РОЗДІЛ 2
методика та об’єкти досліджень
При виконанні дисертаційної роботи сформовані загальні положення, які
відображені в методичних принципах. До них відносяться: екомоніторинговий,
генетико-еволюційний, структурно-ценопопуляційний, мікроекосистемний,
прогностичний:
а) екомоніторинговий – аналіз аеротехногенного забруднення, через нагромадження
мікроелементів компонентами лісових екосистем, стану лісів на пунктах
постійного спостереження (ППС) поблизу джерел забруднення у центральній частині
Передкарпаття;
б) генетико-еволюційний - аналіз структури і мітохондрій ДНК (МтДНК) в хвоїнках
ялиці для виявлення популяційних відмінностей постльодовикових міграційних
шляхів з Центральноєвропейських та Балканських рефугіумів до Українських
Карпат, генеза та стійкість ялиці білої у Європі та Передкарпатті;
в) структурно-ценопопуляційний – вивчення просторової структури деревостанів на
основі їх картування, аналізу чисельності ценопопуляції моло-дого покоління
ялиці, її життєвості, вікової та висотної структури в природних корінних та
трансформованих біогеоценозах Передкарпаття, а також відновлення
ценопопуляції ялиці, бука та інших деревних видів на зрубах різної давності.
г) мікроекосистемний – аналіз залежності чисельності і стану ювеніль-ного
підросту від структури і функцій деревостану, а також факторів мікробіотопу в
межах біогеоценозу;
д) прогнозтичний - екологічне моделювання сукцесій лісових біогеоце-нозів з
участю ялиці з використанням комп’ютерної моделі FORCOME.
2.1. Методика досліджень
Географічне положення, геоморфологія, геологія, рельєф Передкарпаття описані
за спеціалізованою літературою [19, 21, 53, 130, 140]. Клімат району - за М.С.
Андріановим [1] та даними місцевих метеостанцій. Аналіз грунтових умов
проведено за публікаціями з регіонального грунтознавства [3, 22].
Характеристика лісової рослинності та її класифікація наведена за методичними
принципами лісівничо-екологічної [15, 97] та еколого-фітоцено-тичної
класифікації [113, 116]. Тип екологічної структури деревостанів прийнято за
О.Л. Бельгардом [8], тип лісорослинних умов та тип лісу за – П.С. Погребняком
та Д.В. Воробйовим [15, 97, 98], тип лісового біогеоценозу за Л.П. Рисіним
[106]. Геоботанічне та лісівниче районування наведено за відомими науковими
публікаціями [23, 24, 26, 76, 77, 140, 142, 143, 54].
Вивчення стану лісів на об’єктах локального моніторингу та рівень
техно-генного забруднення проводився з використанням методики екомоніторингу
лісів. Суть якої полягає в щорічному контролі стану облікових дерев на мережі
постійних об'єктів. В регіоні досліджень постійні пункти спостереження (ППС)
закладені за методикою програми “ІСР-Forest” [70, 83, 104, 323]. Вона коротко
зводиться до того, що ППС розташовується в центрі координат мережі моніторингу,
але не ближче 35-40 м від узлісся і “прив’язується” до добре помітних в натурі
орієнтирів. На ППС має бути 24 дерева, з яких беруться такі показники: вид
дерева, окружність стовбура, клас Крафта, кількість сухих сучків, стан вершини,
ступінь плодоношення, вік хвої, дефоліація вершини, загальна дехромація,
пошкодження ентомошкідниками, фітозахворюваннями та іншими чинниками.
Особлива увага при роботах на ППС надається оцінці ступеня дефоліації і
дехромації крон дерев. Ці роботи проводяться в серпні - вересні (до початку
осіннього пожовтіння листя). Оцінка дефоліації проводилась двома спеціалістами
з різних сторін дерева. Дефоліація оцінювалась шляхом порівняння охвоєння або
наявності листя крони облікового дерева з охвоєнням нормального дерева
аналогічного класу розвитку (за фотомакетом). Дефоліація визначалася як для
верхньої 1/З частини крони, так і для всієї крони.
Оцінка дехромації для хвойних видів визначалась за процентом хвої зміненого
кольору від загальної її кількості. Для листяних видів - визначається процент
загальної площі дехромованого асиміляційного апарату від усієї його площі (в
обох випадках по фотомакету).
В камеральних умовах результати польових даних оброблені методами математичної
статистики для визначення середніх значень всіх характеристик стану на ППС.
Біогеохімічні дослідження проводились на пунктах локального моніторингу шляхом
відбору зразків снігу, лісової підстилки, кори і листя деревних видів [64].
Снігову воду консервували [55], зразки горизонтів лісової підстилки і
рослинності для аналізу готувались методом мокрої мінералізації [100, 118].
Вимірювання вмісту хімічних елементів виконано методом атомно-емісійної
спектроскопії в індуктивнозв’язаній плазмі Plasmagant - 110.
За результатами вимірювань розраховано регіональні сумарні показники
забруднення (Zc). Сумарний показник забруднення розраховано для атмосферних
опадів і лісової підстилки за формулою [112]:
де, n – число врахованих аномальних елементів; Кс – коефіцієнт концентрації,
що розраховували як відношення вмісту елементу у пробі до його фонового вмісту
(аналітична робота виконана інженером Д. Ганжою).
Вивчення варіацій МтДНК ялиці білої проведено методом ізозимного аналізу.
Словацькими вченими відібрано хвою з 388 дерев у 6 популяціях Словенії, 13
популяцій Боснії і Герцеговини, із нашою участю 11 популяцій - українських
Карпат. Відбиралися лише автохтонні популяції, а у них 10-14 особин ялиці,
віком понад 80 років. В Передкарпатті відібрано зразки хвої з п’яти популяцій,
а у гірських умовах Карпат - шести (додаток Б). Місця відбору охоплюють
домінантну і кодомінантну частину ареалу ялиці білої в Українських Карпатах.
Для аналізу використовувалися сухі хвоїнки другого року.
Аналітична робота проведена словацькими вченими за методикою Ліeпелта [248] з
н
- Київ+380960830922