РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ, ПРЕДМЕТ ТА МЕТОДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
2.1.1. Клінічна характеристика хворих на демієлінізуючу патологію. Всього під нашим наглядом з метою вивчення вмісту матриксної металопротеїнази-9 (ММП-9) і природного тканинного інгібітора матриксної протеїнази-9 (ТІМП-1) та їх значення для патогенезу і діагностики демієлінізуючих та інфекційних захворювань нервової системи перебувало 20 здорових осіб і 153 хворих з різноманітною неврологічною патологією, що знаходились на обстеженні та лікуванні у неврологічній клініці Геттінгенського університету Георга-Августа (Німеччина) в 1998-99 роках. Безпосереднє відпрацювання всіх лабораторних методик виявлення ММП-9, ТІМП-1 та лікворної діагностики проводилось в лабораторіях неврологічної клініки Геттінгенського університету Георга-Августа під керівництвом проф. М. Медера, проф. В. Бойхе та проф. Г. Райбера.
Серед обстежених хворих найбільшу частину становили хворі на демієлінізуючу патологію, а саме 60 пацієнтів із достовірним розсіяним склерозом (РС), підтвердженим згідно критеріїв Позера [104].
У 19 хворих на РС із 60 вказаних (31,7+6%) відмічався первинно-прогресуючий перебіг захворювання. Серед них було 12 чоловіків та 7 жінок, вік хворих коливався від 18 до 64 років. Всі вони поступили до клініку у зв'язку з погіршанням стану для корекції терапії, яку вони отримували. Хворих із реміттуючим перебігом РС було 29 (48,3+6, 4%), з них 22 жінки і 7 чоловіків віком від 18 до 53 років. Вказані хворі поступили до клініки з приводу чергової екзацербації захворювання. Крім того в цю групу ми включили 12 хворих (6 чоловіків та 6 жінок), яким діагноз РС було виставлено вперше у житті під час обстеження у неврологічній клініці за результатами клінічного спостереження та на підставі даних МРТ і лікворної діагностики. Тобто у даному випадку це були хворі з дебютом РС.
Нами було проаналізовано у віковому аспекті початок захворювання у пацієнтів із вказаними варіантами клінічного перебігу, отримані дані представлені в таблиці 2.1. Як видно з вказаної таблиці (2.1) захворювання на РС, як при первинно-прогресуючому, так і при реміттуючому варіантах клінічного перебігу, розпочиналося однаково часто (р>0,05) у віці до 20 років. Максимальна частота захворювання при обох варіантах перебігу також спостерігався у віковому проміжку 20-29 років, поступово знижуючись з роками.
Таблиця 2.1
Вік хворих на момент початку захворювання РС
Вік в рокахПервинно-прогресуючий РС (n=19)Реміттуючий РС (n=29)Хворі з дебютом РСдо 202
10,5+7,2%4
13,8+6,5%-20-296
31,6+10,9%14
48,3+9,4%7
(58,3+14,9%)30-394
21+9,6%8
27,5+8,4%5
(41,7+14,9%)40-495
26,3+10,4%3
10,3+5,7%-50-592
10,5+7,2%-
--
В той же час, 89,6+5,8% всіх дебютів реміттуючого РС відмічалось до 40 років, а при первинно-прогресуючому РС - тільки 63,1+7,5%. Вказана різниця достовірна (р<0,01). Розвиток захворювання після 49 років при реміттуючому перебігу захворювання нами взагалі не був встановлений, а при первинно-прогресуючому він становив 10,5+7,2% від загального числа випадків.
Вказані вище варіанти клінічного перебігу відрізнялась один від одного також і за тривалістю захворювання (див. табл. 2.2).
З таблиці 2.2 витікає, що при реміттуючому РС тривалість перебігу захворювання була значно довшою, ніж при первинно-прогресуючому. Так у 34,4+9,0% хворих на реміттуючий РС тривалість захворювання становила від 11 до 15 років, а у 3,4+3,4% пацієнтів від 15 до 20. В той же час, у всіх хворих на первинно-прогресуючий РС тривалість захворювання обмежувалась 10 роками.
Необхідно відмітити, що у 6 хворих на реміттуючий РС із 11, що мали стаж захворювання більше 10 років, РС перебіг набув характер вторинно-прогресуючого (54,5+9,4%).
Таблиця 2.2
Тривалість перебігу РС
Тривалість
у рокахПервинно-прогресуючий перебіг РС (n=19)Реміттуючий перебіг РС (n=29)до 1 5
(26,3+10,4%)-1-5 10
(52,6+11,8%)6
(20,6+7,6%)6-10 4
(21,1+9,6%)12
(41,4+9,3%)11-15 -
-10
(34,4+9,0%)16-20-
-1
(3,4+3,4%)
Фактори ризику зустрічались в наших спостереженнях у 47,4+11,8% хворих на первинно-прогресуючий РС та у 46,3+7,8% пацієнтів з реміттуючим РС, тобто однаково часто. Їх частота і структура (вагітність та пологи, стресові ситуації, алергічні стани, інфекційні і соматичні захворювання, травми та тощо) також не мали істотних відмінностей у пацієнтів із первинно-прогресуючим перебігом від пацієнтів із реміттуючим РС. Вказане свідчить про те, що фактори ризику, сприяючи дебюту захворювання, не мають вирішального значення для подальшого його перебігу.
Оскільки прогноз подальшого перебігу РС в деякій мірі залежить від особливостей початку захворювання, то нами ретроспективно за даними анамнезу та даними історій хвороб за минулі роки були проаналізовані перші клінічні прояви, які виявились дуже схожими при обох варіантах перебігу: первинно-прогресуючому і реміттуючому РС. Частота клінічних проявів РС на початку захворювання та в залежності від подальшого клінічного перебігу представлені в таблиці 2.3. Як випливає з таблиці 2.3, серед хворих на первинно-прогресуючий РС переважали пацієнти, у яких захворювання розпочиналось із вражень пірамідного шляху (63,1+11,4%, р<0, 05), а на другому місці були пацієнти з порушеннями координації (26,3+10,4%) та чутливості (21+9,6%), оскільки різниця між останніми двома групами не суттєва (р>0, 05).
Таблиця 2.3
Частота клінічних проявів РС на початку захворювання в залежності від подальшого перебігу
Симптоми Первинно-прогресуючий РС (n=19)Реміттуючий РС (n=29)Вторинно-прогресуючий РС (n=6)Враження пірамідного шляху12 (63,1+11,4%)8 (27,6+8,4%)5 (83,3+11,1%)Порушення чутливості4 (21+9,6%)6 (20,7+7,6%)6 (100%)Враження зорових нервів1 (5,3+5,2%)11 (37,9+9,1%)Порушення координації5 (26,3+10,4%)12 (41,3+9,3%)Враження черепно-мозкових нервів (крім II пари)2 (10,5+7,2%)9 (31