РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2. 1. Характеристика обстежених хворих.
Під спостереженням знаходився 141 хворий (87 чоловічої статі та 54 - жіночої). Розподіл обстежених хворих за статтю подано в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика обстежених хворих за статтю
Групи обстежених
Стать хворих
Всього
(n=141)
чоловіки
(n=87)
жінки
(n=54)
абс.
абс.
абс.
Контрольна
Інфекційні захворювання
Судинні захворювання
Спондилогенні захворювання
Пухлинні захворювання
Травматичні захворювання
26
10
10
28
53,3
70,3
55,6
62,5
38,5
73,7
11
16
10
46,7
29,7
44,4
37,5
61,5
26,3
15
37
16
26
38
10,6
26,2
6,4
11,4
18,4
27,0
Групи хворих з інфекційними (менінгоенцефаліти, розсіяний склероз), судинними (інсульт), спондилогенними (остеохондроз хребта), пухлинними та травматичними (удар головного мозку) захворюваннями не відрізнялися від контрольної за статтю (відповідно ?2=1,35, p=0,245; ?2=0,01, p=0,916; ?2=0,27, p=0,605; ?2=0,85, p=0,355; ?2=2,04, p=0,153).
Таблиця 2.2
Розподіл обстежених хворих за віком
ЗахворюванняЧисло хворих
Вік (роки)
<30
30-50
>50абс.%абс.%абс.%
Контроль
Інфекційні
Судинні
Спондилогенні
Пухлинні
Травматичні
15
37
16
26
38
18
10
12
13,3
48,7
11,1
38,5
31,6
10
15
20
66,7
40,5
34,6
50,0
34,6
52,6
20,0
10,8
26,9
50,0
26,9
15,8
Разом
141
43
30,5
64
45,4
34
24,1
У віці до 30 років було обстежено 30,5% хворих, у віці 30-50 років - 45,4%, старше 50 років - 24,1%. Особи з інфекційними, судинними, спондилогенними, пухлинними та травматичними хворобами не відрізнялися від контролю за віком (відповідно ?2=5,65, p=0,059; ?2=4,35, p=0,114; ?2=4,47, p=0,107; ?2=4,35, p=0,114; ?2=1,84, p=0,398), що знайшло своє відображення у табл. 2.2 і на рис. 2.1. Середній вік пацієнтів зі спондилогенними захворюваннями нервової системи виявився більшим, аніж такий у хворих контрольної групи (відповідно 47,7±2,99 років і 39,0±2,58 років; S=2,20, p=0,034, F=0,70, p=0,251). У решти груп середній вік не відрізнявся від показників в контрольній групі, відповідно складаючи при інфекційній патології 35,1±2,19 років (S=1,15, p=0,256; F=0,56, p=0,121), при судинній - 49,3±4,93 років (S=1,85, p=0,074; F=0,46, p=0,095), при пухлинній - 33,3±4,91 років (S=1,04, p=0,305; F=0,16, p=0,001), при травматичній - 35,1±2,66 років (S=1,06, p=0,296; F=0,56, p=0,121). Серед пацієнтів з ПГМ було 10 дітей у віці 3-7 років (у середньому 4,7±0,51 років), а серед хворих на ЧМТ - 6 дітей у віці 2-8 років (у середньому 5,0±1,10 років).
Рис. 2.1. Середній вік обстежених груп хворих.
Примітка. 1 - судинні захворювання, 2 - спондилогенні захворювання, 3 - інфекційні захворювання, 4 - травматичні захворювання, 5 - пухлинні захворювання, К - контрольная группа хворих.
Групу порівняння з оцінкою міжфазних тензіореограм біологічних рідин (крові та СМР) склали 15 пацієнтів (8 чоловіків і 7 жінок) без ураження нервової системи (з вегетосудинними дистоніями, лицевими симпаталгіями Гарріса, поренцефальними кистами, резидуальними енцефалопатіями з лікворно-судинною дисциркуляцією й епісиндромом). Окрім того, міжфазну тензіореометрію сироватки крові проведено 31 практично здоровій особі (6 чоловік і 25 жінок у віці від 15 до 69 років) - друга контрольна група.
Серед хворих з судинними ураженнями головного мозку у 4 (44,4%) чоловік мав місце геморагічний інсульт, а у 5 (55,6%) - ішемічний. Для діагностиці використовували критерії судинних захворювань головного мозку Є.В.Шмідта та ін. [160]. Причинами інсульта були гіпертонічна хвороба та атеросклероз судин головного мозку.
У 88,9% хворих на інсульт виявлено парези та паралічі, у 77,8% - підвищення м'язового тонусу за пірамідальним типом, у 66,7% - порушення поверхневої чутливості й моторна афазія, у 44,4% - психопатоподібна форма психоорганічного синдрому, у 33,3% - підвищення м'язового тонусу за екстрапірамідальним типом та порушення глибокої чутловості, у 22,2% - аміостатичний синдром, змішана афазія, порушення гнозісу й праксису, неврастеноподібний стан, ейфорична і сенестоіпохондрична форми психоорганічного синдрому, у 11,1% - сенсорна афазія, астенодепресивний, турботнодепресивний, астеноіпохондричний та турботноіпохондричний непсихотичний стан.
При комп'ютерній та магнітно-резонансній томографії головного мозку у хворих на ішемічний інсульт виявляли різної величини вогнища зниженої щільності речовини мозку півкульної локалізації, що відповідали клінічному симптомокомплексу.
Серед обстежених хворих з інфекційним ураженням нервової системи у 17 (46,0%) чоловік діагностовано вірусний менінгоенцефаліт, у 11 (29,7%) - вірусно-бактеріальний і у 9 (24,3%) - розсіяний склероз (як хронічна вірусна інфекція). Серед 28 хворих на менінгоенцефаліт тяжку форму хвороби встановлено у 15 (53,6%) спостереженнях, середньої тяжкості - у 13 (46,4%).
При менінгоенцефалітах в неврологічному статусі виявляли ознаки пірамідного дефіциту за гемітипом, зміни м'язового тонусу, анізорефлексію, патологічні ступневі й менінгеальні симптоми. Судинний синдром виявлявся тоніко-клонічними нападами.
Про механізм краніоцервікальної травми (28 хворих або 73,7%) тлумачили за її характером й локалізацією ударів м'яких тканин обличчя, волосистої частини голови і шиї. У 32,1% хворих виявлено роззгинаний механізм травми, у 25,0% - згинаний, у 17,9% - "хлистовий", у 14,3% - ротаційний, у 10,7% - компресійний. Клінічні прояви ЧМТ з непрямим ушкодженням шийного відділу хребта характеризувалися сполученням інтракраніальних синдромів удара головного мозку й цервікального синдрому. Удар головного мозку супроводжувався виключенням свідомості (частіше від декількох хвилин до 2 годин). Посттравматична амнезія, як правило, не перевищувала 10 хвилин після травми.
Ознаками внутрішньочерепної гіпертензії були головний біль і відчуття важкості в голові, блювота, нудота, біль при рухах очних
- Київ+380960830922