Ви є тут

Корекція фетоплацентарної недостатності при високому ризику внутрішньоутробного інфікування.

Автор: 
Шлапак Ігор Михайлович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U002504
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Групи жінок і лікувально-профілактичні заходи
Відповідно до поставленої мети і задач нами було обстежено 150 пацієнток,
серед котрих 100 - з високим ризиком внутрішньоутробного інфікування, що були
розділені на такі групи:
І група - 50 жінок із високим ризиком внутрішньоутробного інфікування, що
одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи;
ІІ група - 50 жінок із високим ризиком внутрішньоутробного інфікування, що
одержували запроповану нами методику.
Контрольну групу склали 50 первородящих без акушерської і соматичної патології,
розроджених через природні пологові шляхи.
До основних факторів ризику внутрішньоутробного інфікування ще до вагітності ми
відносили відповідно до останніх рекомендацій літератури [3, 36 ] такі:
наявність уроге-нітальної інфекції; хронічні запальні процеси нирок і
репродуктивної системи; репродуктивні втрати в анамнезі інфекційного генезу.
Загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи містили в собі використання за
показниками антибактеріальних препаратів; комплекси вітамінів і мікроелементів;
засоби, що покращують мікроциркуляцію (курантил, трентал, компламін);
імунокоригуючу терапію і за показниками противірусну терапію [1].
Відмінними рисами запропонованої нами методики є застосування препаратів
хофітол (у дозуванні по 20 мг/кг ваги) і канефрон (по 2 драже 3 рази на добу)
протягом 4-6 тижнів у такі терміни вагітності: 10-16; 20-26 і 30-36 тижнів) із
корекцією мікробіоценозу статевих шляхів препаратом пімафуцином (по 1
інтравагінальній свічі на добу у вищевказані терміни протягом 7-10 днів) у
поєднанні з антибактеріальною і противірусною терапією (тільки за
показаннями).
Ми вважали доцільним уявити більш докладну фармакологічну характеристику
використовуваних лікарських препаратів.
Хофітол - («Лабораторія Роза-фітофарма», Франція), зареєстрований в Україні
29.04.1998 р., №3096. Препарат рослинного походження з гепатопротекторним
ефектом, який знижує рівень мочевини в організмі. Основу препарату (артишок
польовий) складають аскорбінова кислота, каротин, вітаміни В1 і В2, а також
інулін. У першу чергу, препарат покращує обмінні процеси в печінці і нирках. До
складу допоміжних речовин входять кукурудзяний крохмаль, стеарат магнію,
гумілак, гуміарабік, карбонат кальцію й оксид заліза. Перевагу цьому
лікарському засобу для корекції порушень у системі мати-плацента-плід віддавали
в жінок з печінковою і нирковою патологією, порушенням функції
фетоплацентарного комплексу, що синтезує білок, а також при наявності анемії і
гестозів при минулій і даній вагітності.
Каніфрон - (“Біонорика”) до діючого початку 1 драже входять: трава
золототисячника (18 мг); плоди шипшини без кісточок (30 мг); корінь любистка
звичайного (18 мг) і листи розмарину (18 мг). Є комбінованим препаратом
рослинного походження. Надає противомікробну, спазмолітичну і протизапальну
дію. Зменшує проникність капілярів і має діуретичний ефект.
Пімафуцин - діючий початок препарату натаміцин (100 мг). Препарат є
протигрибковим полієновим антибіотиком групи макролідів широкого спектру з
фунгіцидним механізмом дії. Натаміцин зв'язує стінки клітинних мембран,
порушуючи їхню цілість і функції, що призводить до загибелі мікроорганізмів. До
нього дошкульна більшість патогенних дріжджових грибів, особливо Candida
albicans. Вагінальні супозиторії під дією температури тіла швидко розчиняються,
створюючи пінисту масу, що сприяє рівномірному розподілу субстанції. Надає
позитивний вплив на стан мікробіоценозу статевих шляхів і не має тератогенного
ефекту.
2.2. Методи дослідження
Ехографічні та доплерометричні дослідження були виконані на ультразвуковому
апараті „Phillips” (Франція).
Визначення дихальних рухів плода (ДРП) здійснювали при подовжньому скануванні
тулуба в масштабі реального часу по характері зсуву грудної клітини і живота
плода. Визначали кількість і тривалість епізодів ДРП, а також їхню частоту і
форму. Дихальні рухи плода вважали нормальними при наявності одного або більшої
кількості епізодів ДРП тривалістю 60 сек і більш. При цьому ДРП мали нормальну
форму, а їхня частота складала 45-60 у 1 хв. Зниження або збільшення частоти
ДРП, укорочення їхніх епізодів, наявність патологічних форм (судорожні типу
gasping, подвійні, потрійні пролонговані) або відсутність ДРП вважали ознаками
порушення стану плода.
Рухову активність плода (РАП) оцінювали на підставі кількості епізодів і
характеру рухів тулубом і кінцівками. Нормальними вважали наявність 3 або
більшого числа епізодів рухів тулубом і кінцівками за 30 хвилин спостереження.
До проявів порушення стану плода відносили зменшення кількостей епізодів ДРП,
наявність тільки ізольованих рухів кінцівками, невпорядковану ДРП або
відсутність.
Тонус плода (ТП) розцінювали як його спроможність при фізіологічному стані в
процесі руху розгинати кінцівки і тулуб (хребет) із наступним повним
поверненням у початкове положення згинання. Якщо в процесі руху плода після
розгинання кінцівок і хребта відбувалося неповне повернення у початкове
положення згинання, або визначали їхнє розігнуте положення за весь час
спостереження, то такий стан розцінювали як патологічний.
При визначенні структури плаценти (СП) у якості одного з показників враховували
ступінь зрілості плаценти (СЗП), що виявляли на підставі загальноприйнятої
класифікації [108]. При цьому оцінювали відповідність ступеня зрілості плаценти
гестаційному терміну. Товщину плаценти вимірювали в середній частині, у місці
впадання пуповини. Отримані результати порівнювали з нормативними значеннями
[108].