РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Відповідно до мети та завдань робота розділена на дві частини, а саме: експериментальну та клінічну. При виконанні роботи ми дотримувались основних вимог Ванкуверської конференції (1979, 1994) про біомедичні експерименти та Гельсінської декларації прав людини (1975).
Перш ніж приступити до досягнення основної мети роботи, - підвищити ефективність лікування хворих із проникними пораненнями ока шляхом розробки патогенетично спрямованого методу - сумісного застосування ультразвуку та препарату парацетамол, - необхідно було в екперименті на тваринах вивчити вплив запропонованого способу лікування на процеси ПОЛ, фібринолізу та колагеназну активність вологи передньої камери в післятравматичному періоді, а також ступінь проникнення препарату через рогівку при інстиляціях та при фонофоретичному його введенні.
2.1. Матеріал досліджень
2.1.1. Матеріал експериментальних досліджень.
Експериментальні дослідження виконані в умовах in vivo на 125 очах 115 кроликів обох статей породи шиншила, вагою 1,9-2,5 кг, віком 1-2 роки, які утримувалися в умовах віварію Буковинської державної медичної академії відповідно до загальноприйнятих норм [69].
2.1.2. Матеріал клінічних досліджень.
Клінічні дослідження по вивченню лікувальної дії фонофорезу 1% розчину парацетамолу в комплексній терапії хворих із проникними пораненнями рогівки, корнеосклеральної зони, склери проведені на базі Донецького обласного офтальмотравматологічного центру "Мікрохірургія ока".
Під спостереженням перебували 118 пацієнтів (118 очей) віком від 18 до 75 років із проникними пораненнями рогівки, корнеосклеральної зони, склери, які лікувалися у Донецькому обласному офтальмотравматологічному центрі "Мікрохірургія ока". З них 21 жінка (17,80%) та 97 чоловіків (82,20%). Середній вік пацієнтів складав (30,2±1,62) років. Характер травми: побутові травми склали 67,45%, виробничі - 26,63%, кримінальні - 5,92%.
Під нашим спостереженням перебували 49 пацієнтів із проникним пораненням рогівки, з них 10 (20,41%) жінок та 39 (79,59%) чоловіків. Середній вік пацієнтів складав (28,1±2,73) років. Середній час надходження хворих до стаціонару після травмування склав (17,0±3,12) годин. Характер травми: побутові травми склали 87,76%, виробничі - 10,20%, кримінальні - 2,04%. Ізольоване проникне поранення рогівки визначалось у 17 (34,69%) хворих. В 11 (22,45%) хворих проникне поранення рогівки поєднувалось з пошкодженням райдужки, у 8 (16,33%) - з пошкодженням кришталика, у 13 (26,53%) - з пошкодженням райдужки та кришталика. Розмір рани рогівки до 3 мм визначався у 10 (20,41%) хворих, 4-5 мм - у 16 (32,65%) хворих, 6-9 мм - у 23 (46,94%) хворих. Форма рани рогівки: колота рана визначалася у 4 (8,17%) пацієнтів, лінійна рана - у 28 (57,14%) пацієнтів, лоскутна - у 17 (34,69%) пацієнтів. Чисті неінфільтровані краї рани спостерігались в 11 (22,45%) пацієнтів; інфільтрація країв рогівкової рани до 1 мм визначалася у 15 (30,61%) пацієнтів; інфільтрація країв рани більше 1 мм - у 23 (46,94%) пацієнтів. Ускладнення у вигляді: випадіння в рану райдужки визначалось у 22 (44,90%) хворих; травматичної колобоми райдужки - у 7 (14,29%) хворих; наявності гіфеми - у 4 (8,16%) хворих; наявності травматичної катаракти - у 21 (42,86%) хворого.
З проникним корнеосклеральним пораненням ока спостерігалися 36 хворих, з них: 5 жінок (13,89%) та 31 чоловік (86,11%). Середній вік пацієнтів складав (30,3±2,68) років. Середній час надходження пацієнтів до стаціонару після травмування склав (9,4±3,83) годин. Характер травми: побутові травми склали 47,22%, виробничі - 38,89%, кримінальні - 13,89%. У 9 (25,0%) пацієнтів розмір корнеосклеральної рани становив 4-6 мм, у 25 (69,44%) пацієнтів - 7-12 мм, у 2 (5,56%) пацієнтів - 13-15 мм. При цьому розповсюдженість рани на рогівку до 3 мм була у 8 (22,22%) хворих, 4-5 мм - у 19 (52,78%) хворих, 6-9 мм - у 9 (25,0%) хворих. Розповсюдженість рани на склеру до 3 мм визначалась у 18 (50,0%) пацієнтів, 4-9 мм - у 16 (44,44%) пацієнтів, 10-15 мм - у 2 (5,56%) пацієнтів. Ускладнення у вигляді: випадіння райдужки в рану спостерігалось у 25 (69,44%) хворих; випадіння склистого тіла в рану - у 5 (13,89%) хворих; наявності гіфеми - у 9 (25,0%) хворих, травматичної катаракти - у 14 (38,89%) хворих.
З проникним пораненням склери ми спостерігали 33 хворих, з них: 6 (18,18%) жінок та 27 (81,82%) чоловіків. Середній вік пацієнтів складав (33,1±2,96) років. Середній час надходження пацієнтів до стаціонару після травмування склав (14,9±3,48) годин. Характер травми: побутові травми склали 69,70%, виробничі - 21,21%, кримінальні - 9,09%. Розмір рани склери до 3 мм визначався у 9 (27,27%) хворих, 4-9 мм - у 18 (54,55%) хворих, 10-12 мм - у 6 (18,18%) хворих. Форма рани склери: колота рана визначалась у 4 (12,12%) пацієнтів, лінійна рана - у 27 (81,82%) пацієнтів, лоскутна - у 2 (6,06%) пацієнтів. Ускладнення у вигляді випадіння в рану склистого тіла спостерігалось у 4 (12,12%) хворих.
2.2. Методи досліджень
2.2.1. Методи експериментальних досліджень.
Моделювання травми ока проводили за асептичних умов в операційній кімнаті після закріплення тварин у станках. Після епібульбарної анестезії 0,5% розчином дикаїну в поєднанні з ретробульбарною анестезією 1,5 мл 2% розчину новокаїну, накладання повікорозшюрювача, моделювали наступні види травм ока:
1. Проникне поранення рогівки (20 очей 20 кроликів). За допомогою мікрохірургічного леза у верхньому відділі рогівки, в меридіані 12 годин, відступивши 2 мм від лімба, в радіальному напрямку наносили лінійну наскрізну рану довжиною 5-6 мм.
2. Проникне поранення рогівки з пошкодженням райдужки (20 очей 20 кроликів). За допомогою мікрохірургічного леза у верхньому відділі рогівки, в меридіані 12 годин, відступивши 2 мм від лімба, в радіальному напрямку наносили лінійну наскрізну рану довжиною 5-6 мм. В проекції верхнього краю рани виконували базаль