РОЗДІЛ 2
Методологічні принципи вдосконалення бухгалтерського обліку витрат обігу
2.1. Сучасна практика обліку витрат обігу на підприємствах роздрібної торгівлі
Потоки економічної інформації, що циркулюють в системі господарського обліку, мають зовнішні та внутрішні джерела походження.
Одиницею і одночасно носієм економічної інформації виступає документ, який є первинним джерелом відомостей про здійснені факти фінансово-господарської діяльності торговельного підприємства. Формування первинного документу всередині підприємства зумовлює його так зване внутрішнє походження; надходження ж документу від контрагентів внаслідок здійснення договірно-правових відносин в процесі господарської діяльності свідчить про його зовнішню природу.
За своєю економічною сутністю витрати обігу складаються з великої кількості різноманітних і неоднорідних витрат, що вимагають оформлення їх відповідною кількістю первинних документів. Усі первинні документи, що оформлюють виникнення витрат обігу можна згрупувати так (табл.2.1):
Таблиця 2.1
Документальне оформлення обліку витрат обігу
Місце складання документуЕлементи витратПервинні документи, якими оформлюються витрати1231. Підприємства-контрагентиМатеріальні витратиРахунки, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, товарні чеки, накладні2. Торговельне підприємствоНакладні на внутрішнє переміщення матеріалів, вимоги, акти на списання використаних матеріалів, вимоги, кошториси, платіжні доручення, розрахункові чеки тощоПродовження таблиці 2.1 1233. Торговельне підприємствоВитрати на оплату праціРозрахунково-платіжна відомість, розрахункова відомість4. Торговельне підприємствоВідрахування на соціальні заходиРозрахунки відрахувань5. Торговельне підприємствоАмортизаціяРозрахунки, відомість нарахування 6. Торговельне підприємствоІнші операційні витратиАвансові звіти, розрахунки, платіжні доручення7. Підприємства-контрагентиРахунки, платіжні вимоги-доручення
Однією зі специфічних рис торгівлі є її висока інформаційна насиченість, а основою інформаційного фонду торговельного підприємства виступають бухгалтерські облікові дані, що пояснюється високим рівнем їх достовірності та оперативності формування.
Одним із напрямів вдосконалення організації бухгалтерського обліку витрат обігу виступає раціоналізація та оптимізація документообігу, що пов'язано із необхідністю скорочення витрат праці на обробку первинних носіїв інформації, прискорення формування узагальнених облікових даних про витрати за видами та іншими параметрами, потрібними для управління діяльністю торговельного підприємства. Ручна та автоматизована форми ведення обліку передбачають здійснення різних технологічних заходів з метою розв'язання поставлених завдань.
Розвиток комп'ютерних систем і технологій, спрямованих на поліпшення та прискорення процесу формування облікової інформації, вимагає постійного висування нових організаційних вимог до документообігу, безпосередньо документів, їх характеристик, інтенсивності обробки тощо. Встановлення додаткових спеціальних реквізитів документів з використанням систематизованого кодування найважливіших показників плану (графіку) документообігу сприятиме підвищенню контролю за строками складання і обробки документів, а також персоніфікації відповідальності за здійснення витрат.
Показники документообігу, що підлягають кодуванню, залежать від специфіки діяльності підприємства, його організаційної структури, потрібного рівня аналітичності обліку витрат обігу та особливих вимог до інформації з боку адміністративно-управлінського апарату. Зокрема, доцільним є кодування підрозділів підприємства (як центрів відповідальності), за ініціативою яких або для забезпечення функціонування яких здійснено витрати; вид витрат обігу відповідно до встановленої на підприємстві номенклатури та Плану рахунків; контрагента за проведеною операцією тощо.
Обробка та узагальнення інформації про витрати обігу в обліку здійснюється у декількох напрямах залежно від потреб широкого кола її користувачів, що зумовлюється місцем та роллю цієї економічної категорії у методиці формування кінцевих фінансових результатів діяльності торговельного підприємства. Серед числа зацікавлених сторін слід вказати:
1) власників;
2) податкові органи;
3) органи статистики;
4) апарат управління.
Тому для задоволення їх специфічних інформаційних потреб та інтересів на торговельному підприємстві паралельно можуть вестися:
1) бухгалтерський облік;
2) податковий облік;
3) внутрішньогосподарський (управлінський) облік.
Оперуючи комплексом різноманітних економічних, аналітичних, математичних прийомів та способів, єдиною інформаційною базою, кожен з вищеперелічених видів обліку вирішує власні, суто індивідуальні завдання, що полягають у формуванні облікових та звітних даних згідно встановлених методик у якісно різні інформаційні сукупності показників звітних документів.
Оскільки здійснення витрат є обов'язковою передумовою формування фінансового результату торговельно-комерційної діяльності, важливого значення набуває склад витрат, що використовується в кожній з методик визначення підсумків результатів господарювання. При визначенні складу витрат у податковому обліку керуються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" [45], а у бухгалтерському - ПСБО -16 "Витрати"[96].
Відповідно до нового Плану рахунків [89] та ПСБО - 16 "Витрати" облік витрат має вестися за видами діяльності та за елементами, для чого передбачено два класи рахунків: 8 "Витрати за елементами" та 9 "Витрати діяльності". За елементами поділяються тільки витрати операційної діяльності. Решта витрат звичайної та надзвичайної діяльності обліковуються разом на рахунку 85 "Інші затрати". Метою такого розподілу є, на нашу думку, визначення на макрорівні співвідношення між витратами живої і уречевленої праці та дослідження зміни продуктивності суспільної праці.
Р