроформувань.
Станом на 01.07.2003 року в Миколаївській області нараховувалось 152
приватно-орендних підприємства, 150 товариств з обмеженою відповідаль­ністю, 75
акціонерних товариств, 81 кооператив, 49 селянських (фермерських) господарств
та 19 інших агроформувань.
Запровадження приватної власності на землю і майно, створення умов для різних
умов господарювання в Україні стало суспільно-політичним актом утвердження
історичної справедливості і вирішальним кроком у формуванні нового типу
економічних відносин на селі. Завдяки цьому в сільському господарстві
сформовано багатоукладну систему господарювання. Тим самим забезпечено свободу
господарського самовизначення селян. Д.Рикардо зазначав, що „лише найближчі
інтереси землевласника суперечать покращенням у землеробстві ...” [126]. Лише
дбайливий господар раціонально використовуватиме землю і берегтиме її, щоб
передати у спадок своїм нащадкам, а це відповідає життєвим інтересам всього
українського народу.
За роки земельних перетворень відчутно збільшилися розміри площ земель,
відведених населенню. Так, у 2002 році у власності і користуванні громадян
області було зосереджено 433,7 тис.га сільськогосподарських угідь. Це майже
всемеро більше, ніж у1990 році та на 16,2% – ніж у 2001 році. Крім того, значно
змінилося співвідношення площ між користувачами та власниками земель. У 2002
році господарства населення обробляли 21,6% сільськогосподарських угідь
області, тоді як у 1990 році лише 3% (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Питома вага сільськогосподарських угідь господарств населення
у загальній площі угідь Миколаївської області, %
Показники
Роки
1990
1995
1999
2000
2001
2002
Сільськогосподарські угіддя
з них:
рілля
3,0
5,3
7,1
12,7
19,8
22,7
сіножаті і пасовища
0,3
3,8
3,9
9,4
8,9
13,0
багаторічні насадження
24,0
26,9
30,5
31,2
31,6
32,7
Із загальної кількості сільгоспугідь, які знаходяться у користуванні
господарств населення 386,1 тис.га (89,0%) займає рілля, 11,9 тис.га (2,7%) –
багаторічні насадження, 35,7 тис.га (8,3%) – пасовища.
У виробників сільськогосподарської продукції з’явилась можливість в повній мірі
реалізувати власні економічні інтереси. Як писав П. Гольбах: „інтересом,
називають об’єкт, з яким кожна людина пов’язує – у залежності від свого
темпераменту та своїх цілей – уяву про своє щастя...” [29].
З огляду на викладене можна стверджувати, що в агропромисловій сфері відбулися
певні перетворення, зрушення в бік розвитку ринкових відносин. Громадянам було
надано право розширювати свої особисті підсобні господарства без створення
юридичної особи за рахунок земельних часток (паїв), які їм були відведені в
натурі. Господарські суб’єкти одержали те, до чого прагнули – можливість
самостійно господарювати, свободу у виборі напрямів виробничої діяльності,
послаблення зовнішнього адміністрування. За часів реформування аграрного
сектора економіки, в основному створена правова база для ринкових перетворень.
Здійснюється аграрна реформа, запроваджуються нові земельні відносини.
Розпочато реструктуризацію неефективних сільськогосподарських підприємств,
створення нових форм господарювання ринкового типу, формується приватний
сектор, що зацікавлює власників у підвищенні ефективності виробництва. Основані
на приватній власності форми господарювання є способом втілення в життя переваг
приватної власності над державною.
Реформування аграрного сектору економіки, розпочате в Україні в 1990 році
супроводжувалось, відсутністю реального власника землі і майна, монополізмом
окремих постачальників сільськогосподарської техніки і матеріально-технічних
ресурсів у поєднанні з обмеженням рівня цін на сільськогосподарську продукцію
зовсім не стимулювало зростання ефективності сільськогосподарського
виробництва.
Починаючи з 1999 року, відповідно до Указу Президента України „Про невідкладні
заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня
1999 року” намітилися певні позитивні результати в сільському господарстві та
його основі – суспільному секторі. Досить стабільна також економічна ситуація у
приватному секторі. Створення ефективно господарюючих структур ринкового типу є
вагомим здобутком аграрної реформи. За даними Миколаївського обласного
управління статистики маємо суттєві зрушення обсягів валової продукції
сільського господарства у господарствах усіх категорій (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Склад валової продукції сільського господарства Миколаївської області
(у порівняльних цінах 2000 року), млн.грн.
Показники
1990р.
2000р.
2001р.
2002р.
2002 рік у % до
1990 р.
2001 р.
Всі категорії господарств