Ви є тут

Правові форми участі профспілок у регулюванні трудових відносин.

Автор: 
Лисяк Олександр Іванович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U003651
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ II
ЗАХИСНА ФУНКЦІЯ ТА ФОРМИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОФСПІЛКАМИ
2.1. Сутність захисної функції профспілок
Профспілки - складова частина суспільства, і зрозуміло, що в їх розвитку й діяльності завжди відображаються всі ті процеси та явища, які характеризували й характеризують суспільний розвиток взагалі. Особливості сучасного періоду ставлять серйозні завдання перед профспілками.
Задачі профспілкових організацій у новій ситуації, яку породжує процес демократичного оновлення суспільства, визначають місце і роль профспілок у сучасних умовах. Однак "роль" і "задачі" поняття не тотожні. Головне сьогодні - не повторювати попередніх помилок і подолати ту підміну понять, що траплялася у минулому, коли роль профспілок ототожнювалася з їх задачами.
Незважаючи на те, що перед профспілкою завжди стояли важливі завдання (захист інтересів працівників і т. ін.), значущість яких ще більше зросла в останні роки, вона поки що не відігравала тієї вагомої ролі, на яку розраховані були ці завдання. Треба визнати, що початок нового періоду розвитку суспільства застав профспілки ослабленими. Не секрет, що авторитет профспілкових організацій останнім часом помітно знизився. За цим висновком стоїть той факт, що профспілки у своїй діяльності недостатньо послідовно дотримувалися принципів профспілкового руху, що і призвело до розвитку й накопичення застійних явищ у діяльності всіх ланок профспілкової системи, до втрати в значній мірі самостійності у роботі профспілок.
Причин інертності та деформації діяльності профспілок багато. Вони в основному відображали ті економічні, політичні та соціальні фактори, які гальмували розкриття переваг розвитку демократії. Профспілкові організації до останнього часу змирилися з тією думкою, що всі звикли до слабкості профспілок.
Однією з причин є також те, що за багато років склалася ситуація, коли межі діяльності профспілкових організацій вважалися розмитими, а коло вирішуваних питань - безмежним. І як наслідок цього - значно знизилася роль профспілок як захисників інтересів працівників.
Але з прийняттям Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" 15 вересня 1999 року становище профспілок значно змінилося. Чітко визначилися особливості правового регулювання, завдання та напрямки діяльності, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок. Згідно з цим Законом основним стає захист профспілками прав та інтересів людини праці. Тому захисна функція профспілок повинна бути виділена окремо як головний, основний напрямок їх діяльності.
В основі захисної діяльності українських профспілок лежить та обставина, що вони є представниками інтересів працівників. "Представництво є юридичною формулою діяльності профспілок у галузі захисту інтересів працівників" [65]39.
Проблема представництва неодноразово досліджувалася в юридичній літературі, особливо спеціалістами в сфері трудового права. Ще в 20-і роки професор В.М. Догадов справедливо підкреслював, що профспілкове представництво нічого спільного, крім назви, не має з представництвом у галузі цивільних відносин [65]1. У сучасній літературі підкреслювалось, що вказане представництво не ґрунтується на домовленості чи адміністративному акті, воно не ставить за мету відновити недієздатність того, кого представляють [129]40. Однак на цьому спільність позицій учених вичерпується. Про сутність профспілкового представництва висловлюють різні, нерідко суперечливі судження. Це представництво називають однією із задач професійних спілок, його розглядають як особливу функцію профспілок [128]41, елемент захисної функції [104]42. У літературі вказується на існування відносин представництва [58]43.
Із точки зору правового статусу профспілок право представляти інтереси працівників - це право загального характеру. Воно зумовлює наділення профспілок конкретними правами. Законодавче закріплення права профспілок представляти інтереси працівників не означає, що цим правом їх наділила держава. Правові норми лише фіксують реальний статус профспілок у суспільстві.
Захист прав та інтересів працівників не є монополією профспілок. Однак у здійсненні захисної функції профспілок у цьому плані є своя специфіка. На нашу думку, вона полягає в тому, що, по-перше, профспілки покликані захищати права та інтереси працівників, пов'язані головним чином із їх суспільно-трудовими відносинами; по-друге, основна мета профспілок при цьому полягає у попередженні (недопущенні) можливих порушень; по-третє, профспілки використовують при захисті прав та законних інтересів працівників такі шляхи й засоби, які недоступні державним органам. Це, наприклад, страйки, мітинги.
Мета захисної функції профспілок, як підкреслювалося раніше, не може бути зведена лише до кола прав та інтересів працівників. Це положення відображає лише одну зі сторін поняття захисної функції профспілок - захист працівників.
Поряд із захистом та відстоюванням прав та законних інтересів працівників до мети захисної діяльності українських профспілок відносяться й проблеми, пов'язані із забезпеченням трудової дисципліни, підвищенням ефективності праці.
Враховуючи вищевказані положення, можна сформулювати таке визначення поняття захисної функції профспілок.
Захисна функція - один із основних напрямків діяльності українських профспілок, який виражає діяльність профспілок в сфері охорони та захисту прав і законних інтересів працівників.
У своїх працях ряд авторів захисну функцію профспілок розглядають як у широкому, так й у вузькому значенні. На думку цих авторів (І.О. Снігірьової [131]44, В. Адащика [37]45 та ін.) захисна функція профспілок у широкому розумінні полягає в діяльності профспілок, спрямованій на представництво працівників, захист їх прав, а також на забезпечення дотримання цих прав та інтересів.
У вузькому, безпосередньому значенні, на думку І.О. Снігірьової, захисна функція профспілок - це діяльність профспілок, спрямована на попередження порушень і захист трудов