Ви є тут

Особливості мінливості кількісних ознак у гібридів сої та їх використання в селекції скоростиглих сортів

Автор: 
Романюк Лідія Сергіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U003200
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження по темі проводились протягом 1988 - 1999 років в дослідному
господарстві «Чабани» Інституту землеробства УААН, яке знаходиться в північній
частині Лісостепу України, в Києво-Святошинському районі, Київської області за
5 км південніше міста Києва.
Грунти дослідного господарства «Чабани» відносяться до дерново-
середньоопідзолених супіщаних і сірих опідзолених глеєвих пилувато-супіщаних.
Кількість гумусу в цих грунтах складає 0,70-0,84%, а на сірих опідзолених
глеєвих- до 1,24% (за Тюріним); Р2О5 знаходиться в межах 12-17 мг на 100 гр.
грунту (за Ареніусом). Грунти мають слабокислу реакцію (PH знаходиться на рівні
5,3-6,1).
Клімат зони - помірно-континентальний. Середня температура повітря за рік
складає біля 7оС.
За період проведення дослідів погодні умови в цілому сприяли нормальному росту
та розвитку рослин. Сума активних температур за середньодобовими річними даними
складає 2554оС, тривалість безморозного періоду -163 дні, тривалість
вегетаційного періоду із середньодобовою температурою більше 5оС-199 днів,
період із середньодобовою температурою більше 10оС- 153 днів.
Абсолютний мінімум температур зафіксовано в січні (-28оС), максимум (+33оС) -
у липні. Середня температура повітря найтеплішого місяця - липня +18 - +20оС, а
найхолоднішого місяця - січня -6оС. Сума активних температур повітря складає в
середньому 2503оС із змінами за період проведення досліджень від 2255оС в 1993
р. до 2958оС в 1997р. Середня дата останнього весняного приморозку на поверхні
грунту припадає на 25 квітня, пізня - на 14 травня, середня дата першого
приморозку восени - 7 листопада, раннього - 26 вересня.
На весні грунти розмерзаються на глибину 20 см 20-25 березня, на 30 см - 25-30
березня, повне розмерзання наступає 2-3 квітня, найбільш раннє 9-18 березня ,
найбільш пізнє 8-16 квітня. Орний шар грунту на глибину 10 см прогрівається на
5оС в середині квітня, на 10оС - в кінці квітня на початку травня, на 15Со в
кінці другої декади, на початку третьої декади травня. При порівняно теплій
погоді в травні іноді наступає похолодання в першій декаді, коли висівається
соя, що тимчасово затримує появу сходів або ріст і розвиток рослин.
Середньорічна кількість опадів складає 556 мм, 75% її випадає в весняно-літній
період. Середня сума опадів в період вегетації за час досліджень - 316 мм із
змінами за період досліджень від 201мм в 1993р. до 432 мм в 1997 р.
Нерівномірність випадання опадів по роках досліджень мала іноді негативний
вплив на продуктивність посівів. Характеристика погодних умов вегетаційних
періодів 1988-1999 років показана в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Агрометеорологічна характеристика умов періоду активної вегетації
сільськогосподарських культур
Рік
Дати стійких переходів температури повітря через 10оС
Сума активних темпера
тур повітря
Середня температура повітря за період
Сума опадів за період з температурою
ГТК
Тривалість вегетаційного періоду з температурою повітря
весною
восени
>10оС
>10оС
>10оС
>10оС
1988
18,04
29,09
2815
17
405
1,4
166
1989
25,04
18,09
2305
15
378
1,6
148
1990
21,04
22,09
2560
14
318
1,2
154
1991
5,05
4,10
2378
16
316
1,3
154
1992
10,04
21,09
2750
17
226
0,8
164
1993
28,04
11,09
2255
16
201
0,9
136
1994
20,04
29,09
2328
16
290
1,2
162
1995
2,05
27,09
2411
16
285
1,2
148
1996
21,04
19,09
2285
15
347
1,5
151
1997
15,04
21,09
2958
14
432
1,5
158
1998
27,04
20,09
2486
15
348
1,4
146
1999
21,04
28,09
2806
18
239
0,8
153
2000
25,04
29,09
2869
17
328
1,4
154
Середнє
2554
16
316
1,2
153
Польові досліди закладали в селекційно-насінницьких сівозмінах. Попередником
була озима пшениця. Застосовували загальноприйняту технологію підготовки
грунту.
Під першу весняну культивацію вносили мінеральні добрива з розрахунку
N30P60K60. Для боротьби з бур’янами перед посівом вносили гербіциди трефлан-
4,5-5,0 л/га. в суміші з зенкором (по 0,5 кг/га), чи харнес 2,5 л/га.
Гібридні популяції рослин створювали шляхом штучних простих парних схрещувань
батьківських сортів, що розрізнялись за ступенем прояву піддослідних ознак з
метою генетичної рекомбінації цих ознак.
Гібриди першого та другого покоління висівали в гібридному розсаднику по три
насінини в лунку квадратно-гніздовим способом з міжряддям 45х45 по схемі :
материнська форма, F2 , батьківська форма. Посів гібридів третього і наступних
поколінь проводили переобладнаною сівалкою ССФК-7М широкорядним способом з
міжряддям 45 см з довжиною рядка 3 м, по 60 насінин в рядку.
Протягом вегетації рослин проводились фенологічні спостереження, відмічали дати
посіву, повних сходів, достигання. Збір рослин проводився вручну по мірі
дозрівання. Після збирання проводили аналіз структури рослин: по гібридах F2 -
100 і більше рослин, по комбінації схрещування у третьому та четвертому
поколінні було проаналізовано не менше 30 ліній, по 20 рослин у кожній,
батьківських форм - по 10 рослин. Обсяг ліній, що вивчались у селекційному
розсаднику змінювалися від 660 у F3 до 1786 в F6 та від 466 в F7 до 15 в F9.
На гібридному матеріалі, починаючи з F3, проводився добір рослин за методом
«педігрі» який продовжувався в наступних поколіннях, а також для порівняння
паралельно використовувався метод о.н.п. (одна насінина- потомство).
В контрольному, попередньому і конкурсному сортовипробуваннях виділені
константні лінії вивчались згідно загальноприйнятої методики разом з іншими
селекційними номерами та стандартами. Облікова площа ділянок в цих розсадниках
10м2, при 2 повтореннях в контрольному, 3 - в попередньому, 5 - в