РОЗДІЛ 2
ОЗБРОЄННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ВІЙСЬКА СКІФІВ
Ніщо так сильно не впливає на військову організацію, стратегію та тактику дій війська, як озброєння, але і формування самого комплексу озброєння зумовлене воєнною необхідністю, потребами війни.
2.1. Огляд і класифікація озброєння та військового спорядження скіфів
Дискусійним залишається питання класифікації скіфського озброєння.
По-перше, на сьогодні в різних науках, які вивчають озброєння, немає єдиного підходу щодо вирішення цього питання [21, с. 83-92]. Зазначена проблема та її історіографія висвітлена в роботі В.Г.Бережинського "Класифікація озброєння Київської Русі" [20]. Обмежусь лише зауваженням, що на жаль в зброєзнавстві поки що ніким не створена така чітка систематика, як, наприклад, загальноприйнята в світі штучна класифікація рослин і тварин К. Ліннея. Тільки у "Великому словнику зброї" Б.Г. Трубнікова, виданому в 1997 р., міститься 49 визначень зброї і звести їх до одного складно [20, с. 5].
По-друге, не може задовольнити зброєзнавча термінологія, яка на сьогодні широко застосовується в археологічній науці. Такі її поняття як "наступальна зброя", "захисна зброя", визначення зброї як "інструменту ведення бою, сукупність матеріально-технічних засобів, що забезпечують можливість ураження противника в ході бою і захист від ураження ворогом", [269, с. 184-193] складно прийняти. У воєнній термінології, щодо минулих часів, зброя розглядається як сукупність засобів ураження, що застосовуються у збройній боротьбі для знищення живої сили, техніки і споруд противника.
По-третє, Запропонована А.І. Мелюковою класифікація скіфського озброєння [163] за хронологічними групами, відділами, типами зручна для археологів при інтерпретації пам'яток. Проте за складністю запропонованих таблиць і схем втрачається основне в озброєнні для воєнного історика - її функціональне призначення та бойові можливості, і в результаті - вплив на розвиток воєнного мистецтва.
Для розгляду питання озброєння скіфського війська, його класифікації враховані різні підходи [21; 205; 269]. Запропонована автором класифікація подана у табл. В.2-В.4. Пропонуються наступні визначення термінів:
Озброєння скіфського війська - це сукупність різних видів зброї (холодної та метальної), захисного озброєння та кінного складу. Окремі види озброєння в свою чергу об'єднувались в групи за призначенням, за принципом дії і за конструктивними особливостями.
Вид зброї - являє собою сукупність зразків зброї подібних за рядом якостей, притаманних саме цьому виду. Види озброєння можна згрупувати на основі окремих ознак. Наприклад, рубляча зброя, клинкова зброя. Один і той же вид зброї може входити до різних груп. Наприклад, спис може належати одночасно до груп колючої, метальної, древкової зброї. Різновиди зброї та захисного озброєння, що належать до одного виду, систематизується за типами. Наприклад, у скіфів щити були різноманітних типів круглі, овальні, схожі на місяць з невеликою виїмкою, бобовоподібні, квадратні та прямокутні з прямими та округлими краями.
Якості і ознаки, за якими конкретний екземпляр зброї можна ідентифікувати з певним типом, видом, групою: функціональне призначення екземпляру і окремих його частин; форма та розміри предмету в цілому і окремих його частин; матеріал виготовлення, міцність предмета в цілому і окремих його частин; наявність леза (2-х лез) у клинка, його заточка; наявність і гострота бойового кінця; кут сходження леза і обуха (скосу обуха); наявність рукоятки, ратища або ознак їх наявності в минулому, вушка для кріплення з рукояткою (у кистеня); співвідношення довжини клинка і рукоятки; співвідношення довжини і ширини клинка; наявність ударної частини і ударної поверхні у зброї ударної дії; значна вага ударної частини; наявність і характер зубців, шипів на ударній поверхні.
Зброя рукопашного бою - це спеціально виготовлені або пристосовані для нападу та оборони предмети, призначені для знищення (ураження) противника у бою, що приводяться в дію мускульною силою воїна. Поділялась на колючу, ударну, рубляче-колючу, ударно-рублячу та ударно-пробивну.
Метальна зброя скіфів призначалась для ведення дистанційного бою по знищенню або ураженню ворога та його кінного складу, а також для доставки запалювальних речовин до цілі. Дія її ґрунтувалася на використанні мускульної сили людини, сили тяжіння, відцентрової сили, пружності дерева.
Захисним озброєнням скіфів, на думку дисертанта, слід називати комплекс засобів захисту воїнів і кінного складу від дії зброї противника.
До спорядження слід віднести предмети, що призначались для носіння особистої зброї воїнів, кінську збрую, транспортні засоби, військову атрибутику та ін.
Основним видом зброї скіфських воїнів були лук і стріли. Про озброєння скіфського війська луками маємо свідчення давньоєврейських пророків, які пов'язуються з воєнними діями скіфів в Передній Азії [106, с. 207-252; 143, с. 17-23]. У скіфів луки і стріли були настільки поширеним видом зброї, що для еллінів слово "скіф" стало синонімом слова "лучник" [143, с. 113-115].
Дані античних авторів повністю підтверджуються археологічними матеріалами. У Степовій і Лісостеповій Скіфії наконечники стріл є звичайним і масовим археологічним матеріалом [282, с. 6]. Залишки луків, через погане збереження дерев'яних частин, знаходять рідко, їх відомо не більше десяти [277, с. 8-10]. В районах Степової Скіфії луки були знайдені в курганній групі "Три брати" на Керченському півострові, в курганному могильнику поблизу с. Водославка на півдні Херсонщини та в кургані поблизу с. Володимирівка Джанкойського району [55, с. 47]. Подекуди про цей вид скіфської зброї ми можемо судити по залишеному відбитку в ґрунті.
Лук, стріли і горити відтворені на багатьох предметах торевтики. На монетах царя Атея зображений вершник, що стріляє з лука, як це видно з мал. Б.14. Вражає стрілами лева скіф-мисливець на чаші з Солохи (мал. Б.2.1), оленя - на пластинці з Гюнівки (мал.