Ви є тут

Цивільно-правове регулювання ризикових (алеаторних) договорів.

Автор: 
Тімуш Ірина Сергіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U003669
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ II
Цивільно-правова характеристика договора ренти

2.1 Поняття ренти
Традиційним різновидом ризикових угод є договір ренти, який займає самостійне місце серед цивільно-правових договорів, пов'язаних з переходом права власності на майно.
Поняття ренти можна розглядати у двох, взаємно обумовлених, значеннях: як юридична і економічна категорії. У юридичному розумінні рента є правовою формою здійснення передачі майна (рентного капіталу) у вигляді відповідного виду цивільно-правового договору (дарування, купівлі-продажу) чи іншої підстави виникнення ренти (заповіт, вказівка закону), обтяжених зустрічним наданням періодичних платежів (рента); в економічному значенні - це періодична плата у вигляді грошових платежів або їх натурального еквівалента, що здійснюється замість отриманого майна.
Рентний платіж є проявом економічної сутності ренти як форми отримання надприбутку дійсного власника (відчужувача предмета ренти) в результаті володіння рідкісним майновим благом (земля, надра тощо) чи іншої у своєму роді унікальної майнової цінності (унікальні географічні умови для туризму тощо). У цьому розумінні рента виступає показником перевищення сукупного прибутку від потенційної корисності землі (іншого майнового блага) над можливими витратами1. Прикладом абсолютної ренти є рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що виступає обов'язковим платежом, який вноситься до державного бюджету підприємствами, що добувають нафту, природний газ і стабільний газовий конденсат. Рентна плата включається підприємствами, які видобувають корисні зазначені копалини, до відпускної ціни ціни на відповідний енергоносій на дату їх відпуску. За своєю природою цей види ренти опосередковує публічні правовідносини, які виникають у результаті здійснення підприємницької діяльності під час видобування уповноваженими юридичними особами наведених корисних копалин. Порядок нарахування і сплати наведеної ренти регулюється податковим законодавством2.
Економічна природа ренти як способу вилучення надприбутку обумовила специфіку правових підстав виникнення рентних відносин, яким не повною мірою відповідає традиційна одноактна структура і зміст зустрічного надання як еквівалент первинного надання. Специфіка отримання надприбутку і направленість власника ренти полягає в направленості його інтересу на багатоактне, постійне отримання цього прибутку у вигляді періодичних платежів протягом всього періоду експлуатації наданого взамін цього унікального об'єкту джерела економічної переваги.
Ренту як юридичну категорію, у свою чергу, традиційно розглядають у широкому і вузькому розумінні. У широкому значенні рента є узагальнюючим поняттям договору ренти, вид самостійного цивільно-правового зобов'язання, з властивими йому загальними та особливими ознаками. У вузькому значенні "рента" є формою виплати у вигляді певної грошової суми або іншого надання, передбачого договором ренти3.
Отже, рента є юридичною або економічною категорією, як правова форма здійснення передання майна (рентного капіталу) під зустрічне надання періодичних платежів та періодична плата у вигляді грошових платежів або їх натурального еквівалента, що здійснюється замість отриманого майна.
Договір ренти має характерні для нього ознаки, сукупність яких дає можливість визначити поняття ренти як самостійного договірного типу.
Поняття договору ренти закріплено ч. 1 ст. 731 ЦК України, згідно з якою за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні (платникові ренти) у власність, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.
Рентному зобов'язанню властивий ряд відзначальних ознак.
Договір ренти є різновидом оплатних ризикових (алеаторних) угод, що передбачають перехід права власності до набувача (платника) безстроково (довічно) або на певний строк під виплату періодичних рентних платежів.
За характером надання рента фактично має оплатний характер, оскільки майно передається отримувачем ренти (відчужувачем) у власність платника ренти в обмін на сплату останнім рентних платежів на користь отримувача ренти. Однак, ЦК України режим формально оплатного договору визнає лише за рентою, одержувач якої передає майно у власність платника ренти за плату (ч. 2 ст. 734 ЦК). Безоплатною визнається рента, майно за якою передається у власність платника ренти безоплатно, і до таких відносин підлягають застосуванню положення про договір дарування.
За направленістю зобов'язання договір ренти відноситься до договорів, пов'язаних з передачею права власності набувачеві (платнику ренти).
Договір ренти є правовою формою здійснення передачі майна (рентного капіталу), обтяженого зустрічним наданням періодичних платежів (ренти).
Рентний платіж є періодичною виплатою у вигляді певної грошової суми або іншого надання, передбачого договором ренти.
Рентний платіж є зустрічним (наступним) виконанням і еквівалентом первинного виконання. Зазначений платіж відображає специфіку ренти, яка полягає в існуванні надприбутку володільця майна, відчужуваного під виплату ренти, а також в направленості інтересу власника ренти на багатоактне, постійне отримання цього прибутку у вигляді періодичних платежів протягом всього періоду експлуатації, наданого взамін переданого у власність майна.
Договір ренти є різновидом ризикових (алеаторних) угод, пов'язаних з переходом права власності на майно.
Ризиковий (алеаторний) характер договора ренти зумовлений особливостями характеру зустрічного виконання в рентному зобов'язанні, яка полягає в невизначеності на момент укладення договору загальної суми зустрічного надання в рахунок оплати відчужуваного майна.
Наведений характер зустрічного задоволення в рентному договорі обумовлює його відмінні ознаки від купівлі-продажу.
За договором ренти платник ренти, який є покупцем лише в певному відношенні, виплачує за майно (як товар) не певну, відому