РОЗДІЛ 2
ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, МОНІТОРИНГ ДЖЕРЕЛ, СПОСОБІВ І ФАКТОРІВ ВІДТВОРЕННЯ ТІНЬОВИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Поняття, структура, класифікація та правова оцінка джерел тіньових відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Визначенню поняття та складових елементів тіньової економіки присвячено чи не найбільше вітчизняних та зарубіжних досліджень [69-81]. В одній із перших на теренах колишнього СРСР роботі "Теневая экономика, методы анализа и оценки в работах западных экономистов" [69, 5] її автори аналізують наукові праці таких західних вчених як Гутман, Фейг, Блейдс, Баделт Моріс, Вейсрод, Гершуні, Макафі, Парк та інших. Узагальнення та поглиблений аналіз основних положень з питань визначення поняття, структури та методів оцінки тіньової економіки, запропонованих західними вченими та в роботах вітчизняних дослідників [69-82] на міждисциплінарних засадах вперше в Україні зроблено у вище згадуваній монографії В.М. Поповича "Теорія детінізації економіки" [3]. Високо оцінюючи методологічний підхід Е. Фейга до формування поняття тіньова економіка і, в принципі, приєднуючись до такого підходу автор "Теорії детінізації економіки" показує, що таке визначення, в тій чи іншій інтерпретації, повторюється в роботах зарубіжних і вітчизняних вчених. Варто зазначити, що воно відображає лише верхній, загальний зріз тіньової економіки, недостатній для об'єктивного віддзеркалення технологічної структури об'єктного, суб'єктного і причинного складу тіньових відносин. У той же час, попередження і призупинення процесів тінізації економіки, повернення відносин учасників цивільного обороту речей, прав, дій у сферу легального капіталообороту, тобто детінізація суспільно-економічних відносин, їх девіктимізація може мати успіх за умов поглибленого дослідження структури тіньових відносин, їх адекватного відображення у відповідному понятійному апараті та на цій основі розробки комплексного підходу до розв'язання проблем детінізації економіки. Останній повинен базуватись, насамперед, на створенні економічних передумов і превентивної організаційно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин [3, 181-194].
Саме в такому контексті у вищезазначеній монографії розроблено значний масив понятійного апарату [3, 97-117], що віддзеркалює міждисциплінарний характер тіньової економіки, різноманітні аспекти і технології тіньового капіталообороту, юридично значимі економічні, організаційні, управлінські та криміногенні ознаки тіньових відносин. Цей понятійний апарат може бути екстрапольований на дослідження проблем детінізації відносин у будь-яких галузях народного господарства чи напрямках фінансово-господарської діяльності, в тому числі і на сферу зовнішньоекономічної діяльності. Разом з тим, для його екстраполяції на визначення структури тіньових відносин у сфері ЗЕД, здійснення аналізу та класифікації джерел тіньового зовнішньоекономічного обороту, за видами і способами тіньових проявів, визначення методів їх локалізації та детінізації відносин у сфері ЗЕД необхідно викласти хоча б деякі поняття, що є необхідними для даного дослідження. Таким чином, загальне визначання поняття "тіньова економіка" (далі - Т.е.) включає заборонену діяльність та діяння протиправного характеру, а також економічну діяльність, яка з різних причин не враховується в органах державної статистики і не потрапляє в облік національного валового продукту.
Таке визначення Т.е. найбільш часто зустрічається у зарубіжній та вітчизняній літературі [69, 6]. В його контексті в Типову систему національних рахунків ООН з метою збалансування показників доходів й витрат у "межі виробництва" включені (1993 рік) розрахункові показники неекономічного характеру - доходи від протиправної діяльності. Метод порівняння "доходів й витрат" застосовується для визначення реальних доходів населення, національного валового продукту, розрахунку обсягів Т.е. тощо [3, 177].
Для визначення соціальної природи, об'єктного, суб'єктного та причинного комплексу складових елементів Т.е., пріоритетних напрямів і методів протидії відтворенню тіньових відносин дослідники тіньової економіки виділяють "неформальний" і "підпільний" сектори Т.е. [69, 6], а також підпорядковні їм за змістом і структурою види та підвиди джерел тіньових надходжень [3, 200].
За визначенням В.М. Поповича неформальний (свідомо невраховуваний державою) сектор Т.е. охоплює сукупність "соціально-позитивних", "соціально-нейтральних", "соціально-перемінних, відмираючих" (приписки, спекуляції і т.ін.) джерел доходів громадян, отриманих від невраховуваних і звільнених державою від оподаткування видів економічної діяльності (прибуток з присадибних земельних ділянок, ремонт будинків за участю родичів, сусідів, знайомих, власними силами; індивідуальне надання послуг на епізодичній основі - прибирання квартир, догляд за дітьми і т.ін.; незначні підробітки за рахунок ремісництва в домашніх господарствах тощо).
Підпільний (протиправний) сектор Т.е. містить сукупність "соціально-перемінних, новоутворених" джерел тіньових доходів (нововведені об'єкти оподаткування, нові суспільнонебезпечні криміналізовані діяння тощо), "соціально-негативних" джерел тіньових доходів (незначні протиправні доходи, отримувані за рахунок адміністративно-правових проступків або скоєння малонебезпечних криміналізованих діянь, незначні розкрадання, такі ж ухилення від оподаткування тощо) та конгломерат "антисоціальних", криміногенно-відтворювальних, надпотужних джерел накопичення тіньових капіталів, отриманих за рахунок скоєння криміналізованих чи некриміналізованих, але суспільно-небезпечних, псевдолегальних або фіктивних діянь (незаконна торгівля зброєю, наркобізнес, незаконні схеми відшкодування ПДВ, створення різних видів фінансових пірамід, випуск у платіжний обіг фіктивних безготівкових коштів під виглядом розрахункових операцій, незаконні реєстраційно-посвідчувальні операції з обороту речей, прав, дій тощо) [3, 102, 205].
Поділяючи Т.е. на сектори, види і підвиди